Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 15 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 158251
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
його на переяславське полковництво. Після Яцьковича сотника
ми у Басані були Григорій і Клим Шаповаленки, Іван Васькович.
У Баришівці відомі сотники Матвій Голубенко, Лук’ян Степа
ненко, Денис Мироненко, Василь Лавренченко. У Воронкові сотни
ками були Іван Сулима, Іван Берло, Василь Берло, у Гельмязові —
Марко (Тарас) Погребевич, Федір Тоцький, у Терехтемирові —
Федір Дараган і Клим Іскра [1147, 300]. УЛепляві сотникували Іван
Черкаський, Матвій Лавренко, Іван Нерада, Іван Семенович, у Буб
272
В.В. Кривошея нові — Іван Канівець, Денис та Іван Деркачі, уПіщанській сотні ко
заків очолювали Андрій Костенко, Павло Притиско, Степан Тома
ра, у Домонтові — Кіндрат Великоіваненко і Сергій Колибоженко.
Золотоніськими сотниками були Іван Мирович, Тарас Третяк,
Лук’ян Шульга, кропивненськими — Василь Талда, Григорій Ісає
вич, іркліївськими — Ярема Петренко, Василь Завойко, Дем’ян
Тулуб [1085, 40], яготинськими — Григорій Момот, Логвин Рокит
ний, Йосип Павленко, бориспільськими — Михайло Розлач, Гриць
ко Гордієнко, Іван Шорсткий, Федір Магіровський, Іван Перехрест,
Василь Лавренченко, Семен Новакович.
Таблиця 5.3
Кількість війська, яке перейшло з гетьманом І.Мазепою
на бік шведів
За свідченнями джерел, з Мазепою пішли до шведів близько
1200 (1000 комонників і сердюків і 200 козаків). О.Оглоблин вва
жає, що «можна прийняти цифру близько 3000, як найбільш імо
вірну» [1267, 363].
Перелік козацькостаршинських родин, представники яких
пішли зМазепою, має бути таким: Апостоли, Бистрицькі, Болботи,
Волковицькі, Галагани, Гамалії, Герцики, Горбаненки, Горленки,
Довгополи, Зеленські, Кандиби, Карпеки, Кожуховські, Краснопе
ричі, Лизогуби, Ломиковські, Максимовичі, Малами, Мировичі,
Мокієвські, Нахімовські, Новицькі, Орлики, Покотили, Рузано
вичі, Сулими, Сергієнки, Третяки, Харевичі, Чечелі, Чуйкевичі,
Янковські, Яснопольські. 9 сотників Прилуцького полку, писар
273
Козацька еліта Гетьманщини
Кількість Сотники
Комонний полк Юрія Кожуховського бл. 150
Полк сердюків Якова Покатило бл. 100
Комонний полк Андріяша бл. 700
Комонний полк Гната Галагана ?
Прилуцький полк бл. 100 9
Миргородський полк ?
Лубенський полк ?
Надвірна корогва
ГВК до 10
Гетьманська дворянська корогва
Бунчукові товариші 2–?полковий лубенський. З Мазепою пішли канцеляристи ГВК. Так,
Стефан Тарновський згадував, що у січні 1709 р. його з Київського
полку забрано до Канцелярії «ради скудости писцов, понеже Мазе
па в изменничую с собою всю канцелярию увел сторону». Можливо,
ГВК очолював значний військовий канцелярист (? — 1707.01. —
1708 — ?) Данило Болбот. Болботи відомі наприкінці ХVІІІ ст. як
дрібностаршинський шляхетський рід Чернігівського полку.
695 старшин зафіксовані в реєстрі за гетьмана Мазепи. Вони
представляли 562 родини (6 Забіл і Борсуків, по п’ять Дорошенків,
Зеленських, Донців, Романовичів, по четверо Тарасевичів, Соло
нин, Мокрієвичів, Кандиб, Гамаліїв, по троє Черняків, Третяків,
Завадських, Жураковських, Жил, Петровських, Нащинських,
Перехрестів, Парфененків, Мандрик, Максимовичів, Коровок
Вольських). По двоє старшин за часів Мазепи представлено з родин
Барабашів, Безпалих, Берло, Бичків, Бороховичів, Бутків, Велич
ковських, Вербицьких, Вечорок, Воронченків, Герциків, Гулаків,
Даценків, Дорошевичів, ДумитрашокРайчів, Зарудних, Затирке
вичів, Звенигородських–Левченків, Іскр, Киселів, Кожуховсь
ких, Колосів, Киселів, Корицьких, Лавренків, Лагод, Левенців,
Левченків, Лизогубів, Максименків, Малюг, Мартосів, Мировичів,
Мокієвських, Павельченків, Пилипенків, Плічок, Полуботків, Ре
венків, Рожанських, Романовських, Савицьких, Салогубів, Сідок,
Скоропадських, Стаховичів, Стороженків, Сулим, Тарасенків,
Товстолісів, Томар, Тоцьких, Троцин, Ханенків, Чернявських,
Чорнолуцьких, Чуйкевичів, Шабельників, Шаповаленків, Шаул,
Шендюхів, Шепеленків, Шульгів, Юркевичів, Яковенків, Яку
бовичів, Яремієнків, Ярмоленків — разом 68 родин.
За прізвищами фіксується 461 рід. За Самойловича з них не ма
ли влади 258 (56%), серед цих родин — 24 (9,3%) правобережні.
44% (203) родин зберегли свій вплив у старшинському середо
вищі (серед них були Шаули, Шендюхи, Шираї, Чуйкевичі, Чер
няки, Чернявські, Туранські, Трощинські, Троцини, Томари,
Товстоліси, Силичі, Сербини, Семашки, Себастяновичі, Свічки,
Сахновські, Сангурські, Салогуби, Рубани), з них iз правого бере
га слід віднести щонайменше 18 (8,9%) (серед них Стороженки,
Гамалії, Солонини, Скоропадські, Ханенки, Улезьки, Тарасенки,
Якубовичі, Сулими, Радченки, Костенецькі, Корицькі, Кандиби,
Звенигородські, Дорошенки, Гулаки, Вуяхевичі, Безпалі).
Із 399 відомих родин за гетьмана Самойловича у мазепинсь
кий період у джерелах не зафіксовано 201 (50,4%) — з них лише
6 правобережних.
274
В.В. Кривошея РОЗДІЛ 6
КОЗАЦЬКОСТАРШИНСЬКІ РОДИ
В УМОВАХ ЛІКВІДАЦІЇ
КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1708–1782 РР.)
6.1. Гетьман Іван Скоропадський і його оточення
Події 1708–1709 рр. і поразка мазепинців відкрили шлях до вла
ди у Гетьманщині, насамперед, для тих, хто швидко переорієнту
вався на службу російській монархічній ідеї. З цього часу українсь
ка національно–суспільна еліта йшла трьома шляхами: у лоно
суспільної еліти Російської імперії, зраджуючи національні інтере
си; формально входячи до російської суспільної еліти, залишаючись
їй внутрішньоопозиційною; втрачаючи свої елітарні соціальні по
зиції, залишаючись, проте, національносвідомою частиною ук
раїнського суспільства, що зберігало можливість генерувати нову
формацію національної еліти.
В українській суспільній еліті відбуваються кардинальні зміни
як під впливом вищевказаних факторів внутрішнього порядку, так
і через поширення зовнішніх впливів, пов’язаних з активізацією
українськоросійських шлюбів, призначенням офіцерівросіян на
командні посади у козацькому війську, значним збільшенням від
сотка козацької старшини південнослов’янського походження.
Головною причиною, яка дозволяла розвиватися всім цим за
значеним процесам, була ліквідація системоутворюючого елемен
ту — гетьманства як інституту компромісу головних внутрішніх
політичних угруповань (у попередній період у разі обрання гетьма
на за ним стояв «клан», і ця єдність гетьман — «клан» була основою
державотворчої діяльності, у разі ж формального призначення
гетьмана з Петербурга така єдність була відсутня, а звідси — і не
можливість активного продукування української, а не російської
політики).
Якщо у попередній період шлюби дітей старшини були під конт
ролем гетьманів з явно антипольською і антиросійською спрямо
 
Наші Друзі: Новини Львова