Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 08 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 157885
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
товуючи березанських козаків і відвозячи діжки меду Райчі. Він
же пограбував Харлановський, Бубнівський, Домонтівський та
266
В.В. Кривошея Іркліївський стани, забравши собі рибу. З млинів Полуботка взяв
більше ста осмачок борошна і не віддавав. До Басані послав свою
челядь і забрав зі стада полковника 67 коней. УШелеховському лісі
Полуботка Марко Дмитрашко порубав дуби і 70 возів відвіз до себе.
УШелеховському фільварку 10 коп сіна потравив, а 36 скирд та ще
зпід Бикова 3 скирти сіна забрав собі. ВПереяславі 2 і в Золотоноші
1 яму вівса викрав. Забрав у Полуботка турецького коня вартістю
120 червонців і, відвівши вМоскву, комусь подарував. З двору По
луботка забрав 100 колод липового різаного дерева [1142, 402].
Мазепа вважав, що Думитрашко «своими взятками и яростию
зело всех изобидил» [768, 177] і «все старшие и меньшие те полчане
зело желают чтоб Дмитрашко не был у них полковник» [768, 177].
У лютому 1688 р. Мазепа сповіщав Василя Голіцина, що отри
мав від коронного гетьмана Станіслава Яблуновського звістку про
те, що Леонтій Полуботок «з ханом вступал советы» [751, 17]. Про
це гетьмана сповіщали через Якова Глуховця та Іскрицького. Ма
зепа, доносячи уМоскву, все жзастерігав «абы Полуботок таковых,
страшных и на главу свою огненосных речей важился» [751, 18].
Переяславський воєвода Василь Мяснов в Переяславі «о изме
не чинили извет» [751, 62]. Московський уряд вимагав від Мазе
пи, щоб той «без указу … и без розыску ничего над ним не чинил»
[1267, 169]. Колишній переяславський полковник Леонтій Полу
ботко був викликаний з Чернігова до Батурина, де відбулись очні
ставки з переяславцями і засідання генерального суду. Його вина
не була доведена і сам він відпущений додому в Чернігів, а його
обвинувачувачі — у Переяслав.
Мазепа наказав «любо для ведомостей о неприятелском приходе
проносячихся велелем быть полковнику переяславскому в дому
через дне праздничные Рождества Господня задержатися, а в Ба
турин на обыклый заезд не приездити» [850, 219].
Крім Полуботка, під караул бралися «за преступления» Войца
Сербин, Данило Апостол, Гамалія. До Москви був посланий Рай
ча. 6 травня 1688 р. Мазепа «чрез Дмитрашка Райчу послал …
инструкцию, в которой о делах наших войсковых написаны же
лания потребныи» [751, 27].
У травні 1688 р. «переяславского полку людям, от Дмитрашки
зобыженым, велел до Батурина з супликами и скаргами приезди
ти».Мазепа направив до Переяслава генерального суддю Михайла
Вуяхевича, який нещодавно повернувся зМоскви, з товаришами
«и там всех скарг тамошных полчан о обидах, Дмитрашком подела
267
Козацька еліта Гетьманщининых, выслухати, и о всех его Дмитрашковых поступках ученити
розыск» [751, 60]. Заарештований Думитрашко наприкінці верес
ня під караулом був переведений з Севська до Батурина. Задля
кращого слідства і суду з Батурина додому був відпущений Ду
митрашко.
5 листопада 1688 р. Мазепа писав царям Івану та Петру і цариці
Софії про необхідність указу «о его Дмитрашковых разных поступ
ках и о починенных через него многих людям обидах учинен был
перед судом войсковым розыск» [751, 59]. А до суду Думитрашко
мав перебувати під караулом. Крім того, мали надійти монарші
укази про неможливість Райчею посідати уряд переяславського
полковника, а також і полковника будьякого іншого полку.
18 грудня 1688 р. до Переяслава прибули генеральний суддя
Михайло Вуяхевич, Іван Ломиковський і писар судовий Андрій
Васильович, з місцевих старшин були запрошені полковник Го
ловченко, обозний Гулак і городовий отаман Максим Хоменко. Во
ни розглянули скаргу колишнього полковника Полуботка на Ду
митрашку.
Увійшов у конфлікт з верхівкою переяславського козацтва і ге
неральний осавул Сербин. Приводом для цього стало наступне. Ви
пущений ним татарин «чату татарскую в полк Переяславский при
водил» [768, 285]. Козаки знову захопили його в полон і «посажен
в тюрьму в Батурине, где Войца крепким неотступным прошением
домогся ево у меня, и позволил ему я взять ево на свои руки, а обе
щался он Войца додержать ево до воли моей, но не устоял в том
слове» [768, 232]. Сербин разом з Думитрашкою знову його відпус
тили, «дав ему лошадь и платье» [768, 232]. «Переясловские ка
заки знатные будучи с полковником своим в Батурине великий
на него Войцу чинили вопль» [768, 285].
Мазепа універсалом надав йому села і млини (серед них с. Під
липне Ніжинського полку), у травні 1688 р. підтримував його чоло
битну на отримання царської грамоти, яка б підтвердила ці маєт
ності [768, 163].
У травні 1688 р. гетьман видав універсал про підготовку до війсь
кового походу. Тоді «пришли ко мне полчане переяславские, стар
шина, и ис черни, многие, чрез словесное, Максима атамана пе
реяславского донесение, чтобы им поволил обобрати полковника
совершенного, без которого в поход итти неохотно им» [768, 117].
Гетьман вирішив так: «Думаю им дати ныне на воле, чтоб кого хо
тят выбрали» [768, 117]. До гетьмана доходили чутки, що полчани
268
В.В. Кривошея бажали бачити полковником Головченка, і Мазепа з цього приводу
радився з князем Голіциним. Пізніше гетьман сповіщав до Москви:
«Я, призывавши к себе в Батурин полчан Переяславских и обя
вивши им тот ваш царский пресветлого величества указ, утверди
лем им полковником совершенный Якима Головченка старожитно
го Переяславского казака, який сего минувшего лета был по моем
повелению Наказным Полковником; который и перед сим мел на се
бе, Переяславского, и Черкаского, полковничества, а также и аса
ульства енерального уряды» [751, 59]. Полковник Яким Голов
ченко володів на уряд селами Помоклями, Пологами, Циблями,
Леляками [796, 18] 2–ї полкової сотні, Старим і Кальним Ворон
ківської сотні.
20 січня 1689 р. гетьман сповіщав, що Сербин «болен будучи
и чрез весь пост предрожественный у меня не быв, так же и на праз
ник Рожества Господня мало явился кому, как и сюда в Глухов
слабости ради своей ко мне не приехал, сам з доброй своей воли,
прислав ко мне, при старшине воздаяние свое чинил, за чин гене
рального есаульства где и то говорил что для слабо своей в том
трудовитом чину служить великим государем и великой госуда
рыне не сможет» [768, 284]. Мазепа сповіщав, що «ево отговорку
я принял и от трудов ясаульских ево увольнил» [768, 284].
14 лютого 1689 р. гетьман Іван Мазепа писав до князя Голіцина,
що архімандрит Ісайя «при седел неотступно Войце Сербину тяшко
ныне болезнующему которому есть давной знакомец, яко он же ар
химандрит, ему Войце спасенные предлагающе пожитки в той бо
лезни, в чернеческую его облек одежду, назвав его Виктором»
[768, 296].
У Батуринському монастирі Сербин написав заповіт, в якому
своїй хрещениці Ганні, по другому чоловіку Василисі Перехрест,
яка походила з єврейського роду, залишив хутір Дем’янчицький
з кутом Островським, полем, греблею і грунтами.
Думитрашко ж «повсякчасно лає його поза очі та ганьбить при
старшині й полковниках» [1379, 1104]. Мазепа у відповідь поста
вив стосовно нього питання на старшинську раду на Різдво 1689 р.
На Великдень 1689 р. Головченко занеміг і, згодом «поклонил
ся за уряд полковничества» [768, 346]. Та й Мазепа не збирався йо
 
Наші Друзі: Новини Львова