Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 15 листопада 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 157161
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
ролем гетьманів з явно антипольською і антиросійською спрямо
ваністю, то за Скоропадського ця традиція продовжується лише
за інерцією, а вже у 30ті рр. царський уряд стимулює політику
збільшення українськоросійських шлюбів. Діти з таких сімей,
безумовно, швидше втягувалися у орбіту імперської політики.
275
Козацька еліта ГетьманщиниЕволюція місця та ролі неукраїнців у соціальній та національній
еліті збігалася з історичними періодами існування української
козацької держави. У 1648–1676 рр. вони перебували поруч з ук
раїнцями, переймалися їх інтерасами, боролися з ворогами України
(волохи Апостоли, Скидани, серби ДумитрашкиРайчі, Сербини,
Новаковичі, греки Мигалевські, Мазаракі, Греки). У 1676–1708 рр.
спочатку допомагали утвердженню покозаченої правобережної
шляхти на лівобережному гетьманстві, а потім стверджуються
і самі в тепер уже їхній Україні. Протягом 1708–1782 рр. самодер
жавство активно використовує неукраїнців для руйнації Гетьман
щини і її інкорпорації (волохи Станіславські, Кицеші, Бразули,
Афендики, серби Божичі, Милорадовичі, Милютовичі, греки То
мари, Костянтиновичі, Греки).
Після виступу Мазепи першим з козацьких полковників до Пет
ра І приїхав полковник чернігівський Полуботок. Крім нього, на
раді були присутні полковники стародубський, переяславський,
наказний ніжинський з сотниками і деякими значними козаками.
Таким чином, відбулася старшинська рада в сильно урізаному скла
ді. Проте ніколи і ніким з козацьких старшин у Гетьманщині ре
зультати вибору гетьмана не ставилися під сумнів. Усі розуміли,
що Скоропадського обрав цар Петро і 6 листопада 1708 р. він склав
присягу як гетьман [1179, 208].
Івану Іллічу Скоропадському (1646, Умань — 1722, Глухів) на
час переходу на Лівоборежжя було 28 років. Він відразу жотримав
посаду військового канцеляриста в Батурині, а через два роки став
старшим військовим канцеляристом.
Для таких посад необхідно було мати грунтовну підготовку
(з впевненістю можна стверджувати, що він отримав освіту вКиєво
Могилянській академії). По–друге, в Умані його батько Ілля і мати
мали входити до міської чи полкової верхівки (писар міський, бур
гомістр, писар полковий тощо). Потретє, родина, безперечно, мала
сімейні зв’язки на Лівобережжі. Враховуючи, що сам Іван одру
жився з донькою обозного полкового чернігівського Ничипора Ве
личковського Калениченка Пелагеєю лише у 1678 р., ці зв’язки
слід шукати по лінії матері, а також братів.
Брат гетьмана Василь Ілліч (? — 1727) був одружений двічі: ма
буть, ще на Уманщині, з донькою генерального осавула Павла Гри
бовича, а після її смерті з Ксенією Хомівною невідомого роду. Був
і третій брат — Павло Ілліч (? — 1729 — ран. 1739). Колишній дво
рянин Самойловича і Мазепи, зять полковника кальницького,
276
В.В. Кривошея а потім охочепіхотного Андрія Ребриковського [1079, 38]. Козаць
кий старшина Павло Козловський за дорученням генерального
осавула Івана Скоропадського домігся звільнення з турецької неволі
брата Скоропадського Павла [1151, 726–727]. Це сталося близь
ко 1704 р.
Серед свояків з’явилися Іван Мокрієвич, Сила Федорович, бур
містр чернігівський, Сава Космус, міщанин чернігівський, Василь
Прокопович. У 1714 р. посвоячилися зі Скоропадським і Полуботки
через шлюб доньки полковника чернігівського Олени з Яковом
Марковичем (1696–1770) [667, 1]. Свояк Самійло Іванович (? —
ран. 1709) може бути Кольничим, суддею полковим стародубським
у 1671 р.
Від шлюбу з Пелагеєю КалениченкоВеличковською Скоро
падський мав доньку Ірину (бл. 1675–1744 — ?). Перша дружина
померла рано (близько 1699 р.) і, очевидно, навесні 1702 р. Іван
одружився вдруге. Його обранкою стала 30річна (йому було 48 ро
ків) вдова колишнього генерального бунчужного Костянтина Голу
ба Настасія Марківна (бл. 1671–1729.19.12.) [1114, 214]. 9 березня
1703 р. у них народилася донька Уляна.
Друга дружина була донькою вихрещеного єврея [869] Марка
Аврамовича (? — 1712) [1123, 52] і Олени [557, 307] Григорівни
Корнієнко (Огранович), доньки прилуцького війта. Варто зупини
тися на характеристиці цієї родини. Її осноположник Марко Ав
рамович спочатку був прилуцьким купцем, здобув великі статки
на торгівлі горілкою. Орендар пирятинський (1683–1685). Очевид
но, його маєтності через доньку перешли до Толстих, які продали
їх у 1752 р. В Пирятинській сотні Лубенського полку це були такі
володіння: «с. Березовая Рудка, д. Крачковку да Гурбинцях на реч
ке Удае млин о двух колах: одно мучное и другое ступное, а третею
застакою еловою, да хутор Верещаковский под селом Дащенками,
а де Сасиновскими: двор прозываемый Морозовщина с принад
лежной пахотною землею и сенними покосами и с мелким лесом, да
при березовой … над речкой Перевозом между другими владель
цами небольшой лес» [321, 35]. Мав дім у с. Сорочинцях, від зятя
у 1709 р. отримав універсал на с. Малу Дівицю.
За старшого сина Марковичі висватали доньку сотника кроле
вецького Ганну Маковську. Другий син Іван Маркович (? — 1724)
став полковим сотником прилуцьким (1709.21.03. — 1719). Отри
мав гетьманський універсал 1709 р. на с. Колесники, а в 1714 р. на
містечко Переволочна [797, 16]. У 1710 р. купив ставок в с. Боршна
277
Козацька еліта Гетьманщиниі передав його Густинському монастирю [999, 138]. Усього отримав
сім універсалів гетьмана Скоропадського на володіння, підтвер
джені царською грамотою 1718 р. Полковий суддя прилуцький
(1719–1724). Його дружиною була Софія Кондратьєва, її рідний
брат Василь Кондратьєв — священик. Мабуть, мали відношення до
переяславської гілки роду Кондратьєвих. Третій син Федір Мар
кович (? — 1685–1727 — ?) — службу розпочав з 1700 р., значний
військовий товариш (? — 1711–1719), змінив старшого брата Івана
на уряді полкового сотника прилуцького (1719–1724), наказний
полковник (1721). Був одружений двічі: з донькою полкового оса
вула прилуцького Семена Левченка, а потім з донькою переяславсь
кого полковника Катериною Томарою.
Інформації про шлюби старших доньок Гафії, Марії і Настасії
не маємо. Логічно, що вони пошлюбилися з представниками при
луцької купецькоміщанської верхівки. Їх сестри Ірина була заміж
ня за бунчуковим товаришем Степаном Миклашевським [1124,
243], Пелагея — за господарем двору гетьмана Андрієм Кондзе
ровським, Марина — за протопопом лохвицьким Павлом Імше
ницьким (? — ран. 1723), Параска — за бунчуковим товаришем
Дем’яном Якубовичем [1123, 53].
Дружина гетьмана разом з чоловіком 25 січня 1714 р. отримала
царську грамоту з дозволом побудувати на власні кошти монастир
на р. Шостці з назвою Харлампіївська пустеля і закріпити за цим
монастирем куплені нею і чоловіком грунти, млини, хутір Дубо
гаєвський, присілки Білошойку, Сергіївку та інші угіддя.
Донька Івана Скоропадського від першого шлюбу Ірина
(бл. 1679–1744 — ?) мешкала у с. Андріївці Чернігівського полку,
вийшовши заміж за бунчукового товариша Семена Юхимовича
Лизогуба.
Донька від другого шлюбу Уляна (1703.9.03. — 1733.13.03.)
12 жовтня 1718 р. стала дружиною графа Петра Петровича Толсто
го. Рід Толстих відомий своїми представниками в Україні з другої
половини XVII ст. Так, Андрій Васильович Толстой був воєводою
 
Наші Друзі: Новини Львова