Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 20 лютого 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вибране

коли дорога взяла круто вгору...
Я вірю, що й тобі підйом цей впору,
через роки, в кінці, розтане тьма,
і ти знайдеш у центрі круговерті
це відчуття - відсутність страху смерті.


** - (рівність і братерство фр.)



Листи Юліану (355 р. - 361 р.)

*
А зі спекою закінчилось і літо.
Далеч обріїв запінилась валами.
Та, як завжди тут, мій друже хворий світом,
все, як завжди: різновид тієї ж драми.

Глядачів нема, займаю краще ложе.
Трохи смішно, бо найкраще і у мене,
хоч, погодься, виглядає вельми схоже
по стількох літах суєт на зміну сцени.

*
Тануть дні мої сьогодні наче хвилі,
наче хвилі перемелені пісками;
різні речі виявляючи, що скелі
днів минулих не тривожило роками.

Я руками щось роблю, чи не уперше,
уявляєш, сад не тільки місце блуду,
хоч останнім ще цікавлюся, та менше, -
видно шкодить пити і джерельну воду.

*
Перекинути вина би зо дві бочки
у струмок, до ніг поступливих служанок, -
двох достатньо, пам'ятаєш ті деньочки,
Юліане, в Академі, і вакханок?

Подивись, яким стаю поважно-іншим -
у Піреї зупинив на днях гетеру,
миловидну, та задовольнився меншим,
аніж личило такому адюльтеру...

*
Сорок літ, а не псую богам забави -
добрий дім, духмяний сад, дружина, діти.
Ніби й клопоту - що виноград на славу,
що в Афін й одна печаль - старе допити.

А старого назбиралося без ліку...
Дивно нині - й незагойні люблять рани,
і давати замість відповіді в пику,
звісно в диспуті найперші - християни.

*
Лик зберіг, та з Академії пішов я.
Міг податися, як всі, в Константинополь
і примножити собою марнослів'я,
та тримає щось, мабуть Пірей, Акрополь.

Ти сміятимешся, бо в Афінах греків
залишилося, як статуй, - тільки й мови,
що коли сюди прибудуть юрби скіфів
то від стін їх відганятимуть лиш сови.

*
Не наснилось? Вінценосного сестриця,
що за тебе замовляла завше слово,
вийде заміж незабаром?! - колісниця
разом з нею понесе тебе святково -

з Академії садів назустріч всьому,
що жадав ти пережити... Милий друже!
я бажаю тобі щастя у малому,
а великому Юпітер допоможе!

*
Видавалось - готувала осінь бурі,
видавалось - непотрібні грянуть битви,
сталось інше - шаленіючий на троні
захворів і ось помер, почув молитви.

І тепер ти Імператор! я ж бездумно
так, за звичкою, пишу тобі всіляке,
і від радості хвилююся помітно,
не подумай, що відношення двояке.

*
Вчора з сином були в місті - подивитись
християн, вони кипіли від образи:
"раз дозволили старим богам молитись,
Судний день,” - кричать, - “відмінить всі укази." *

Виглядають кожен день свого Месію,
не працюють, жебракують, від нестями
всім погрожують. Вже ні про що не мрію,
лиш би доля не складалась їх вустами.

*
Все воюєш? і, хвала богам, успішно.
А без воєн що робитимеш, гадаю
нудьгуватимеш, бо правити невтішно
цим юрмовищем розбурханим без краю.

Може кинеш все, подібно Одісею?
Попливемо світ за очі, Юліане,
і протиснемось останньою стезею
до світів над Єлисейськими полями.

*
Зовсім хмуро і птахами вкрите небо.
Сіра осінь, пізня осінь понад нами.
Вік закінчується певно наш, підемо
у невдовзі за птахами, за богами...

О, за ними, звісно, рухатися можна
доки знову не дістанешся до храму,
будь-якого, там уже не огорожа,
 
Наші Друзі: Новини Львова