Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 22 лютого 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 161486
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
нець, Ясько Михайлович Жураковський, Данило Семенович Рубан.
У грудні 1671 р. «Стародубского де полковника Петра Рослав
ченка онъ гетманъ переменилъ, велелъ быть полковникомъ брату
своему родному Саве Шумайку; аПетръ Рославченко сидитъ въ Ба
турине за карауломъ; а за что сидитъ никто не ведаетъ и бить че
ломъ никто за него Петра не смеет» [716, 644]. Зять Рославця Ми
хайло Рубець був сотником топальським, 24 лютого 1670 р. отримав
гетьманський універсал з підтвердженням майнових надбань. Суд
216
В.В. Кривошея дею полковим став колишній сотник наказний почепський Федір
Ходневич (? — 1669 — ?). У січні 1669 р. ввійшов до складу делега
ції, очолюваної генеральним обозним Петром Забілою, до Москви.
Після нього цей уряд посідали колишній полковник Іван Плотний,
Самійло Колничий, Андрій Судієнко. У 1672 р. полковим писарем
стародубським був шляхтич гербу «Гржимала» зміненого [1162, 66]
Іван Казанович. З осавулів полкових відомі Дмитро Журман і Ва
силь Щербак, хорунжим був Василь БугаєвськийБлагодарний.
Сотник полковий — покозачений шляхтич [657, 1] Павло Хром
ченко — отримав універсал наказного гетьмана, полковника чер
нігівського Дем’яна Ігнатовича від 21 липня 1668 р. з підтвер
дженням куплі у Василя Рощиненка сіножаті, бортного дерева
і пахотної землі в урочищі Семковщина [657, 1]. Після нього сот
ню очолювали Михайло Рубець і Михайло Мархаленко.
Топальську сотню очолювали Іван і Михайло Рубці, Терех Семе
нович, у НовгородіСіверському — Захар Стефанович, уМглині —
Ісай Лук’янович, Іван Берло, одружений з рідною сестрою дружини
Тимофія Олексійовича [1424, 20]. У Почепі сотниками були Наум
Ноздря, Левко Базилевич, Федір Ходневич, в Погарі — Гаврило
Яремієнко.
Прилуцький полковий пірнач отримав колишній кошовий ота
ман Іван Щербина. Можливо, що його родичем був Стефан Щербина,
у той же час полковник торговицький. Іван після того, як залишив
посаду кошового на Січі, став сотником воронківським Переяс
лавського полку. Відзначився під час придушення повстання Пере
яславського полку 1666 р. У нагороду отримав полковництво при
луцьке. Згодом тримав «сторону Дорошенка, а когда над последним
стал превозмогать Многогрешный, то Щербина затворившись в сво
ей Прилуке, пробовал отсидеться, надеясь, что его патрон победит
Московского сторонника. Но Дорошенко скоро разочаровал своих
приятелей и Щербина, сдавши Многогрешному Прилуку, совсем
полком царскому величеству в винах своих добил челом» [1133, 9].
Наступний полковник Іван Маценко походив з Варвинщини, де
ще у 1649 р. фіксується козак Грицько Маценко. Іван став кумом
полковнику Горленку (бо, мабуть, був сотником варвинським),
а потім і осавулом полковим (1668–1669). Згодом очолив полк
(1669–1671). Полковий осавул Яків Трохимович був у нього наказ
ним полковником.
Маценка змінив колишній полковник київський Семен Третяк
(? — 1629–1674 — ?), який за клопотанням гетьмана П.Дорошенка
217
Козацька еліта Гетьманщиниповернувся до Гетьманщини із сибірського заслання [1424, 11].
Полковим обозним був Григорій Пилипович. Василь Севастянович
повернувся на уряд полкового писаря, а потім його змінив Семен
Ракович, полкового суддю Бурого змінив колишній місцевий
полковник Лазар Горленко [1140, 248]. Осавулами були Іван Ма
ценко і Яків Трохимович, хорунжим Семен Федорович Портянка.
З сотників відомі: полковий Федір Семенович, красноколядинсь
кий Данило Печеня, срібнянський Данило Тимченко.
Гадяцьким полковником був Яків Тищенко, мабуть, виходець
з Рашівської сотні [823, 434]. На уряд полковника тримав містеч
ко Рашівку, місто Камишин, села Грим’ячку, Остапівку, Березову
Луку [641, 3]. Полковим писарем був Федір Тихонович Трощинсь
кий, осавулом — Кирило Мартинович, хорунжим — Андрій Міт
ла. Іван Безрученко очолив першу, а Федір Іванович Донець дру
гу Гадяцьку сотню. Обоє старшин з часу виникнення Гадяцьких
сотень були у її лавах [823, 430, 432].
Рашівську сотню очолив представник місцевої сотницької ди
настії Григорій Вербицький (Підсиненко). У Зінькові сотником
став також представник старовинної місцевої родини Іван (чи Іова
[823, 412]) Борисенко, а в Опішні — представник однієї із найдав
ніших козацькостаршинських родин України Ярема Ворончен
ко. Новими у козацькостаршинському середовищі були сотники
котельвський Яким Краснянський, лютенський Михайло Боро
хович [1146, 314], веприцький Сенчанський.
«Бунтівний» Переяславський полк тримав Родіон Думитраш
каРайча, але у березні 1669 р., на противагу йому, переяславсь
ким полковником від П.Дорошенка був призначений Іван Момот.
У 1671 р., замість Думитрашки, Ігнатович призначив чернігівча
нина і генарального старшину Костянтина Стрієвського. У Пере
яславі полковим обозним був Лесько Локоть, писарями — Хома
Тризна, який повернувся із заслання, а також Сава Прокопович,
Павло Михайленко, хорунжим — Федір Забузький. Панько Ку
лун очолював полкову сотню, а Антін Козловський — Березанську.
Покозачений шляхтич [778, 114] Петро Романенко став сотни
ком полковим перяславським під час полковникування Думит
рашкиРайчі і був ним протягом 1669–1671 рр., тоді ж відбулося
зближення Романенків і Думитрашки.
Від Василя Дворецького уКиївському полку владу перебрав Кос
тянтин Солонина. У 1670 р. він її втратив і полковником став Пилип
Олещенко. Та наступного 1671 р. пірнач на 11 років отримав знову
218
В.В. Кривошея Солонина. Колишній кошовий запорозького піхотного полку (6 бе
резня 1669 р. присутній у Глухові під час обранні Ігнатовича гетьма
ном) Опанас Савенко в 1672 р. обирав Самойловича вже як обозний
полковий київський. За полкового суддю правив Роман Жила, писа
рями були Андрiй Васильович і Петро Домонтович. Трохим Пiд
тереб, Самiйло Тригановський та якісь Гаврило (Жила?) і Микола,
Iван Тихий, Семен Жила були в цей час полковими осавулами.
Київськими сотниками знані Григорiй Олефірович і Андрiй Во
лошин, козелецьким — Гаврило Жила, моровськими — Омелян
Дерев’янко і Якiв Васильович, остерськими Ясько Святовець, Мак
сим Жук, Василь Губа, Трохим Пiдтереб, Iван Дворецький, боб
ровицьким — Онисим Коробка, гоголівським — Iван Кононович.
Ще у квітні 1670 р. Полтавський, Лубенський і Миргородський
полки тримали бік Дорошенка [716, 130]. Костя Кублицький про
довжував очолювати Полтавський полк. В його оточенні — Іван
Розсоха і Філон Гаркуша, які були наказними полковниками. Про
те цього ж року полковницький пірнач знаходиться у Федора Жу
ченка, який 15 травня склав присягу царю та Ігнатовичу [716, 215].
Полковий обоз Полтавський очолював Микита Буцький, який
фіксується у реєстрі полкової сотні ще у 1649 р. [823, 407]. Мабуть,
його рідним молодшим братом був і обозний Олекса Андрійович
Буцький. За Жученка відповідальність за обоз від Буцьких пере
ходить до колишнього полкового судді Петра Мисенка.
На чолі полкового суду стояв Ярема Марченко. Його наступни
ком був Фесько Андрієнко Буцький, який раніше згадувався як
шляхтич у Полтаві (1647), козак полкової сотні Полтавської (1649
[823, 408]), потім у Переволочній (1664). Він же Федір Андрієнко
Бут (Бутко), який у 1669 р. був полковим осавулом полтавським.
Надалі судовими справами правили Петро Мисенко, Юрій Тубо
лець, Дем’ян Гуджол, Клим Чорнушенко. Осавулами полковими
 
Наші Друзі: Новини Львова