Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 14 листопада 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 157137
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Олексійовича пірнач перейшов до Михайла Миклашевського,
який походив зі смоленської шляхти, тісно пов’язаної з КиєвоМо
гилянською академією [1206, 361]. Син шляхтича смоленського
і Марії Станіславівни Кохановської, доньки сотника і отамана чер
нігівського, мав чотирьох братів, «которые служили великим госу
дарям, «лет з тридцать и более на которых службах и живот свой
кончили» [650, 2], тобто приблизно 1655–1685 рр. За спогадами йо
го сина «больше 50 лет служил» [614, 407], тобто 1656–1706 рр.
Ще за гетьмана Ігнатовича він став військовим товаришем, геть
манським дворянином і радником, був поставлений Самойловичем
отаманом городовим глухівським (1675). Служба за цього гетьмана
йшла нерівно, хоча і по висхідній. Мабуть, як свояка Петра Рос
лавця його було усунено від урядів. У 1677 р. він знову був лише
військовим товаришем, проте 1679 р. бачимо його осавулом пол
ковим ніжинським, з цієї посади 1682 р. призначений генераль
ним хорунжим. Через рік же Самойлович поряд зМазепою надав
йому уряд генерального осавула. Беручи участь у різних військових
експедиціях «изранен тяжелыми ранами» [614, 407]. Внаслідок
невідомих нам причин 27 серпня 1686 р. був звільнений з посади.
Після приходу до влади Мазепа призначив Миклашевського
знову на посаду осавула генерального. З подачі гетьмана царю він
отримав чин стольника, а 1689 р. затвердження полковником ста
родубським [503, 10]. Знову полковник стародубський (1705–
1706.19.03.). Отримав гетьманські універсали на млини і хутори Бе
резовщина та Десятуха 2–ї полкової сотні (10.08.1704, 15.09.1706).
Значних втрат козацькостаршинський корпус зазнав внаслідок
бойових дії у ході російськошведської війни, особливо під час бит
ви 1706 р. під Несвіжем. Майже повністю була знищена бойова
старшина двох полків — Стародубського і Переяславського. Заги
нули полковники Михайло Миклашевський [1124, 243], Іван Ми
рович, зять Миклашевського Андрій Гамалія, сотник погарський
255
Козацька еліта ГетьманщиниТарас Григорович (Гаврилович), лише з стародубців потрапили
до полону старшини Романовський, Чорнолузький [629, 17], Тур
чевський, Тимошенко, Бурляка та інші.
Після несвізького погрому полк очолив Іван Скоропадськой.
25 серпня 1687 р. гетьман Мазепа надав йому як полковому писаре
ві універсал: «сел два називаючиеся Вихвостов и Баровица в ключу
Седневском лежачие з слободкою на старом селищи, прозиваемом
Дроздовище от сего ж ново осаженой при млине власном купле
ном на реци Смячи» [839, 75]. З 1707 р. тримав у своєму оточені
молодого полковниченка Андрія Миклашевського [614, 407].
Полковими суддями були Давид Пушкаренко, Яків Завадовсь
кий, Іван Ракушка–Романовський. Крім Скоропадського, полко
вими писарями зафіксовані Іван Давидович, Григорій Дорошенко,
Опанас Покорський (у 1703 р. його у ранзі писаря Мазепа напра
вив до царя гінцем), Гордій Савич НосикевичПригара, Остафій
Панкевич.
Полковими осавулами були Яків Трушенко, Гнат Коровка
Вольський, Яків Завадський, який у 1679 р. вийшов із Луцького
повіту, став дворянином гетьмана Самойловича, потім служив
«при боку» Якова Самойловича. Значний військовий товариш
(1686–1688). У 1686 р. Яків отримав с. Дохновичі. Осавул полковий
(? — 1693–1703), суддя полковий (1703–1705). Щонайпізніше
з 1693 р. по 1703 р. осавулом був Григорій Старосельський, який
попередньо відомий як ярославський курінний отаман Глухівсь
кої сотні, посланець гетьмана Мазепи (1689) [768, 359]. Володів
с. Усколковим, мабуть, як ранговим, бо перед ним воно належало
Гнату Коровченку, а після — Павлу Яворському, які теж були пол
ковими осавулами. Є згадка і про осавула Артема Протиченка.
Полкову сотню тримали брати Чорнолузькі, власники с. Фоє
вичі, які отримали цю маєтність у 1680 р. від Самойловича [1013,
237; 839, 839, 502]. Микола Маркович (? — ран. 1707) за Самой
ловича прибув по р. Сож від поляків до Стародубського полку, став
сотником полковим. 19 лютого 1689 р. полковник Тиміш Олексійо
вич надав йому с. Меленськ [839, 554]. 6 лютого 1693 р. за 200 зо
лотих купив частину млина померлого Оникія Москаля у вдови
Марфи Семенівни та її синів Данила і Опанаса [703, 12]. Помер без
дітним. Його рідний брат Іван (? — 1725) згадується як осавул пол
ковий стародубський (1704). 26 лютого 1704 р. отримав гетьмансь
кий універсал на Зарудню і Коровщину, а також на побудову на
р. Зародинці на купленому займищі між грунтами Найпутовським
256
В.В. Кривошея і Коровщиною млина і хутора [839, 422]. Під Несвіжем потрапив
у полон до шведів, через рік звільнився. Сотник полковий старо
дубський (1707–1723). 9 січня 1707 р. отримав гетьманський уні
версал на с. Фоєвичі, яке після смерті брата перейшло до двору
полковника стародубського Миклашевського [839, 502]. 7 листопа
да 1707 р. за роботу на Печерській фортеці в Києві отримав геть
манський універсал на побудову в своєму с. Фоєвичі греблі з трьо
ма млинами [839, 518]. В проміжку між сотникуваннями братів
сотником був Прокіп Силенко.
Топальським сотником (? — 1687.07. — 1691.10. [818, 144] — ?)
був Федір Опанасович Кольчевський — покозачений шляхтич.
Можливо, його батьком був Опанас Зенченко, якому як військово
му товаришу і мешканцю стародубському Мазепа надав універсал
5 вересня 1787 р. на послушенство людей на ним поселених грунтах
[839, 77]. Якщо це припущення вірне, то найстаршим відомим
представником Кольчевських, батьком Опанаса був Зінець. Федір
Кольчевський отримав універсал Мазепи на с. Нове 7 жовтня
1687 р. [839, 96]. На сотникуванні його змінив Григорій Кожу
ховський — син полковника сердюцького. Він з батьком і братом
вийшов зПравобережжя, був значним військовим товаришем, а піз
ніше очолив сотню. Надалі цю сотню очолювали Станіслав Полу
бенський, Федір Модзалевський, Федір КоровкаВольський.
Новгородськими сотниками були Давид Пушкаренко, Іван Стя
гайло, Лук’ян Жоравка. У Мглині сотникували Григорій Парфе
ненко, Іван Романовський, Михайло Турковський. Останній розпо
чав службу «при боку гетьмана Мазепи», потрапив в шведський
полон. Пізніше «дозорця почепський», сотник мглинський.
30 травня 1707 р. купив млин в с. Вормин на р. Вормин у значного
військового товариша Степана Сейновича. УШептаках сотником
був Тиміш Андрійович, син кролевецького сотника Маньківсько
гоВладики, який заклав основи роду КуриленківТимошенків.
Вихідці з Правобережжя (очевидно, Уманського полку) Мань
ківськіВладики утримували міцні позиції на Кролевеччині, де
Іван Манковський став сотником кролевецьким, його син Карпо
очолив сотню Шептаківську.
Почепськими сотниками згадані Адам Байдак, Григорій Крот
кевич, Осип Мартинович, Гнат КоровкаВольський, Лук’ян Рос
лавець, Кузьма Алфьоров. Після коломацького перевороту Наум
Ноздря позбувся уряду, але вже 4 жовтня 1687 р. як колишній сот
ник отримав підтвердження на три власні млини: на р. Деревейні
257
Козацька еліта Гетьманщинипід с. Старосіллям, під с. Чорнобабинцями, на р. Костиці в с. Вась
ковичі [839, 90], а 11 січня 1688 р. він як значний військовий то
вариш отримав гетьманський універсал на с. Жукове «до ласки
войсковой» [839, 117].
У Баклані сотником був Павло Гудович (? — 1700) — покозаче
ний шляхтич з Правобережжя. За сімейною легендою перейшов
на Лівобережжя у 1680 р. В 1686 р. купив двір в Стародубі у Сте
 
Наші Друзі: Новини Львова