Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 21 жовтня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 156436
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
значному військовому товариству і «гетьманським дворянам», які
представлені були Андрієм Ребриковським, Дмитром Чечелем,
Андрієм Павловським, Андрієм Михайловським, Іваном Цехансь
ким, Іваном Білевичем, Гаврилом Жеребецьким, Самійлом Савиць
ким. Вони своїми зв’язками і авторитетом, безумовно, могли
вплинути на старшину охотницьких кінних полків Новицького
і Пашковського, піхотних Яворського, Герасимового, Кожуховсь
кого, Іванєєва, більшість якої, як і самі командири, становили ви
хідці із Правобережжя.
Охочі полки і були головною ударною силою перевороту. Цент
ральною ж фігурою серед охотницьких полковників був Ілля Но
вицький. За Самойловича на словах його цінували, але маєтностя
ми обходили. Найманцям же видавалирічну платню, а не щомісяця,
викликало постійне напруження у їх середовищі. З приходом до
влади Мазепи компанійські і сердюцькі полковники отримали
маєтності, а їх полчани — платню щомісячно.
Внаслідок перевороту колишні дорошенківці заволоділи поса
дами гетьма (І.Мазепа), генерального писаря (В.Кочубей), другого
осавула генерального (А.Гамалія), генерального судді (М.Вуяхе
вич). Із семи урядів на двох залишилися активні учасники змови —
чернігівці Василь Борковський і Сава Прокопович. Опальна стар
шина отримала уряди першого осавула (Войца Сербин) і генераль
ного хорунжого (Василь Забіла). У ГВК керівну позицію зайняв
військовий канцелярист Григорій Болдаковський.
Таким чином, є всі підстави вважати колишніх дорошенківців
(шляхетське крило) головним антисамойловичівським угрупован
ням, яке і взяло владу у Гетьманщині у свої руки. Іван Самойлович,
який умів здобувати тактичні перемоги, внаслідок стратегічної
кампанії був переможений. Переворот на Коломаці — результат
243
Козацька еліта Гетьманщинискладних внутрішніх процесів, серед яких провідне місце займа
ють протиріччя політики Самойловича і правобережної козаць
кої старшини, яка вимушена була служити під його регіментом.
1687 рік — це відправна точка якісно нового етапу української
історії, який ще чекає своїх дослідників.
За гетьманування Мазепи поступово набуває ваги інститут
«бунчукових товаришів». У майбутньому бунчукове товариство
стало самодержавним тараном нищення козацької державності.
Не можна не погодитися з тезою: «Розсіяні по козацьких полках,
вони, з одного боку, були потенційними претендентами на полкову
владу, а з другого — підточували гетьманат, оскільки були вільни
ми від виконання обов’язкових державних повинностей» [1283, 33].
Значну роль за Мазепи стали відігравати «дворяни гетьманські»
(їх роль і вплив можна простежити на прикладі Дмитра Чечеля)
[1071, 25–31; 1074, 10–12]. Такі дворяни були не лише при гетьма
ні, але й при полковниках [390, 131].
Захопивши політичну, а відповідно, і економічну владу, поко
зачена шляхта, здавалося би, мала всі можливості самореалізації
як національна еліта, чиї інтереси мали враховувати не лише осо
бисті інтереси, а й нації, яку вони репрезентували. Та, на жаль,
так не сталося. Головна причина цього коріниться у низькому рівні
духовності покозаченої шляхти, в тому, що прибутки і владу вона
ставила над усе. Через таку самозакоханість і егоцентризм соціаль
на еліта втратила Україна свою козацьку державність.
Розглянемо родовід Мазепи — людини, яка стала на чолі шля
хетськостаршинського угруповання і очолила державу. В сере
дині ХVІ ст. одному із Мазеп воєвода київський Фрідріх Глібович
Пронський (1544–1555), який будував білоцерківський замок і на
сичував його замковими боярами, дав лист на пусте селище на
р. Росі, підтверджений у 1578 р. Стефаном Баторієм. МазепаКоля
динський осадив і хутір на р. Камениці, затверджений за Михайлом
(самим осадником чи його сином) СтаніславомАвгустом (1572).
На початку ж століття (? — 1616–1622 — ?) цим хутором на дідич
ному праві володів Микола Мазепа.
Свого батька І.Мазепа називав Степаном Михайловичем, таким
чином дідом його був Михайло. Мазепам належали села Пасічне
і Моковичі на Волині. Батько гетьмана 14 травня 1638 р. за вбивство
Яна Зеленського був засуджений Люблінським трибуналом на ін
фамію і смерть, та згодом йому якимсь чином вдалося справу за
лагодити [722, 372].
244
В.В. Кривошея У 1654 р. СтепанАдам Мазепа був отаманом городовим білоцер
ківським. Якщо не допущена помилка в імені, то маємо звістку про
ще одного Мазепу з тих часів. У грудні 1654 р. білоцерківського
священика Івана Степановича прислав до митрополита Сильвестра
намісник білоцерківський і суддя земський Ян Мазепа. Згаданий
1659 р. Адам Мазепа на боці Виговського вже як «давно и добре...
в разных оказиях заслужоный шляхтич и жолнер, во многих во
енных экспедициях испытанный», був намісником (1658), мабуть,
гетьманським у Білій Церкві. Зі своїм патроном Виговським пере
ходить на бік поляків, став підчашим чернігівським (1662–1665).
Можливо, був замішаний у спробі антипольського виступу Ви
говського 1664 р., за що і поплатився маєтністю. Ймовірно, що
у 1665 р. і помер, позаяк у 1666 р. підчашим чернігівським бачимо
його сина Яна (Івана). Останній же, перебував при дворі. Лише
згодом, завоювавши довіру, виконуючи нелегкі доручення короля,
був посланий для навчання до Європи.
АдамСтепан Михайлович Мазепа мав за дружину Марину Мо
кієвську (? — 1621–1707). Її первісток Іван народився 20 березня
1639 р., тобто шлюб, відповідно, відбувся не пізніше 1638 р. Ма
ли подружжя і доньку Олександру. Відомо, що Марина вступила
в шлюб з Адамом Мазепою вперше, а це, у свою чергу, засвідчує,
що їй було років 16–20, отже народилася 1617/1621 року.
Порівняння поминальних рядів дає змогу дійти висновку, що
основоположником цієї гілки Мокієвських був Іван. Досліджую
чи родовід Мокієвських, О.Оглоблин пропонував таку версію:
«Мабуть, батько Марини, дід майбутнього полковника Київського
Костянтина Мокієвського, «положив голову» під Чортковом (оче
видно, 1655 року), а брат її, батько полковника, «в Дрижопольсько
му бою під Охматовом» (1655 р.)» [1267, 12]. В іншому жмісті своєї
праці він під знаком питання називає батька Костянтина Михайлом
[1267, 63]. У 1654 р. у Білій Церкві присягу склав шляхтич Михай
ло Якович Мокієвський. Разом з ним заприсягалися його брати
Іван, Антін, Степан. У такому разі можлива гіпотеза, згідно з якою
Костянтин був двоюрідним братом матері гетьмана (лив. табл. 5.1).
Після смерті Степана Мазепи його удова Марина стала черницею
Марією, потім прийняла схимну як Магдалена. У 1686 р. вже була
ігуменею Києво–Печерського монастиря. Ще у 1668/1669 р. її син
Іван Мазепа одружився у Корсуні з Ганною Семенівною Половець
(? — 1702), вдовою полковника білоцерківського Самійла Фрид
рикевича, вона була донькою полковника білоцерківського
245
Козацька еліта Гетьманщини[1130, 43–45]. Професор О.Оглоблин відзначав: «Обидва — і тесть,
і зять — були близькими товаришами Петра Дорошенка, і шлюб
Мазепи зФридрикевичкою відкривав йому безпосередній шлях до
дорошенківського Чигирина» [1267, 15]. Додамо, що цей шлюб
укріпляв і без того міцні позиції Мазепи на Білоцерківщині, йо
го зв’язки і можливості претензій на місцевий полковий пірнач.
Мазепа став швагром гетьмана Петра Дорошенка.
Таблиця 5.1
Родовід Мокієвських
 
Наші Друзі: Новини Львова