Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 06 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 157818
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Родовід Мокієвських
Усиновив Іван Мазепа двох діток Ганни від попереднього шлю
бу: Криштофа і Марію. Марія стала дружиною сина білоцерківсько
го полковника Михайла Громики. Серед родичів та свояків з’явили
ся Зеленські, Трощинські. О.Оглоблин вважав Ганну Мазепу тіткою
по матері прилуцького полковника Дмитра Горленка [1267, 22].
Родинні зв’язки з Мазепами мали Трощинські, ймовірно, через
козака Харитона Трощинського [1279, 88]. У одному з документів
середини ХVІІ ст. вони названі Трущинськими (чи не Труші?).
Трущинський Василь Степанович був серед білоцерківської шлях
ти 1654 р., що заприсягнула царю (разом з дев’ятьма Мокієвськи
ми). Степан Трощинський — племінник (вважається двоюрідним)
Івана Мазепи спочатку використовувався як гонець гетьманський
(у лютому 1688 р. їздив до Москви), згодом призначається «госпо
дарем» Гадяцького замку (? — 1690.05. — 1697.01. — ?). Це був
логічний крок для зміцнення позицій мазепинців в одному з півден
них полків, близьких до Запорозької Січі. Очевидно, рід Трощинсь
ких здавна мав зв’язки з Січчю. Про це свідчить і той факт, що од
ним із кошових отаманів був Матвій Трощинський, близький родич
Мазепи і, безсумнівно, Степана. Першим відомим нам кроком на
гадяцькому «господарюванні» останнього була місія від гетьма
на на Запоріжжя з іконостасом для січової церкви у 1692 році.
246
В.В. Кривошея
Михайло
Костянтин Марина Ч.: Степан Мазепа
Іван Антін Степан
Яків МокієвськийЗміцненню позицій мазепинців відповідав і шлюб Степана
у 1690 році з донькою комонного полковника Іллі Новицького Ма
рією. Тепер вже до Трощинських шукали підходів старшини. Вра
ховуючи, що одна із доньок Степана Трощинського вже 25 травня
1701 р. у Гадячі обвінчалася з Степаном Степановичем Забілою,
слід думати, що Марія Новицька була не першою його дружиною.
Ставши гетьманом, Мазепа пішов шляхом збільшення надань
маєтків своєму старшинському оточенню. Так, наприкінці 1688 р.,
тобто після півторарічного його гетьманування, до Москви були
направлені 11 гетьманських універсалів, якими він ствердив маєт
ності за соратниками. Серед них були надання генеральній стар
шині: бунчужному Юхиму Лизогубу, суддям Михайлу Вуяхевичу
і Саві Прокоповичу, писареві Василю Кочубею, чернігівчанину Кар
пу Мокрієвичу, київським полчанам Якову Солонині, Іллі Жилі,
Григорію Карповичу, ніжинцям Якову Жураковському, глухівсь
кому сотнику Василю Ялоцькому, військовому товаришу Василю
Федорову.
Проте багато представників козацької еліти не змогли знайти
спільної мови з гетьманом. Протягом його правління відчуваєть
ся опозиційність південних полків. Гетьман вів за них і серед них
постійну і жорстоку кадрову боротьбу, яка заслуговує на окреме
дослідження. Зазначимо, що причини антимазепинської позиції
полків Півдня були різними. Якщо Полтавський полк мав глибинні
соціальноорієнтовані причини, то Миргородський, крім цих при
чин у пом’якшеній формі, мав ще і значні амбіції свого полков
ника щодо гетьманської булави. «Пан полковник Миргородской,
частуючи многократно у себя запорожцов, дарует оных куими,
шатами, шапками, и часом, знявши из себя кошолю, а не знать то
для чого; чи для гонору реементарского (?), чили же для похвалы
своей (?), вымовляючи оным тое: братеки мои, голубчики мои, мы
з вашей ласки маемо. А не тилко Запорозцов так дарует, але и сво
их некоторых полчан, что у него перед тем не бувало, так ся стал
показовати» [751, 22; 1278, 1–245].
Полковником прилуцьким на місце забитого Лазаря Горленка
був поставлений сотник ічнянський Іван Стороженко (з колишніх
старшин Канівського полку). Свояк Мазепи Дмитро Лазаревич
Горленко (бл. 1660–1731) після навчання у КМА «довго ... держав
ся канцелярії», мається на увазі ГВК. Все жякийсь уряд до 1689 р.
він займав, бо бачимо його вже як значного військового товариша.
Будучи улюбленцем Мазепи, очолив Прилуцький полк (1692–1709).
247
Козацька еліта ГетьманщиниЙого батько, полковник прилуцький, загинув 5 років тому, на Ко
ломаці. У Київському полку до керівництва приводиться родич
Мазепи Костянтин Мокієвський (1691–1708).
Після Коломаку у Гадяцькому полку лише через 15 років пере
бування на різних старшинських урядах полковником став «жи
дівського роду» Михайло Борохович. Активними прибічниками
Мазепи у цьому полку були Ілля і Яків Воронченки.
Таблиця 5.2
Родинні зв’язки Мазеп
Як бачимо, Мазепа мав на численну, але достатньо відому і впли
вову в суспільстві рідню і свояків. Без сумніву, ще шлюб його бать
ків — МокієвськіМазепи, — вже був достатньою умовою претензій
на білоцерківське полковництво, приєднання ж до родового оточен
ня Половців, Громек, Фридрикевичів об’єднувало під одним нача
лом чотири місцеві полковничі родини і їх свояків. Ще одна особли
вість родинного оточення Мазепи — всі вихідці з Правобережжя.
Представником польського уряду за Мазепи став племінник
Павла Тетері Василь Михайлович Іскрицький. Спочатку став пол
ковником запорозьким ЙКМ димерським, стражником поліським,
потім резидентом при Мазепі. Успіхам його місії допомагало не ли
ше походження, але і шлюби (спочатку з Тетяною, вдруге з Катери
ною Вольською, а потім (1690) N Павлівною Герцик [1146, 448]).
Його донька від другого шлюбу Уляна (Юліана) стала дружиною
(1690) майбутнього гетьмана Данила Апостола [939, 338].
Поступово значним впливом почав користуватися виходець
з волинської шляхти, зять генерального писаря Карпа Мокрієвича
Іван Ломиковський (1654–1714). Він був писарем генеральним
у Ханенка, після переходу на Лівобережжя — дворянин гетьмана
248
В.В. Кривошея
Родичі Мазепи Свояки Куми
Бобрикевичі Новицькі Маковські
Войнаровські Фридрикевичі
Мокієвські Кочубеї
Обидовські Горленки
Половці Громеки
Трощинські Зеленські
ТопольницькіСамойловича, військовий товариш. За Самойловича не отримав
жодного уряду. Після коломацького перевороту став членом
ГВС, потім отримав від Мазепи посаду генерального хорунжого
(1689–1691), а від царя — чин стольника (1689). Генеральний оса
вул (? — 1692.02. — 1707), генеральний обозний (1707–1709). Один
із прибічників Мазепи 1708–1709 рр.
Сава Прокопович на другий день після коломацького переворо
ту 26 липня 1687 р. отримав від Мазепи універсал на «село Кудров
ку, в уезде Сосніцком лежачее, з дворцемъ, млинамы, зъ гутою,
над рекою Лютою стоячою, і зъ боромъ, до тоей гути належнимъ,
такъже съ полями пахотнимы, съ сеножатмы и всякими угодіи,
здавна до того села належачими, да на дворикъ, в Воронеже, про
тив колоди, стоячій, именуючійся Бражинъ» [1243, 433]. Мабуть,
під час коломацьких подій відзначився його син — осавул полковий
комонний. Сава Прокопович був генеральним суддею 14 років
(1687.07. — 1701.01.). Його син Семен Савич (? — 1670–1725.
 
Наші Друзі: Новини Львова