Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 15 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 158243
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
останнього прийняти постриг, «повелением господина бунчучного
посажен в тесное узилище» [1273, 224; 715, 62]. Через 4 місяці де
легований до Курська для переговорів з Ромодановським [1273,
222; 708, 141]. Під час чигиринського походу 1678 р. організовував
переправу полків через Дніпро, гетьман «послав генерального оса
вула Леонтія Полуботка… вислати в Чигирин піхотного полков
ника Дмитра з серденятами і Гадяцького з полком його» [1273,
196; 708, 549]. Пізніше Полуботок став генеральним осавулом.
Син соратника Кривоноса [1357, 155], очевидно, козака чи сот
ника лисянського Якова Іван (Івашко) Лисняченко (Лисенко) (? —
1629–1696 — ран. 1699.10.) службу розпочав козаком сотні Ли
сянської Корсунського полку (1649). Одружився з донькою сотни
ка Ясногородської сотні Київського полку Гафією Трохимівною
Підтереб (? — 1665–1725 — ?). Потрапив на Запоріжжя. Підтримав
225
Козацька еліта ГетьманщиниБрюховецького і від останнього став полковником (очевидно, запо
розьким). Очоливши Чернігівський полк (1669.05. — 1671.02. —
ран. 1671.08.), 3 лютого 1671 р. отримав універсал Дем’яна Ігнато
вича на села Осьмаки і Дягове. Переворот зустрів значним війсь
ковим товаришем. 17 червня 1672 р. був обраний осавулом гене
ральним, а вже 3 липня 1672 р. гетьман Самойлович затвердив за
ним млин на р. Сперші у с. Данилівці, куплений у козака Ісая Опа
насовича [1357, 133]. Був наказним гетьманом (1674.02.).
Місцеву чернігівську покозачену шляхту, очолювали Дуніни
Борковські, Домонтовичі, Кохановські. Найвідомішим представ
ником родини Домонтовичів у козацькому середовищі був Іван
Михайлович (? — 1630–1683). Він розпочав службу козаком Сла
бинської сотні Чернігівського полку, отримав від Богдана Хмель
ницького села Смолин і Максим. Уже як сотник слабинський
у жовтні 1659 р. супроводжував до Москви полонених Юрія та
Іллю Виговських. Був суддею полковим чернігівським за Брюхо
вецького, отаманом городовим чернігівським за Ігнатовича. Тоді
жобраний суддею генеральним. Відразу після перевороту 1672 р.
отримав від Самойловича с. Кудровку. Зберігав уряд судді за Самой
ловича майже до смерті (1669–1681). Його син, підписок ГВК Петро
(? — 1648–1676 — ?) після перевороту 1672 р. посланий уКиївський
полк писарем полковим (1672–1676). Можливо, цьому сприяв
той факт, що у Гоголеві раніше відомий сотник Леонтій Домонто
вич [1062, 38].
10 років у Чернігові очолював полк Василь ДунінБорковський,
у 1675 р. наказним у нього був старий Станіслав Коханенко. У 1683 р.
Самойлович направив у полк полковником свого сина Григорія.
Обозними полковими були Костянтин Угровецький, Гнат Байдак,
Ничипір Каленикович ВеличковськийСавич, Олександр Яхимович.
Суддями були Василь Болдаковський, Яцинич, Костянтин Стрі
євський, писарями — Михайло Слободецький, Іван Скоропадський
[974, 12], осавулами — Ничипір Каленикович Величковський
Савич, Василь Мокрієвич, Павло Грибович, Філон Рашко. Хорун
жими полковими були Степан Силич і Корній Савенко. Полковими
сотниками були Дмитро Донець і Антін Євтихієвич, киселіськи
ми — Кіндрат Бутожалов, Герман Михайлів, Андрій Тищенко,
Гнат Сахновський, Тиміш Лазовський, березнянським — Василь
Антонович, волинськими — Василь Коляда, покозачений шляхтич
гербу «Лада» [1162, 11] Іван Богданович, який, звільнившись від
сотництва, став священиком Михайлівської церкви у Волинці і був
226
В.В. Кривошея ним ще у 1713 р. [1078, 70–71]. Після нього сотню очолювали Федір
Лобина, Василь Олещенко, Василь Борисенко. Городницькими
сотниками були Григорій Романович, Василь Півень, Іван Войцехо
вич, якийсь Герасим, роїськими — Іван Рашевський [1252, 63],
Степан Шихуцький, седнівськими Ярема Петличенко, який був
серед «борзненців» ще у 1649 р. [823, 215] і Михайло Петличний.
Їх змінили Кирило Давидович, Политка (бл. 1674), Григорій Пекур,
Іван Полетика, Казимир Паришковський, Богдан Войцехович,
якийсь Опанас.
Серед любецьких сотників відомі Григорій Іванович, Іван Ре
шутько, Василь Устимович (Устименко), у Виблях сотникували
Яків Близниченко і Юхим Лобко, в Білоусі — Павло Товстоліс,
у Мені — Федір Онищенко (Ониськів), Габриель, Овсій Крупинсь
кий, Павло Павловський, Іван Курський (Курка, Курочка), у По
норниці — Федір Ковтуненко, Василь Свириденко, Андрій Косто
маха, у Синяві — Василь Маркович (Марченко), у Стольному —
Пилип Марченко, у Слабині — Іван Утвенко, Агей Іванів, у Сосни
ці — Степан Зорченко, Андрій Дорошенко, Павло Крачевський.
Столичний Ніжинський полк три роки (1674–1677) очолював
Марко Борсук, вісім років Яків Журахівський (1678–1685), два ро
ки Ярема Непрак (? — 1687.07.). Гаврило Підкупний був на чолі
обозу до 1674 р., коли його змінив Матвій Матвіїв. Наступним обоз
ним став колишній сотник бахмацький Іван Городинський, яко
го у 1684/1685 рр. змінив сотник конотопський Матвій Шендюх.
Федір Завадський був полковим суддею ще у 1678 р., а у про
міжку між 1678 і 1682 рр. його змінив хорунжий Іван Стефанович.
Писарями у полку служили Самусь, Іван Дорошевич, Дмитро
Максимович, Осип Завадський, Іван Курганий.
Полковими осавулами були батуринець Хома Михайлович Гни
лозуб, він загинув під Чигирином, і Григорій Шпаковський, який
належав до старовинної місцевої козацької родини, яка дала полку
Марка Шпаковського — одного із перших козаків полку в Ніжині
[823, 463]. Їх змінили Михайло Миклашевський [650, 10] і Авва
кум Ненада. Хорунжими полковими відомі Василь Ігуменський,
Григорій Костенецький, Тиміш Борсук, Іван Зеленко.
Ніжинські сотні очолювали Ілько Пилипенко, який розпочав
службу у ніжинській сотні Кобилецького за Богдана Хмельницько
го [823, 468], Сергій Мелентієвич, Кас’ян Вакуленко, Тиміш і Мар
ко Борсуки, Григорій Трушенко, який походив з розгалуженої
місцевої козацької родини (з початку Визвольної війни у сотні
227
Козацька еліта ГетьманщиниФеська Мринського козакували Мисько і Сахно Трушенко, а Фе
дір Трушенко — у сотні Григорія Красножона — шляхтича гербу
«Кита» [1162, 84]) [823, 464, 465].
На чолі Новоміської сотні були Аввакум Ненада і Гаврило Толоч
ко, Веркіївської — Григорій Чекановський (у 1649 р. Пилип Чека
ненко, Федір Чекановський, Васько козакували у Дівицькій сотні)
[823, 466], Івангородської — Дем’ян Іванович, Федір Малюга,
Борзнянської — Степан, Тарас, Василь Забіли, Прохорівської —
Григорій Хоменко, Григорій Глущенко, Мринської — Кузьма
Якимович, Іван Урсул (Грек), Григорій Глуховський, Костянтин
Завадський, Хома Якимович, Юсько Завадський, Іван Васильович,
Коропської — Матвій Мартинович, Нестор Михайлович, Семен
Іванович, Федір Химич, Тихін Довгеля, Новомлинської — Степан
Федорович, Кіндрат Степанович, Юрко Матвієнко, Антон Круглик,
Степан Саливонович, Олексій Семенович, Дмитро Семіяненко, Ба
туринської — Іван Бутович, Василь Болдаковський, Ярема Андрі
йович, Бахмацької — Яків Пащенко, Михайло Білоцерківець, Фе
дір Біляк, Рождественської — Юрій Ничипорович, Олишівської —
Іван Пригара, Семен Кривий, Семен БиховецьСупруненко, Ле
онтій Шрамченко, Ярема Яхневич, Антін Яхневич. У Воронежі
Іван Безпалий був наказним сотником.
Конотопськими сотниками були Іван Ждан (Жданенко), Федір
Кандиба, Андрій. УШаповалівці сотню очолювали Небаба, Василь
Сидоренко, у Кролевці — Іван Маковський, Кіндрат Огієнко, Іван
 
Наші Друзі: Новини Львова