Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 06 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 157784
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
його зять Бутович, два сини Ломиковського, канцелярист Макси
мович, полковник сердюцький Максим. Горленко здав полковниць
кий пірнач, а Максимович — гетьманську печатку. Сергієнко,
сенецький отаман (1708), який пішов з Мазепою до Туреччини,
повернувся вже після смерті гетьмана і отримав від Скоропадсь
кого хутори та млини у Сосницькому повіті. Конюший Мазепи
Городинський, його слуги Добрянський і Деульський отримали
села у Стародубському полку. «Покоєвий» Мазепи Дмитро Поче
пець повернувся і проживав у маєтності Диканька Василя Кочу
бея. У 1718 р. для розправи до Петербурга було взято сотника
Прилуцького полку Григорія Івановича.
281
Козацька еліта ГетьманщиниТаблиця 6.1
Конфісковані маєтки мазепинців
Як активна сила царизмом використовуються південносло
в’янські вихідці. Так, розформований полк Василя Танського необ
хідно було якось влаштовувати. Відомо, що одним із ротмістрів
полку Танського був Степан, а поручиком Микола Афендики [1121,
443]. 2 грудня 1715 р. Василь Танський отримав гетьманський
універсал на с. Озеряне Басанської сотні Переяславського полку,
Антон Танський 12 травня 1715 р. — хутір Мокієвський з слобід
кою там же. Григорію Іваненку був наданий двір Мировича у Києві
та маєтність Гостролуччя у Баришівській сотні Переяславського
полку [889, 9–16]. Останній, звертаючись до своїх патронів,
у 1722 р. писав про Гостролуччя, що там у нього немає пашні і по
косів, а також млина і він помирає голодною смертю.
Своє несприйняття місцевих порядків, звичаїв прийшлі стар
шини проявляли у такий спосіб: Іваненко з племінником побили
вчителів (Іосифа Швабовського і Серафима Копцевича) та студентів
(синів генерального писаря Михайла Савича, колишнього полков
ника Переяславського Андрія Полуботка, сина племінника Мазе
пи і доньки Кочубея Івана Обидовського, Іосифа Яновича) учили
ща Братських латинських шкіл.
У 1724 р. з волохів і сербів комплектувався офіцерський кор
пус ландміліцейських полків. Туди дістав призначення Апостол
Кигич, оскільки полковника Іваненка через хворобу призначити
було неможливо, а полковник Василь Танський «весьма шумен и во
всем, как себя показывает, непотребен».
282
В.В. Кривошея
Орлика П. с. Драмайлівка Ніжинського полку 42 двори
с. Дорогинка 70
Мокієвського К. с. Адамівка Київського полку 24
с. Глибоке Переяславського полку 26
Бутовича Г. с. Микляки Прилуцького полку 14
Горленка Д. с. Роски Ніжинського полку 1
Чуйкевича с. Андріяшки Лубенського полку 95
Горленка с. Вечурки Ніжинського полку 32
с. Мамаївка 43
с. Мале 26
Красноперич с. Кукленці Полтавського полку 161715 р. був виданий царський указ, за яким вакантні уряди пол
кової старшини і сотників заміщалися через пропозицію полковою
радою 2–3 кандидатів «из людей заслуженых и неподозритель
ных в верности» і з цих кандидатур гетьман визначав достойного.
У Ніжинському полку з 1719 р. полковникував зять гетьмана
Петро Толстой [995, 12]. Наказними в цей період побували Микита
Довгалевський і Григорій Костенецький.
Леонтій Шрамченко був полковим обозним весь період гетьма
нування Скоропадського. Полкові ж писарі змінювалися досить
часто: Михайло Забіла, Осип Завадський, Іван Кужчич, Федір Ма
вольський, Павло Миницький. Відомі три осавули полкові: Данило
Білопольський, Григорій Романовський, Мойсей Левицький. Серед
хорунжих того часу були Федір Фененко, Думитрашко, Мойсей
Левицький, Іван Величковський, Іван Левицький.
Одну з полкових сотень очолював Артем Борсук. Веркіївським
сотником був Павло Зимницький. З мринських сотників відомі
лише наказні: Яким Оверко і Максим Хоменко. Івангородську сот
ню очолював Василь Лучченко, борзнянськими сотниками були
Тарас і Михайло Забіли, Воронізьку сотню очолювали Потап Піску
ненко, Іван Слабей, Іван Холодович. У Коропі сотникували Іван
Логвиненко, Дем’ян Кононович, Іван Пороховський. Новомлинсь
ким сотником був Григорій Шишкевич.
У Батурині Григорія Яковенка на короткий проміжок часу змі
нив Яків Долинський (Сучченко). І в тому ж 1713 р. сотником там
став Федір Стожок. У Бахмачі сотникували Семен Боровський,
Кирило Троцький, Андрій Галищенко, в Олишівці — Данило
Шрамченко.
Новими сотниками уНіжинському полку в 1709 р. стали Василь
Дмитрійович (Івангородська сотня), Федір Тарасевич, обозний пол
ковий Леонтій Шрамченко, ще у 1708 р. сотником конотопським —
Григорій Костенецький. Іван Холодович у 1714 р. обирається на
сотництво воронізьке «козацькими голосами», за заслуги ще проти
Мазепи і шведів Семен Соболевський 10 вересня 1722 р. отримав
погарське сотництво.
Конотопських козаків після Костенецького очолювали Андрій
Лизогуб [568, 12] і Федір Щербацький. УШаповалівці сотниками
були представники старовинних старшинських родин Василь Не
баба і Андрій Купчинський (шляхтич гербу «Топач» [1162, 89]).
Кролевець відзначився частою зміною сотників. Іван Діаковсь
кий тримав уряд лише рік, його наступник Федір Стожок — три
283
Козацька еліта Гетьманщинироки. Федір Левицький був сотником менше ніж півроку. Яків
Маковський і Захар Калиновський, Андрій Бутурлим — по року,
Костянтин Генваровський — чотири роки, останні два роки геть
манування Скоропадського сотню очолював Павло Огієвський.
У Глухові жбуло лише два сотники: Андрій Маркович і Іван Ма
нуйлович. Янишпільську сотню очолював Тарас Перехрест. Василь
Селецький та його син Яків тримали Дівицьку сотню.
Стародубським полковником був Лука Жоравка. Наказними
полковниками різночасово ставали Прокіп Силенко, Ілля Рубець,
Іван Чорнолузький [629, 61], Семен Галецький [608, 1], Яків Ли
зогуб [1122, 102], Андрій Миклашевський [680, 10], Іван Бороздна,
Петро Корицький.
Обоз очолювали Захар Іскра [1147, 300] і Прокіп Силенко.
Полковими суддями обиралися Юрій Рубець, Прокіп Силенко, Се
мен Рубець. Павло Дублянський та Григорій Скомпа очолювали
полкову канцелярію. Семен Галецький [349, 1], Павло Яворський,
Семен Березовський були полковими осавулами. За полкову хоруг
ву несли відповідальність Пилип Данченко, Степан Кожуховсь
кийЯкимович, Омелян Васильович.
Новоміську сотню очолювали Федір Скоробагатий, а потім Пав
ло Дублянський. У Топалі сотникували Федір Скоробагатий, Клим
Янджул. Останній мав прізвисько «Шпечак» і володів слободою
Янжулівкою за універсалом Скоропадського (1713), підтвердже
ним царською грамотою 1718 р. У НовгородіСіверському сотни
кували Семен Березовський, Данило КутневськийГаращенко,
Федір Лісовський, Григорій Шепеленко, Семен Галецький [1165,
132]. Тут же зберігав вплив значний військовий товариш Кіндрат
Сазонець, який у 1708 р. «за войсковые против шведа рыцарские
храбрости уволен был от всех служб и нарядов» [607, 189].
Василь Шейменко весь період був сотником уШептаках. У Бак
 
Наші Друзі: Новини Львова