Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 16 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 158279
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
тестаментом.
Своєю позицією під час перевороту він забезпечив пристойне
місце у мазепинській ієрархії своєму сину (полковника столичного
полку), а також можливість самому спокійно доживати віку і про
довжувати збагачуватися. Так, ще 27 березня 1688 р. він викупив
другу частину кунашівського млина (один камінь мучний з ступа
ми) у мельничихи Марії Кунахової Пархомихи за «полпята сто
золотих».
Заміна на полковництві ніжинському Яреми Непрака на предс
тавника відомої у Гетьманщині родини Забіл засвідчила лише
активну участь останніх в антисамойловичевській опозиції в остан
ній час його гетьманування. За сім років у Ніжинському полку за
полковника Степана Забіли було три наказних полковники (Ми
кита Довгалевський, Матвій Шендюх, Федір Кандиба). Протягом
цих перших семи років гетьманування Мазепи уНіжинському пол
ку не бачимо будьяких коливань чи антимазепинських настроїв.
Полк був вірною опорою гетьманові.
Згодом Забілу на полковникуванні змінив племінник гетьмана
Іван Обидовський і шість років очолював полк. На початку лютого
1701 р. він помер у Прибалтиці, де як наказний гетьман очолював
козацький корпус у складі Ніжинського, Чернігівського, Старо
дубського, Київського і чотирьох охочих полків [103, 111]. З почат
ком нового століття пірнач перейшов до Лук’яна Журахівського.
У той період в полку знані три полкові обозні (Ярема Яхневич,
Матвій Шендюх, Федір Кандиба, чотири судді: покозачений шлях
тич гербу «Доленга» [1162, 16] Марко Борсук, Дмитро Максимович
(зі своїх володінь Мазепа передав йому с. Дорогинку [730, 4]), Ва
силь Ігуменський (осадив і володів до смерті сл. Данину [730, 5]),
252
В.В. Кривошея Лука Жураковський (за листом Обидовського володів батьківським
селом Липов Рог, за ним залишилось і батьківське с. Безуглівка
[730, 5]), чотири полкові писарі: Федір Завадський (володів с. Єв
лашівкою [730, 1]), Дмитро Максимович, Іван Пироцький, Федір
Ярошевицький, дев’ять полкових осавулів: Давид Воленко, Корній
Якимович, Березницький, Лука Жураковський, Михайло Забіла,
Григорій Федченко, Аввакум Ненада (Бакум) [1472, 153–163],
Йосип Тарасевич, Гаврило Толочко. Хорунжому Тимофію Борсу
ку Мазепа надав по Григорію Назаренку с. Бакаївку [730, 3].
На чолі полкових сотень були Василь Ігуменський, Лук’ян Жу
рахівський, Іван Павельченко (отримав після полковника Якова
Журахівського с. Березанку [730, 5]), Іван Пироцький, Григорій
Романовський. Мринськими сотниками були Григорій Федорович,
Семен Великий, Хоминський, Федір Тарасевич, івангородським
Дмитро Лучченко, воронізькими — Опанас Харитонович, Павло
Гудович, Роман Лазаревич, коропськими — Іван Кияшко, Тихін
Довгеля, Дем’ян Кононович, Федір Соломка, Кіндрат Безносий.
Новомлинську сотню очолював Григорій Самойлович, Батуринсь
ку — Дмитро Нестеренко. В Бахмачі сотникували Степан Романо
вич, Самійло Савицький, Степан Гелега. Олишівську сотню очо
лював Леонтій Шрамченко, Шаповалівську — Андрій Небаба,
Конотопську — Ярема Боровка, Андрій Кандиба [649, 11], Іван
Бистрицький. У Кролевці є згадки про наказних сотників Федора
Короля і Федора Стожка. Глухівськими сотниками були Кіндрат
Грудяка, Василь Яловицький, Олексій Туранський. У Янишполі
сотню очолювали Василь Дорошенко, Григорій Яковлевич, Ва
силь Жураківський. Дівицькими сотниками були Осип Шендюх
і Василь Селецький.
Чернігівський і Стародубський полки за Самойловича очолю
вали його сини. Мазепа ж віддав Чернігівський у правління Ли
зогубів, а у Стародубі знайшов опору в особі Тимофія Олексійо
вича.
У Чернігові полковницький уряд перших 11 років тримав ко
лишній канівський полковник, генеральний осавул і наказний
гетьман у Дорошенка Яків Лизогуб (наказними за нього були Ни
чипір ВеличковськийКаленикович, Дмитро Донець, Микола Грем
бецький — усі троє з місцевої чернігівської старшини [663, 1]),
а потім п’ять років Юхим Лизогуб (наказними за нього відомі Дмит
ро Донець і Юрій Затиркевич). З 1705 р. полковником став Павло
Полуботок [1140, 137].
253
Козацька еліта ГетьманщиниОбозну службу очолювали почергово три старшини: Ничипір
Каленикович, Філон Ращенко, Микола Грембецький [663, 1]. Су
дом керували досвідчені Пантелеймон Радич, Карпо Мокрієвич,
Костянтин Стрієвський, Юрій Затиркевич, Іван Мокрієвич.
У 1698 р. полкового писаря Івана Скоропадського змінив син ко
лишнього місцевого полкового писаря Михайла Булавки, зять гене
рального судді Сави Прокоповича, військовий канцелярист Петро.
У 1699 р. його рідний брат Тиміш Булавка як військовий канцеля
рист ГВК був гінцем Мазепи до Москви. Знані шість полкових оса
вулів: Василь Устимович, Дмитро Донець, Василь Маркович, Федір
Зеленський, Микола Грембецький, Степан Бучинський, три пол
кові хорунжі: Іван Терпицький, Іван Чечель, Прокіп Якубович.
Серед полкових сотників джерела згадують Самійла Мокрієви
ча, Юрія Затиркевича, Івана Гломозду, Яська Крутеня, Івана Уля
новича. Киселівськими сотниками були Григорій ДаценкоБобо
нок, Василь Стаховський, Василь Яценко, Іван Якименко,
Михайло Окупчинський, Гнат Сахновський, Назар Пікуль, Михай
ло Окупчинський. У Березні сотню очолювали Самійло Мокрієвич,
Прокіп Мандрика, Тарас Забіла, Василь Скоропадський [1151,
727]. У Волинці сотникували Стефан Милорадович, Петро Деми
денко, Василь Дорошенко, а у Городні вже склалася спадкова сот
ницька родина Стаховичів: батька Андрія змінив син Василь.
Роїських козаків очолювали Микола Грембецький, Іван Рашев
ський (Малик) [1252, 63], Гламозда, Петро Шихуцький, седнівсь
ких — Рафаель Давидович, Андрій Стахович, Степан Бутович,
Криштоф Фридрикевич, Федір Домонтович.
У Любечі сотникували Юрій Олександрович, Іван Мокрієвич,
Павло Ворошило, Василь Устимович, Тиміш Юрійович, Йосип Пи
ріг, Фрол Шепеленко, Василь Полонецький (ще у 1693 р. Мазепа ви
користовував його як гінця до Москви), Василь Силич. У Виблях
сотниками були Василь Устимович і Василь Томара, у Білоусі —
Іван Ярошевицький, Юрій Затиркевич, Андрій Товстоліс, Клим До
нецьСтефанович, Михайло Красовський, у Мені — Гнат Сах
новський, у Понорниці — Андрій Нестеренко і Ничипір Савич
(Савицький). У Синяві згадується про шістьох сотників: Якова Сте
фановича, Івана Княгницького, Івана Прокоповича, Василя Гри
щенка, Василя Міщенка, Федора Стефановича, про шістьох у Столь
ному — Григорія Басличенка, Саву Романовича, Пилипа Марченка,
Юсухна Гавриловича, Юхима Семеновича, Романа Бобиря, п’ятьох у
Сосниці — Андрія, Івана, Василя Дорошенків, Семена Омеляненка.
254
В.В. Кривошея Крім полковника Тимофія Олексійовича у Стародубському пол
ку Мазепа намагався привернути на свій бік шляхтича і війта ста
родубського Ісака Дерев’янка, який очолював обозну службу полку.
3 листопада 1688 р. гетьман Мазепа залишив за ним рангові вій
товські маєтності: слободку Антонів Лубок і три млини на р. Ревні:
під с. Дем’янками і в с. Понорниці [839, 143]. Його змінив Дмитро
Журман (Турченко) і залишався на цьому уряді принаймі не мен
ше 14 років, коли обозним став Прокіп Силенко.
Після двох років спокійного полковникування Тимофія
Олексійовича пірнач перейшов до Михайла Миклашевського,
 
Наші Друзі: Новини Львова