Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 08 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 157901
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Сидоренко, у Кролевці — Іван Маковський, Кіндрат Огієнко, Іван
Маковський, у Глухові — Ясько Жураковський, Василь Яло
вицький, у Янишполі — Василь Жураковський, у Дівиці — Петро
Іванів, Матвій Шендюх.
Чотири роки у Стародубі полковником був Петро Рославець.
1676 р. його змінив Тиміш Олексійович. Пізніше полк очолив ко
лишній генеральний хорунжий і полковник чигиринський Коров
каВольський. Він володів с. Шкрябинів у полковій сотні, с. Кри
вець в Топальській сотні, яке перейшло до нього від Михайла Рубця
(можливо, за шлюбом). Коли жйого перевели до Київського полку,
то полковником став син гетьмана Семен, по смерті якого пірнач
отримав інший гетьманський син — Яків.
Обозним був Григорій Тимішович, суддями — Андрій Аврамо
вич, Яків Улезько, Самійло Колничий, писарями — Іван Воробей,
Микола Підгурський, Василь Романович, Григорій Кроткевич, оса
вулами — Олексій Нужний, Іван Остапович, хорунжими — Ни
чипір Квех, Іван Юркевич.
228
В.В. Кривошея Полкову сотню очолювали Кузьма Дашкович, Михайло Марха
ленко, Дмитро Журман, Павло Гудович, Давид Пушкаренко, То
пальську — Михайло Рубець, Павло Хромченко, Новгородську —
Михайло Чарнацький, Василь Черняй, Захар Стефанович, Костян
тин Карнаух, Давид Пушкаренко, Іван Стягайло [348, 1], Мглинсь
ку — Іван Єсимонтовський, Павло Лось, Іван Красний, Іван Ста
ненко, Іван Романовський, Шептаківську — Юрій Бунак, Василь
Ісаєнко, покозачений шляхтич [1162, 89] Тиміш Куриленко,
Ларко Тимішович.
Гнат Окуленко був сотником почепським і наказним полков
ником стародубським (1675). Пізніше, у 1679 р., за ним затверд
жений млин на річці Голишівці. Його змінив Овдій Рославець,
який у 1676 р. здав керівництво сотнею покозаченому шляхтичу
Науму Ноздрі. Отаманом городовим у нього був шляхтич гербу
«Лук» Кирило Великосович [356, 1], який ще 2 квітня 1664 р. отри
мав від полковника Івана Плотного дозвіл побудувати млин на
р. Косці в с. Бахаричах. Ноздрю на сотництві змінив Яків Кошарсь
кий, потім цей уряд знову отримав Овдій Рославець, а з 1679 р. до
коломацького перевороту сотником був Наум Ноздря.
У Погарі перші чотири роки після перевороту уряд сотника
тримав покозачений шляхтич [1162, 90] Лазар Тимішович, а на
казним у нього був Вакула Купецький, потім керівництво сотнею
перейшло до родини Яремієнків, спочатку Гаврила, а з 1681 р. до
його сина Тараса Гавриловича. Наказним сотником був Гнат Че
риковерВолодкевич (? — 1640–1690 — ?), який «от молодих лет
до шедавого волоса у Войску Запорожском роненніе услуги» [839,
97], а з гетьмануванням Самойловича тримав уряд отамана горо
дового погарського. У 1675 р. полковник стародубський здійснив
йому надання, які 8 жовтня 1687 р. Мазепа підтвердив за ним
(с. Слободку і млин власним коштом побудований на р. Липинці)
[839, 97].
Бакланського сотника Михайла Морського після 1672 р.
змінив Андрій Богданович, а після чигиринського походу 1678 р.
сотником став Терентій (Терех) Ширай.
У деяких полках на вищих урядах йшла звичайна ротація кад
рів, в інших — «чистка». УМиргородському полку помер Григорій
Гладкий, який «удостоил на своё место полковником Павла Апосто
ла, которое произвождение учинено было тогда по их вольным обык
новеям». «Чистка» 1682 р. захопила полковника переяславсько
го Войцу Сербина, звільненого за «немощию и слабостию» (якої
229
Козацька еліта Гетьманщинивін, безумовно, не відчував) і полковника київського Костянтина
Солонину.
Задля знищення сербськопереяславського старшинського угру
повання у січні 1683 р. був влаштований суд над колишнім полков
ником переяславським Думитрашкою Райчею за участь у змові
проти гетьмана. До судової процедури залучалися Вуяхевич, ряд
правників (Андрій Васильович — писар суду генерального; Василь
Ігуменський — суддя полковий ніжинський; Семен Кулага —
суддя полковий переяславський), місцева переяславська козацька
еліта: полковник Леонтій Полуботок, обозний Іван Гулак, сотник
полковий Давид Пушкаренко, значні військові товариші Іван
Гурський, Матюша Тичина, Пилип Ринд (з колишньої Межиріць
кої сотні Канівського полку), Іван Момот (колишній полковник
переяславський), осавул сердюцького полку Герасима Васильови
ча Прохір Кулага [795, 123].
Прилуцький полк Лазар Горленко очолював п’ять років [1140,
248], його змінив Іван Маценко, а у 1678 р. на короткий час до своєї
загибелі під Чигирином полковником був Федір Мовчан.
У 1675 р. повернувся на Лівобережжя наказний дорошенківсь
кий гетьман і генеральний суддя Дмитро Чернявський. Раніше до
1663 р. він очолював Прилуцький полк, а потім, після семи років
сибірського заслання, повернувся в Україну і служив на Право
бережжі у гетьмана Дорошенка. Деякий час після повернення на
Прилуччину був без уряду, а у 1679 р. знадобився Самойловичу
і очолив Прилуцький полк. У цьому ж році отримав від гетьмана
с. Ряски.
Дмитро Чернявський зміг управитися з колишніми прилуцьки
ми полковниками Яковом Воронченком і Лазарем Горленком (пол
ковий суддя), які були у нього наказними. Проте, старість брала
своє, тому уряд Чернявський тримав лише рік, і, ймовірно, помер.
Полковником став активний учасник Переяславської ради
1674 р. [879, 543] Лазар Горленко. Разом з полком брав участь
у кримському поході. 1678 р. звістка про арешт гетьмана Самой
ловича викликала хвилювання в полках. Прилуцький полк теж
збунтувався, через бунт і загинув Горленко: його живого полчани
кинули в полум’я [1140, 248]. Поховали тут же: між Кодаком і Са
марою, «где и могилу знатную высыпано над ним, в которой лет де
сять лежал; а когда Господь Бог напрaвил сердце его мил. п. Дмит
рию Горленку, за ведомостью гетманскою, будучи с полком своим
на том же местцу, откопал тело милого п. родича своего и почесне
230
В.В. Кривошея допровадил до монастыря Густыне, иде положися в склепе р. 1697,
сент. 15» [979, 2].
У гору пішов Василь Себастьянович, який перші чотири роки
гетьманування Самойловича був полковим обозним, а постарівши,
як один із найдосвідченіших у полку старшин обійняв уряд полко
вого судді. У 1674 р. в нагороду від гетьмана отримав села Гурбинці
та Ігнатівку Варвинської сотні. Полковими обозними були Іван Ніс,
Михайло Низкогляд, який після цього уряду став отаманом горо
довим прилуцьким. Його змінив у 1680 р. Григорій Чернявський,
син полковника Дмитра, який тримав уряд щонайменше 19 років.
Гетьман Самойлович надав йому с. Сорочинці (1685) [797, 12].
Протягом гетьманування Самойловича у Прилуцькому полку
змінилося чотири судді: Іван Маценко, Василь Себастьянович, Ла
зар Горленко [1140, 248], Ян Христофорович (Іван Грек). При чому
Маценко був на цьому уряді двічі.
Григорій Чернявський, перебувши десь період 1663–1672 рр.
(мабуть, з батьком на Правобережжі), став осавулом полковим при
луцьким (з 1672). Надалі на цьому уряді згадані Зінець Корнієнко,
Михайло Носач, Федір Мовчан, Іван Ніс, а також підосавули Іван
Федорович Золотаренко і Мартин Рижій. Корогву охороняли Анд
рій Семенів і Семен Даценко.
 
Наші Друзі: Новини Львова