Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 08 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 157950
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
рій Семенів і Семен Даценко.
Полковими сотниками були Григорій Пилипович, Юхим Ку
риленко, Євстафій Маценко, який, мабуть, був сином полковника
Івана. Варвинську сотню очолювали Михайло Ракович і покозаче
ний шляхтич гербу «Огоньчик» [1162, 14] Ярема Моренець, Жу
равську — Матвій Биченко і Степан Левченко, Іваницьку — Сава
Миценко, Ічнянську — представник місцевої розгалуженої козаць
кої родини Іван Вовченко (лише в реєстрі 1649 р. зафіксовані Артюх
Вовченки і Степан — у Горлюнській сотні, Малош і Стецько —
в Прилуцькій сотні Омеляна Проценка, Мартин — у сотні Шкура
това, Мисько — у Ічнянській сотні) і після переходу з Канівщин
Іван Стороженко. На чолі Корибутівської сотні стояв Яцько Дра
ник, Красноколядинської — Павло Загурський і Тиміш Андрійо
вич, Монастирищанської — представник місцевої козацької роди
ни Левко Петрович Карасенко (ще у реєстрі 1649 р. зафіксований
Васько Карась) та Іван Михайлович, Срібнянської — Іван Вовчансь
кий, Петро Савенко, Іван Іванович БілецькийНосенко, Трохим
Троцина.
Семена Остренка на полковництві гадяцькому змінив Федір Ми
хайлович Криницький (1672.06. — 1678.08. — ?). Покозачений
231
Козацька еліта Гетьманщинишляхтич, «колишній писар пана Брюховецького» [772, 191], у
1670 р. проживав у Лохвиці. Мав тісні зв’язки із Запорозькою Січ
чю. На уряд полковника тримав містечко Рашівку, місто Камишин,
села Гримячку, Остапівку, Березову Луку [641, 3]. Загинув під
час оборони Чигирина. На початку його полковникування наказ
ним був Федір Донець. Мисько і Влас Криниченко були козаками
Богацької сотні [823, 420, 419].
Гетьман Самойлович спротегував свого племінника Михайла
Васильовича на гадяцьке полковництво. Покозачений шляхтич
гербу «Шелга змінений» [1162, 15] сотник лютенський Михайло
Борохович [1146, 314] став обозним полковим і вони займали по
чергово цей уряд зЮхимом Вечіркою.
Полковим суддею був Михайло Приступка, який ще у 1649 р.
як Мисько Приступенко козакував разом з Андрієм Приступенком
[823, 430, 431] у Гадячі. Його змінив Юхим Вечірка (? — 1640 —
бл. 1693), який спочатку був товаришем полку Гадяцького (1669),
потім отаманом городовим гадяцьким. Після суддівства полково
го став обозним і наказним полковником. За Самойловича тримав
села Русанівку, Липову Долину [641, 2, 7].
Коли Вечірка став полковим обозним, Криницький задіяв свого
старого шефа у ГВК за Брюховецького, колишнього генерально
го писаря Степана Прокоповича Гречаного (? — 1630–1689 — ?)
на посаду полкового судді гадяцького. Самойлович надав йому
с. Римарівку [641, 6]. Він був одружений з N Григорівною Донець
Захаржевською, донькою полковника харківського. Цей шлюб
посвоячив Гречаних з російським воєводою С.Дурново, родиною
Ф.В.Шидловського. Але це йому не допомогло, коли невідомо
з яких причин Самойлович звільнив Гречаного з уряду полкового
судді і на його місце призначив Павла Федоровича.
Полковими писарями були Степан Мокрієвич, Сидір Раєвський,
Степан Залеський, Федір Трощинський, Стефан Гречаний, Василь
Луб’яновський.
Увесь період гетьманування Самойловича уряд полкового оса
вула (1672–1687) зберігав Андрій Ісайович Мітла. Рід Мітли зга
дується серед козаків Лютенської сотні [823, 436]. Осавула Тихона
Стефановича, який загинув під Чигирином, замінив відомий пол
ковник попередніх часів Михайло Кияшко. Полковими хорунжи
ми були Андрій Заєць і Кирило Мартинович.
Полкову сотню очолювали Ясько Донець, Матвій (Мелентій)
Кончицький (Костючицький), Пишко (Тишко) Підлісний — по
232
В.В. Кривошея ходив із старовинної місцевої козацької родини, представник якої
Іван Підлісний був серед засновників Гадяцької сотні, а надалі
проживав у с. Крутьки [823, 431; 573, 4]. Останнім сотником пол
ковим за гетьманування Самойловича став Леонтій Должецький.
У Котельві відомо 7 сотників: Ярема Гнилосиренко, Федір Кирило
вич, Матюша, Кирило, Михайло Іванович, Павло Григорович, Ва
силь Білецький. З Білецьких у 1649 р. відомий Матвій — козак
сотні Гадяцької [823, 429]. У Лютенці сотником був Іван Скажено
женський (Сканожеженко), а у Куземині — Кіндрат Клименкуц.
Короткий проміжок часу до призначення полковим осавулом
сотником борківським був Андрій Мітла. Серед Веприцьких сот
ників згадані Богдан Савченко і Василь Михайлович, рашівським
сотником був Федір Вербицький.
П’ять сотників відомо у Зінькові: Левко Гаврилович, Григорій
Федорович, Ілля Павлович Бутко, Данило Чупринський, Хома
Григорович, Іван Цирло. Колишній полковник Микита Безпалий
був отаманом городовим зіньківським.
У Груні сотню очолювали Михайло Михайлович, Пасько Гри
горович, Роман Бувайло. Наказним сотником був Леонтій Блажець
кий (Блажченки Жадан і Стецько був серед перших козаків Зінь
ківської сотні у 1649 р. [823, 413]). У Комишні документи згадують
сотника Гната Супруненка, у Ковалівці — Степана Гриценка.
В Опішні сотницький уряд перейшов до родини Корицьких і пер
шим сотником з цієї династії став Яків.
Лубенського полковника Михайла Степановича у травні 1672 р.
змінив Іван Сербин. Сотник роменський Максим Ілляшенко став
полковником лубенським у 1676 р. Під його керівництвом полк
брав участь у чигиринських походах.
Після Сави Кириловича Стеблювця (козак полкового товариства
Миргородського полку ще у 1649) [823, 373] у 1676 р. полковим
обозним лубенським став його син, колишній полковник піхотний
(1671.12.) [772, 154] Іван Стеблювець. Коли ж у наступному році
його змінив Павло Якович Цюпченко, Стеблювець замість батька
очолив полковий суд лубенський. Але вже у 1678 р. він знову на чолі
обозної служби. Покозачені шляхтичі Андрій Якович Якубович
(з сотників лукомських) і Іван Сохацький очолювали цей напрям
роботи у 1681–1687 рр.
Полковими суддями були Леонтій Свічка [630, 12], Сава Стеблю
вець, Іван Стеблювець, Андрій Якубович, Матяш Папкевич. Остан
ній як полковник іркліївський у 1663 р. був засланий до Сибіру.
233
Козацька еліта ГетьманщиниПісля повернення в 1670 р. став полковим суддею лубенським. Йо
го рідна сестра вийшла заміж за козака лубенського Матвія Піков
ця. Подружжя мало синів Федора — козака Лукомської сотні (1649)
і Василя — сотника лукомського (1709–1718) [1070, Ч. ІІ, 187–188].
Полковими писарями були Хома Тризна, Леонтій Верхувський,
Яків Теодорович, Федір Билим, осавулами Микита Бурий, Яків Ле
щенко, Григорій Севрюк, Леонтій Свічка [630, 9], Дмитро Заруд
ненко.
Полковими сотниками були Пасько Цюпченко (Павло Якович),
Лесько Гладкий, Леонтій Піковець, Роман Радченко, Захар Сало
губ, Андрій Якович, яблунівськими — Федір Линський, Лунський,
Петро Ворона, Петро Сухоніс. Можливо, його батько Хома Сухоніс
був козаком Пирятинської сотні ще на початку Визвольної війни
[823, 362]. У Пирятині відомі три сотники: Остап Додока, Микита
Бурий і Влас Семашко, причому останній був двічі. Костянтинівсь
кими сотниками були Іван Лубенець і Юхим Березанець, чигрин
дубравським — Андрій Отрошко, смілянським — Іван Берченко,
глинським — Гришко Жуковський, городиськими — Трохим Ни
 
Наші Друзі: Новини Львова