Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 21 лютого 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 161456
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
лець, Дем’ян Гуджол, Клим Чорнушенко. Осавулами полковими
були Стефан Петрашенко, Федір Бут (Бутко), Юрій Тубулець (іноді
водночас виконував функції і полкового судді), Іван Розсоха, Іван
Браілко, Сава Ігнатенко. Полкову канцелярію очолювали Тишко
Ганусович, Ілляш Туранський, Степан Войцехович, Іван Кирилів.
Основоположник родини Войцеховичів седнівський житель
(1657) Іван, мабуть, був одружений чи одружив своїх синів з донькою
якогось значного старшини полкового полтавського. Про це свід
чить той факт, що всі три його сини якимсь чином були пов’язані,
насамперед, зПолтавщиною. Так, Степан Іванович першим із трьох
братів став полковим писарем полтавським (1671), що дало йому
219
Козацька еліта Гетьманщинизмогу пізніше очолити і ГВК. Богдан Іванович Войцехович спочат
ку був писарем полковим полтавським (1672), а вже потім сотни
ком седнівським Чернігівського полку (1680) [1240, 192]. Третій
брат Данило (Даніель як він підписувався у документах) Іванович
спочатку був писарем у полку, потім тривалий час працював у ГВК,
а пізніше став сотником орлянським Полтавського полку. Пол
кову корогву тримав Дорош Дмитрович Петрашенко.
У полковій сотні сотникували Лесько Черняк і Герасим Про
гонський, у Великих Будищах — Роман Пугач, в Кобиляках —
Іван Кулага (Кулга), у Переволочній — Яцько Кабардянський.
Лубенський полк очолювали Григорій Гамалія (від Дорошен
ка), а також Пилип Плис [715, 202]. Ще у грудні 1671 р. Плис був
присутній на уряді в Лохвиці, очевидно, як засланий від боку
полковника [772, 154]. Його майно — «двор зо всеми будинками
и з лисами и сеножатями, озерами, езами, з полями и садами, так
по той стороне Сули реки, яко и по сей стороне будучими» 22 липня
1672 р. гетьман Самойлович віддав полковому писарю Хомі Тризні,
який повернувся з Сибіру [1246, 1]. Потім полковникували Іван
Федорович Сербин і Андрій Корнійович Нестеренко. Полковий
обоз очолював Яків Засядько, суд — Іван Кулябка, Матяш Папке
вич [772, 156], канцелярію — Леонтій (Свічка?), полковими оса
вулами були Степан Петровський і Леонтій Свічка [630, 11].
Полкову сотню очолювали Януш Михайлович, Пилип Плис,
Сава Кирилович. У Пирятині змінилися три сотники: Андрій Ко
зодавський, Остап Додока, Гапон Заборовський, який став сотни
ком завдяки впливу батька Лукаша Заборовського. Останній був
спочатку відомий як писар полковий чернігівський, а потім —
генеральний бунчужний (? — 1669.02. — 03. — ?) і генеральний
писар (1672) [716, 689] за гетьмана Дем’яна Ігнатовича. Шлюб сест
ри Гапона Марини з Іваном Сохацьким, обозним полковим лубенсь
ким, зміцнив вплив останніх.
Костянтинівським сотником був Яцько Переяславець. Рід Пе
реяславців відомий у Балаклійській сотні Полтавського полку,
де ще у 1649 р. покозачилися Дем’ян і Курило [823, 424]. У Чи
гириндубраві сотниками були Децик Лукашенко і Іван Луненко.
З Корсунського полку перейшов до Ромен представник старинної
козацької родинни Ілляшенків Максим (? — 1649–1690 —
ран. 1708), він став місцевим сотником.
Городиську сотню очолював Яцько Скоробагатий. Боротьба
угруповань уЛохвиці спричинила постійну зміну сотників. Юська
220
В.В. Кривошея Яковича у 1669 р. змінив Юсько Отрок. Наступного року сотником
став Демко Випреск, а потім — Юсько Котляренко. Василь Кот
ляренко сотникував у 1671 р., аЮсько Отрок наступного 1672 р.
У цьому ж році знову став сотником Юсько Котляренко.
У Миргороді за цей період було два полковники: Григорій Глад
кий і Михайло Кияшко, два писарі: Макар Морокевський і Олек
сандр Нестеренко, відомі три полкові осавули: Острогка, Дорош
Чорниш, Петро Логвиченко. Полкову сотню очолював Василь Коз
ленко. У Білоцерківці сотникували Сингир і Роман Левченко,
у Яреськах — Лесько Хвостик. Гетьман особливу увагу у полку
приділяв родині Постоленків, намагаючись привернути на свій
бік старого колишнього полковника Дем’яна Постоленка, надавши
йому як значному військовому товаришу 22 січня 1672 р. підтвер
джуючий універсал на с. Савинці.
Після усунення колишній гетьман Ігнатович був засланий ра
зом з дружиною, донькою, синами, племінником (у Єнисейський
повіт в Селегінський острог), братом (у Красноярський повіт),
радником — полковником ніжинським Матвієм Гвинтовкою з дру
жиною Іриною, синами Євдокимом і Федором (у Якутський повіт),
генеральним осавулом Павлом Грибовичем [747, 324] (до Томсь
кого повіту).
За гетьманування Ігнатовича відомі 240 старшини з 213 родин
(3 Ігнатовичі, Раковичі, Жили, Марченки, Мартиновичі, 2 Соло
нини, Силичі, Рубці, Рубани, Павловичі, Олещенки, БутиНесте
ренки, Мокрієвичі, Лисенки, Левченки, Котляренки, Заборовсь
кі, Забіли, Жученки, Домонтовичі, Дворецькі, Рославці).
Із 213 родин вдалося чітко ідентифікувати за прізвищами 188.
Зберегли уряди 63 родини (33,5%), повернули 28 (14,9%), нові —
97 (51,6%), втратили уряд 83. Серед родин, які повернули свій
вплив за гетьмана Ігнатовича, слід відзначити Бутів, Тризн, Третя
ків, Силичів, Себастьяновичів, Панкевичів, Підтеребів, Золотарен
ків, які репрезентували переможених Брюховецьким і репресо
ваних старшин. Разом з Брюховецьким втратили важелі впливу
і зійшли з політичної арени Пісоцькі, Постоленки, Обіди, Незамаї,
Мозирі, Маковії, Корсунці, Корнелевичі, Животовські, Витязенки,
Сохи, Холоди, Цесарські, Шамрицькі, ШимониШимановські, Яр
молаєнки та інші. Вперше за Ігнатовича на старшинських урядах
зустрічаємо Берл, Биховців, Болдаковських, Борковських, Боро
ховичів, Браїлко, Голубів, Жил, Засядьок, Кияшок, Новаковичів,
Парпурів, Раковичів, Судієнків, Товстолісів, Трощинських, Хи
мичів, Черняків, Шираїв та інших.
221
Козацька еліта ГетьманщиниРОЗДІЛ 5
КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
В УМОВАХ СУСПІЛЬНОПОЛІТИЧНОЇ
СТАБІЛІЗАЦІЇ ГЕТЬМАНЩИНИ
(1676–1708 РР.)
5.1. Старшина гетьманату Івана Самойловича
Священик містечка Ходоркова на Сквирщині Самійло перей
шов на парафію до містечка Красний Колядин Прилуцького полку
на Лівобережжі [1243, 477]. Разом з ним був і син Іван, який став
сотенним писарем у місцевій сотні. Шлюб зМарією Голуб відбув
ся до переходу на Лівобережжя. Достовірних даних про те, коли
її батько Іван Григорович Голуб (Багатий) перейшов у Красний
Колядин з Правобережжя, чи був місцевим жителем, не маємо.
Проте, вже у 1654 р. він був у Красному Колядині, а дещо пізніше
переселився до Кролевця [1240, 296]. Один із його синів був одруже
ний з N Іванівною Забілою, онукою генерального обозного. Пос
воячення Самойловичів з Забілами, безумовно, мало першочер
гове значення в кар’єрі Івана Самойловича. Родинним зв’язкам
з Забілами та генеральному писареві Степану Гречаному (є якісь
натяки на родинні зв’язки Гречаних і впливових у Прилуцькому
полку Горленків) слід завдячувати у отриманні сотницького прав
ління у Веприку, який належав до столичного лівобережного пол
ку — Гадяцького. Взаємини генерального писаря Степана Гречано
го і Самойловича потребують додаткового дослідження. Вважається,
що кар’єру Самойловича спротегував Гречаний.
За гетьмана Брюховецького Самойлович повернувся у Прилуць
 
Наші Друзі: Новини Львова