Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 20 лютого 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вибране

і подих солодкий із вуст Немовляти.
Відчуй Кесаріє - як сповнює груди
Господній Дарунок,
Cтигмати.



Настанови сину

1
Покинь Едем, ввійди у справжній світ,
і, як руно здобувши перше "до" ,
повзи не зупиняючись по кругу,
чи зосереджуй вроджену напругу
на внутрішнім, та рухайся, тут-бо
недвижний завше набереться бід,
єдине: ніс не сунь куди не слід.

2
Завжди бажай великого - мале
тебе оточить вмить саме-собою.
Велике там, де порожньо, де обрій,
наповнює ефіром кулю мрій,
на ній злетиш над сумом і юрбою, -
з'єднавши вищий сенс з "парад-аллє" -
в одне egalite й fraternite.*

3
Тому, без мрій ніяк, почни від мрій -
розкішних і поступливих, як море,
яке не смакував, не бачив, доки
не пережив солено-пінні роки.
Тому що небо чисте і прозоре,
читай молитви й не плекай надій,
живи не відкладаючи подій.

4
Завжди шукай неходжені шляхи -
найкращі з них плетуться стиха вгору,
і хоч вершин відразу не здобути
безлюддя дасть тобі можливість чути
і зріти елементи: їх натуру,
гармонію, порядок, ритм - таки
це першотвір Всевишньої руки.

5
Мандруючи за обріями вслід,
сприймай майбутнє, як усе минуле,
що так дбайливо втоптане у порох.
Найкращі відкриття ховає морок
вчорашнього, повитий у понуре
знання: їдять-з'їдять гріховний плід.
Будь перебірливий, шануй завіт.

6
Та линучи за обріями вслід
зважай на залишки потуги в грудях,
де на початку біль і кровотеча -
нерідко виростає порожнеча,
де пульсував колись живого обсяг -
вивершує пустелю карбамід.
Втішайся болем аж до скону літ.

7
Не вір очам, не довіряй словам,
навколо тебе інше, ніж гадаєш,
і краще, ніж ввижається. Знайди
хоча б одного, хто дійшов мети
тобі близької і шляхи пізнаєш.
Та не спіши свій будувати храм -
хай відшумить в крові природи гам.

8
Ніколи не печалься самотою.
Людей у світі так багато, що
не оминути дружби, чи кохання
і ними вирощеного страждання.
Вмій мовчки жити з цим - "прийшло-пішло",
а ти, сподобившись богам, уздою
тримай язик і будь самим собою.

9
Гляди з усмішкою на все минуще:
на труднощі, на недоступність дів,
прийдуть часи - вони захочуть більше,
їх вчитиме життя, не ти: це ліпше,
хто сили береже - зіжне посів.
Одна біда: не тільки ти меткий? -
всміхнись і це минуще, світ такий.

10
Май власний розум і присутність духу -
набудеш з ними досвіду і знань.
Та вирощений мудрості нектар,
тим, хто не здатен оцінити дар,
не пропонуй – бо, окрім насміхань,
висловлюють ножем сердечну вдяку.
Не протягай охоче людям руку.

11
Не розчаровуйся. Умій нести,
будь справжнім другом, та не жди навзаєм
нічого іншого від ближніх крім
їх змушених потреб у тобі, втім,
ти зовсім не атлант під неба краєм -
і маєш право плюнути й піти,
пославши злий тягар під три чорти.

12
“Допомагай нести, а не складати.
Не умаляй ріки життя. Не жертвуй
собою без найвищої потреби…” -
чи не твердив я сам собі це? Ніби
змінити в силі й ти найлегший день свій,
над карбом неминучості повстати?
Так, Доля нас веде - та вмій ступати.

13
І, зрештою, дійдуть мети лиш вперті.
І я ішов, покинутий всіма,
коли дорога взяла круто вгору...
 
Наші Друзі: Новини Львова