Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 20 лютого 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вибране

розпечатували могили…

І ніхто не вернув додому,
віднайшовши своє склепіння,
здивувавшись хіба що тому,
скільки нас тут від сотворіння…

3
О сусідко моя, між нами
відстань рівна відростку тіла,
що, змагаючись із віками,
все стоїть на своїм - хотіла!..

О сусідко, відчуй, як множить
пульс напруження молодечі
і відносить, кудись відносить
кровотеча зимовий вечір.


* * *
Кажи, що задоволений, що роки
додали мудрості тобі і такту,
кажи собі, що все гаразд - дороги
до твого дому обирають друзі,
що твоїм серцем живиться оазис,
плоди смачні, цілющі води, стіни
надійні і високі, слуги вірні.
Кажи про радості, про свої плани,
про урожай вина, про святкування,
нездійснені офіри, дальні мандри.
Кажи собі, що дивні сині очі
коханої, поглянувши наліво,
до тебе знову прикипіли, що
твоє життя, складаючись щоденно
так, якось суєтно, уже невдовзі,
складатиметься краще, веселіше,
що твої діти згадують тебе,
а кредитори – ні, і цезар –ні,
що повен почуттів, бажань і спраги.
Кажи без роздумів, без сумнівів, кажи
упевнено, лиш не мовчи у мить,
коли скінчиться шурхіт той невпинний,
пісок осяде і рука небесна
торкнеться скла твоєї змовклої клепсидри.


Різдвяне 2006

З імли сумного снігопаду
забутим вихором осіннім
пливе трамвай уздовж фасаду
корабликом по склі вітриннім.
І тануть в склі вогні червоні
багряним гроном винограду.
На ватяному підвіконні
блиск зорепаду.

Пливуть сніжинки над астральним
блідого ліхтаря світінням,
над силуетами пухнавим
новоріздвяним провидінням,
дрижать на віях у красуні
в краплинах неземного жалю,
немов не ці зіниці юні
глядять печаллю.

Кружляє в танку заметілі
в стосунках заблукала пара,
блукають пальці побілілі
і побіліла в них гітара.
І стугонять про Нову радість
над спинами дахів похилих
врочисті дзвони - дзвони замість
душ відлетілих.

І ділять хміль на трьох – на ніжне
розчулене різноголосся -
волхви місцеві під неспішне
даяння дива, що збулося,
і наче тиха колискова,
звучить на Отчому порозі,
з колись освяченого кола
зійти не в змозі.



Рубаї

Як молоде вино, туманиш хіттю,
шумиш у жилах, володієш миттю, -
це потім, тверезіючи, вважаю
я сенс компанією довголіттю.



Різдвяне 2005

Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
І покій морської принишклої хвилі.
Відчуй Кесаріє - як сходить тремтіння
в затягнуті латами намертво груди,
як сходить народжена в далечі дальній
невідома Риму солодка належність,
як, сяйвом відкинувши звичний порядок,
встає над зимою її протилежність.

О, де, як не тут, кругозору видніше:
подалі від Цезаря - більшає неба.
О, де, як не тут, втішить найважливіше -
народжене вище в незриму потребу.
Відчуй Кесаріє серцями еллінів
і римлян серцями - спорідненість тому,
у чому немає означень вітчизни,
а тільки осміхненість Отчого дому;
осяйність Зорі шляхом до Віфлеєму,
тугу пасовищ і здичілого саду -
із- звідси полине звучання, повіє
по світу новину, новину-розраду.

Плин мирри, цвітіння привитої Гілки,
і подих солодкий із вуст Немовляти.
 
Наші Друзі: Новини Львова