Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 18 квітня 2021 року
Тексти > Тематики > Навчальна

!_Творчі роботи :

Масштабність любовних почуттів ліричного героя В. Маяковського

Переглядів: 5043
Додано: 23.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
МАСШТАБНІСТЬ ЛЮБОВНИХ ПОЧУТТІВ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ В. МАЯКОВСЬКОГО

Коли ведуть розмову про любовну лірику XX століття, Маяковського або не згадують зовсім, або згадують в останню чергу. Навіть іноді дивуються: як це, Маяковський — агітатор, горлач, ватажок і раптом кохання! Якось \"не вписується\" у деяких це поняття в образ...

Я дещо заздрю тим, хто вперше відкриє для себе сторінки його ранніх, \"непрограмних\" колись віршів і поем, тобто відкриє для себе нового Маяковського, великого і в боротьбі, і у ненависті, і в коханні, Маяковського, який вимірює любов великими масштабами — \"громада-любов\":



На мне с ума сошла анатомия:

Сплошное сердце — гудит повсеместно.



Він навіть одній з ранніх своїх поем дасть назву \"Люблю!\" Його кохання не просто безмежне — космічне.



Послушайте!

Ведь, если звезды Зажигают —

Значит — это кому-нибудь нужно? Значит — это необходимо,

Чтобы каждый вечер

Над крышами

Загоралась хоть одна звезда?!



Кохання, що виростає до зірок, охоплює все навкруги, розчиняючи і підіймаючи твою душу, кохання, без якого ні жити, ні дихати, ні творити.

До речі, майже неможливо сказати, де закінчується ліричний герой і починається сам поет.

\"Мне ни один не радостен звон, Кроме звона твоего любимого имени\". Вірш так і названо іменем коханої — \"Лілічка\".

Це не лише безмежна ніжність, щирість — це якась відкритість душі, чутливої, глибоко вразливої, дійсно великої в усіх проявах своїх почуттів:



Дай хоть

последней нежностью выстелить твой уходящий шаг.

\"Лилечка\"

Имя твое я боюсь забыть, как поэт боится забыть какое-то

в муках ночей рожденное слово, величием равное Богу.

Тело твое

я буду беречь и любить, как солдат,

обрубленный войною,

ненужный, ничей,

бережет свою единственную ногу.



\"Облако в штанах\"



Недарма ж саме у Маяковського, причому не пародійно, а всерйоз з'явиться пушкінський образ:

Я сейчас же

утром должен быть уверен, что с вами днем увижусь я.



\"Юбилейное\"



Кохання у Маяковського зростає до символу, до узагальнення:



Любить —

это с простынь,

бессонницей рваных,

срываться,

ревнуя к Копернику...



Але найголовніше, що мене приваблює у любовній ліриці Маяковського — це його велика вимогливість у коханні. Вимогливість до себе, до свого почуття, до коханої. Бажання бути гідним дійсно високої любові.



Не поймать меня

на дряни, на похожей паре чувств, Я ж

навек

любовью ранен — еле-еле волочусь.



\"Письмо товаришу Кострову из Парижа о сущности любви\"



' Життя поета, його вибір свого шляху, своєї долі визначає вибір кохання. Не можна розділити життя на громадське й особисте — це сплавлене у самому серці:



В поцелуе рук ли,

губ ли, в дрожи тела
 
Наші Друзі: Новини Львова