Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 04 березня 2021 року
Тексти > Жанри > Роман  ::  Тексти > Тематики > Історична

Черлені щити

Переглядів: 173235
Додано: 02.05.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Потріскувала і миготіла у бронзовому підсвічнику воскова свічка, тихо озивався у
темному закутку цвіркун, з городського валу долітав приглушений крик сторожі:
слухай!
Та він того не чув і не бачив.
Перед його внутрішнім зором зринали одна за одною картини недавно відшумілої
битви: криваве сонце, що ледь просвічувало крізь куряву, протяжний посвист
половецьких стріл, грім щитів, іржання коней, зграї вороння, що злетілися з
усього Половецького степу і затьмили півнеба, крики поранених, мольби і
прокляття вмираючих... То Ігореві вої списами скородили чорну землю, кровію
поливали, а трупами засівали. Тугою зійшов той посів на Руській землі... І тоді
рука твердо вивела:
Не лепо ли ньі бяшеть, братие,
начяти старыми словесы
трудных повестий
о полку Игореве,
Игоря Святославича?
Начати же ся той песни
по бьылинам сего времени,
а не по замышлению Бояню...
* * *
Київ. Літня ніч 1185 року. Дерев'яний боярський дім. Простора кімната, начинена
книгами та зброєю.
Горить, потріскуючи, свіча.
А за столом схилився над аркушем пергаменту життям умудрений, літами усріблений
муж, книжник, громадянин, якого далекі нащадки через багато-багато століть
назвуть геніальним поетом.
Тут, у тихому завулку, неподалік від Золотих воріт та святої Софії, того вечора
почало творитися чудо, творитися безсмертне "Слово о полку Ігоревім".
Славута!
Назвемо співця так. Назвемо цим прекрасним прадавнім словом, поки щасливий
випадок не відкриє нам його справжнього наймення. У грізну годину лихоліття,
коли хоробрий, але необачний князь Ігор відчинив ворогам ворота на рідну землю,
весняним громом, вічовим дзвоном пролунав його могутній голос, звернутий до всіх
руських князів: досить чвар і міжусобиць, опустіте вже стяги свої, вкладіть у
піхви мечі свої, пощерблені у братовбивчих війнах, черленими щитами загородіте
Полю ворота на Русь!
Мовкне під зорями Київ. Скрипить перо. Гуде у жилах кров. Горить свіча...




[1]Половцями наші предки називали кипчаків, тюркомовні племена, що кочували в
степу (полі) між Волгою та Дунаєм. Пізніше мешканців степу стали називати
степовиками, степняками.
[2] Т а м г а — тавро, клеймо, родовий знак.
[3] Кошма — повсть, товста ковдра з повсті.
[4]Огнищанин— управитель князівських маєтків.
[5] Треба— жертвоприношення.
[6] Курт — вовк, вовками називалися охоронці хана.
[7] Узороччя— одяг, прикрашений узорами — вишивкою, гаптуванням тощо.
[8] Україна— країна, край.
[9]Гридниця— велике приміщення в князівському палаці або прибудоване до нього
для гриднів, тобто молодих князівських дружинників, та прийому гостей.
[10] Історичний факт.
[11] Тисяцький — начальник "тисячі", боярин, якому належала влада в місті.
[12] Тіун — управитель в маєтку князя або боярина.
[13] Поприще — давня міра довжини, дорівнювала в різні часи від 120 до 240
метрів. Також — денний піший або кінний перехід.
[14] Смерд— селянин.
[15] Ногата— дрібна грошова одиниця в Київській Русі.
[16] Ґонт— тонкі дощечки.
[17] В у й — дядько, брат матері.
[18] Блават— волошка, а також шовкова тканина блакитного кольору.
[19] Кощій — раб, смерд, кочовик; походить від половецького "коччі", "кощі" —
кочовик.
[20] Корзно — верхній одяг, схожий на плащ.
[21] Сестринець — племінник, син сестри.
[22]Т у л — сагайдак, тобто шкіряна сумка для стріл.
[23]К м е т и — тут кінні воїни
[24]Котора — сварка, чвара, міжусобиця.
[25] Двуумвірат — спільне правління двох осіб.
[26]Торки — тюркське плем'я, що було на службі у руських князів.
[27] В е ж а — половецька юрта на возі, кибитка.
[28] По фронту.
[29]Кіш — військовий табір, обоз, місце розташування кочовиків
[30] Пекладник — постельничий.
[31] Снем— з'їзд князів.
[32] Закуп — той, хто взяв у феодала позику ("купу") і за це виконує феодальні
повинності.
[33] Берендеї — тюркське плем'я, що на початку XII ст. осіло на Київській,
Переяславській та Чернігівській землях і почало служити руським князям.
[34] Поруб — тюрма, збудована ("зрубана"), як правило, з дерева і найчастіше — в
підземеллі.
[35] Тор — почесне місце в юрті.
[36] Є відомості, що половці іноді скальпували вбитих ворогів.
[37]Чолові — ті, що попереду.
[38] Баранжа— розбійницький напад з метою захопити худобу.
[39] Гривня — у Стародавній Русі була основною грошовою одиницею, що дорівнювала
майже фунту (400 гр.) срібла.
[40] Дешт-і-Кипчак — Половецький степ.
[41] й о к — ні.
[42]К а т у н а – жона.
[43] Князь Ярослав Осмомисл помер через три роки після цієї розмови, в жовтні
1187 року.
[44] Справді, три сини Ігоря та Євфросинії, покликані на Галицький стіл, були
через чверть віку повішені у Галичі боярами.
[45] Синовець— племінник. Святослав був двоюрідним братом Ігоря, але майже
вдвічі старший за нього, тому називав і його синовцем.
[46] Вита— сторожовий пост, сигнальний вогонь.
[47] Тепер Баришівка.
[48] К о в у ї — тюркські племена, що були на службі у князів.
[49] Серен — ожеледиця.
[50] В навороп — в авангард.
[51] Шелом'я— височина, гряда.
[52] Шахиншах — титул монарха в Ірані
[53] Нефт (перс.) — нафта.
[54]Руською землею первісно називалася Київська земля.
[55] Верховенські володіння — землі Святослава у верхів'ях Десни (Вщиж, Брянськ,
Карачів).
[56] Гоги та магоги — міфічні дикі племена, про які згадується в Біблії та
Корані.
[57] Сумний— кінь для перевезення зброї та припасів у сумках, тобто в міхах,
торбинах.
[58] Баба-ага (тюрк.) — старий чоловік, старійшина роду. З цього слова в нашій
міфології і витворився казковий персонаж Баба Яга
[59] Тут — похід.
[60] Первісне значення слова "полк" — плем'я, народність (порівн. німецьке та
англійське фольк, фолк — народ), коли всі члени племені при потребі ставали
воїнами. Пізніше, зокрема в XII ст., слово "полк" стало синонімом слів "похід,
рать, військо". Тому в назві поеми "Слово о полку Ігоревім" це слово не слід
тлумачити звужено, як лише похід, бо це поема не тільки про похід, а й про
 
Наші Друзі: Новини Львова