Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 06 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 157811
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
на Лівобережжя у 1680 р. В 1686 р. купив двір в Стародубі у Сте
пана Олексійовича Зарудного. 28 червня 1691 р. отримав універ
сал Мазепи з дозволом придбати хутір. У 1696 р. мінявся грунта
ми з Олексієм Тарайковським. Значний товариш Стародубського
полку (1686–1697), сотник бакланський. Загинув під Нарвою.
Його змінив Іван Мовчан.
У Погарі сотникував Григорій Прожика, а городовим отаманом
впродовж тривалого часу був колишній сотник сердюцького пол
ку Ребриковського (1679) Артем Подоляка.
Прилуцький полк очолювали Іван Стороженко і Дмитро Гор
ленко [1241, 191]. Наказними полковниками знані Григорій Чер
нявський, Семен Ракович, Іван Ніс. Після перевороту полковим
обозним залишився Григорій Чернявський. У 1697 р. він передав
частину своїх володінь Густинському монастирю [1133, 57].
У 1699 р. уступив уряд Івану Носу. Відомі чотири полкові писарі —
Семен Ракович (чотири роки), Петро Патока (один рік), Іван Се
бастьянович (тринадцять років), Гнат Лисеневич (три роки), полко
вий суд очолювали Тарас Кіндратович (два роки), Кіндрат Тарасо
вич (чотири роки), Іван Ніс (13 років), Трохим Троцина (два роки).
Осавулами були Семен РаковичПортянка, Василь Самойлович,
третій представник старшинської династії Стефан Чернявських
(? — 1677–1709–ран. 1714). Після звільнення з уряду став значко
вим товаришем. Володів с. Сорочинці, яке 19 вересня 1709 р. за
ним підтвердив гетьман Скоропадський. Був одружений з Марією
Самойловою, яка після його смерті вийшла за значкового товари
ша Романа Березина.
Полкову сотню 20 років очолював Яків Кіндратович Золотарен
коХмельницький. При цьому Мазепа підтримував його попередни
ка. Так, 19 листопада 1696 р. він надав села Дідівці і Манжівку
колишньому сотнику полковому Івану Маценку [839, 12].
Варвинську сотню очолював Федір ЛяшкоТарновський, Жу
равську — Іван Кисіль, Іваницьку — Семенович, Павло Миниць
кий (дев’ять років), Ічнянську — Олександр, Яків Миронович,
Андрій Стороженко, Красноколядинську — Павло Загурський,
258
В.В. Кривошея Тиміш Андрійович, Корній Салогуб, Срібнянські — Василь Громи
ка, Андрій Троцина.
Київський полк очолювали Костянтин Солонина (два роки),
Григорій КоровкаВольський (два роки), Костянтин Мокiєвсь
кий (18 років). Професор Л.Мельник стосовно 1701 р. пише: «На
казним гетьманом став київський полковник К.Мокієвський,
який ще не мав належного авторитету. Між ним і старшиною по
чалися чвари…» [1182, 111].
Серед наказних полковників були Роман Жила, Сава Безпа
лий, Федiр КоровкаВольський, Петро Борсук, полкових обоз
них — Павло Андрiйович, Павло Лясковський, Iван Яновський,
Трохим Пiдтереб, покозачений шляхтич гербу «Ястржебець»
[1162, 6] Якiв Барановський, полкових суддів — Iлля Жила.
Павло Лясковський пробув рік на цій посаді, ставши обозним,
три роки суд очолював Iван Дворецький. Серед полкових писарів
джерела згадують Данила Солонину, Сазона Грабського, Володи
мира Єнкевича. Полковими осавулами були Iван Гутор, Якiв Ба
рановський, Несмiян, Гнат Юрійович. Серед полкових хорунжих
— Борис Жила, Сергiй Солонина. Прапорщиком був Петро Кро
зецький.
Козельцькими сотниками були Матвiй Стефанович, Петро
Борсук, Лука Іванович, Микола Голод, Федiр Ханенко, Грабовсь
кий. У Києві сотниками були Іван Бутрименко, Андрiй Шид
ловський, Олександр Сакович, Федір Третяк, Процик Голиць
кий. З сотників моровських відомі два наказних: Василь
Iлiсiковський і Федiр Третяк, а також один повний — Яким Фе
дорович Третяк. В Острі уряд тримали Т.Пiдтереб (два роки),
I.Дворецький (два роки), Федiр Єлець (один рік), покозачений
шляхтич гербу «Ястржебець» [1162, 10] Василь Бобруйко (два
роки), Петро Кисіль, Василь Губа, Якiв Шафран (один рік), Ва
силь Губа (один рік), Яків Шафран (шість років).
Носівськими сотниками були Лаврiн Лихолiтко, Мисько Фе
доренко, Роман Турик, Семен Шаула. У Бобровиці сотникували
покозачений шляхтич [1162, 25] Григорій Виридарський, Павло
Бичко, Семен Наливайко, Прокіп Бичок, Михайло Хенцинський
[185, 1], Петро Солонина.
Серед гоголівських сотників маємо згадки про Садiвничого,
Василя Потулинського. Романа Рожанського змінив Григорій
Рожанський. У Кобижчі сотникували Семен Парфен, Василь і
Матвій Мандрики, Денис Древинський, Данило Гнилокожа.
259
Козацька еліта ГетьманщиниПолковника лубенського Ілляшенка змінив у Коломаку Гри
горій Гамалія. Колишній полковник у 1689 р. отримав універсал на
с. Коровинці Роменської сотні і залишався значним військовим
товаришем. Через рік Гамалію змінив його давній соратник Леонтій
Свічка [630, 5], який тримав пірнач до рубежа нового століття,
коли полковником став Зеленський Дмитро.
Полковими обозними були Дмитро Глуховець і Іван Тимченко
Заборовський, полковими суддями — Андрій Якубович, Савченко,
Леонтій Кичкаровський, Мартин Мартос, полковими писарями —
Леонтій Кичкаровський, Яків Теодорович, Максим Троцький.
Осавул полковий лубенський [736, 164] Григорій Додока (? —
1663–1722–?) походив з Пирятинщини, лише «при старості лет»
у 1722 р. на с. Шкуратів, яким він володів, Скоропадський, будучи
в Ромнах, видав універсал бунчуковому товаришу Мойсею Худолію
за умови, що той доглядатиме Додоку. Його змінили Григорій Та
волга, Яків Христич, Василь Савич, Андрій Петровський. Полко
вими хорунжими були пирятинець Влас Семашко, Григорій Ва
рениця, Федір і Григорій Ярмоленки.
Полкову сотню очолювали Леонтій Піковець, Андрій Якович,
Захар Салогуб, Сава Кирилович, Василь Савич, Леонтій Скорик,
Андрій Островський, Іван Прийма, Іван Корнєєв (КорнієвичОгра
нович). Пирятинськими сотниками були Леонтій Кичкаровський,
Ангелієвський, Андрій Гладкий, Семен Вакуленко, чигриндуб
равськими — Семен Пашкевич, Чуйко, Ярема Ілляшенко (Шолудь
ко), Іван Булюбаш, роменськими — Василь Лахненко, Максим
Максименко, Максим Бакай, Іван Заборовський, Хома Манджос,
смілянськими — Василь Громека, Григорій Близнюк, Роман Гри
бовод, снітинським — Сава Сокольський, глинськими — Михайло
Жуковський, Лаврін Ігнатович, городиськими — Степан Петровсь
кий, Стахович Андрій, Петровський Андрій, лукомським — Ми
хайло Постомський, сенчанськими — Лесько Слюз і Осип Велич
ковський, лохвицькими — Михайло Гамалія, Степан Пештич,
Мартин і Павло Мартоси, чорнуськими — Лаврін Замниборщ і Яків
Христич.
О.Оглоблин стверджує: «Впливова група опозиційної старшини,
що тоді зайняла вороже становище супроти Мазепи і московської
орієнтації. Тут об’єдналися родичі колишнього гетьмана Самойло
вича, й серед них небіж гетьмана Михайло Самойлович, колишній
полковник гадяцький, і зять гетьмана стольник кн. Юрій Свято
полкЧетвертинський із дядьком своїм мітрополитом Київським
260
В.В. Кривошея Гедеоном, родичі і друзі М.Самойловича — Полуботки, батько Ле
онтій Артемович, полковник переяславський, і син Павло Леонтіє
вич, колишні дорошенківці — генеральний писар Кочубей (та
його полтавська парентела — Жученки та Іскри й головний серед
 
Наші Друзі: Новини Львова