Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 27 вересня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 173173
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
в джерелах. 1675 р. Петро Дорошенко призначив його резиден
том до Царграда. Після падіння Дорошенка — став найближчим
співробітником Ю.Хмельницького.
Писар Юрія Хмельницького Григорій був призначений пол
ковником могилівським, Коваленко — корсунським, І.ГубарБер
210
В.В. Кривошея шадський — брацлавським, Варениця — кальницьким. Серед йо
го прибічників бачимо Івана ЯненкаХмельницького, Апостола
(якого невідомо), Таращенка (Тарасенка) (намісник у Немирові).
Після страти Варениці на його місце призначається Г.Негребець
кий. За наказом Ю.Хмельницького у другій половині 1678 р. був
страчений і наказний гетьман Астаматій [1097, 6–11].
Новим гетьманом влітку 1684 р. був проголошений полковник
козацький Т.Сулименко (Сулимка). Ще у 1683 р., перебуваючи
під регіментом С.Куницького, він потрапив до турецького полону
і перейшов на службу султану. Проте вже у 1685 р. більшість із
тисячі козаків, які були у розпорядженні цього турецького гетьма
на, перейшли на бік Могили. На жаль, нічого не знаємо про наступ
них гетьманів з турецької ласки Самченка, Стецика (Степан Іва
нович Лозинський, Стецик Тягинський, Стецько Ягорлицький).
За період 1648–1676 рр. на правобережжі є згадки про 19 повних
полковників брацлавських, з яких Михайло Зеленський обирався
чотири, Сидір Коваленко і Іван Сербин по два рази. Їх помічниками
були 7 наказних полковників (Григорій Дорошенко, Сила Волошин,
Григорій Кривенко, Павло Лисиця, Ілля Бахно, Федір Булюбаш,
Михайло Зеленський), з яких дехто став і повним полковником.
До реєстру Білоцерківського полку внесено 17 повних полков
ників, 8 були наказними полковниками. Іван Кравченко очолював
полк тричі, Андрій Тарасенко, Семен Половець, Гнат Макуха,
Яків Люторенко тримали пірнач по два рази. Крім того, нетрива
лий час проіснував Фастівський полк, на чолі якого стояли Пет
ро Дзік і Петро Корицький.
До реєстру внесено 14 повних і 3 наказних полковники Каль
ницького полку. Гаврило Ковалевський обирався тричі, двічі були
полковниками Іван Богун, Іван Яцьківський, Василь Лобойко.
З 18 повних полковників канівських тричі тримав пірнач Яків
Лизогуб, двічі — Іван Лизогуб та Іван Стародуб. До 3 відомих на
казних полковників (Гулак, Шангирей, Заблоцький) нам вдало
ся знайти інформацію про четвертого — Василя Решетила.
З 25 корсунських полковників Яків Улезько полковникував
тричі, Григорій Гуляницький, Іван Креховецький, Федір Канди
ба — по два рази. Загалом 21 полковнича родина відома у Корсуні:
Золотаренки дали трьох корсунських полковників, Гуляницькі,
БутиНестеренки — по два. Слід додати ще трьох полковників
лисянських (Кривоніс, Лисянський і Височан). Крім того, у Кор
сунському полку є згадки про 16 наказних полковників (Максим
211
Козацька еліта ГетьманщиниБут — Нестеренко, Жадан Вергун, Іван Гладкий, Мисько Дубина,
Семен Дубина, Михайло Івахнюк, Антон Кілдей, Ковшевацький,
Костянтин Мигалевський, Осип Привицький, Михайло Соловей,
Мисько Стадниченко, Самійло Сухопара, Дмитро (Дементій) Тру
тина, Степан Трушенко, Євстафій Фацієвич).
З 14 повних полковників паволоцьких Іван КуцевичМинь
ківський, Михайло Суличич, Іван Богун полковникували по два
рази, з родини Гамалій два полковники були на Паволоччині —
Григорій і Яків, з наказних полковників відомі три — Адам і Сте
пан Хмелецькі, Кривоносенко.
У Подільського полку є згадка про 6 полковників, серед яких
Гоголь тримав уряд тричі протягом 17 років, і 5 наказних пол
ковників подільських (Іван Бугай, Дмитро Гладкий, Олександр
Кривоніс, Андрій Зеленський, Федір Михайлович).
17 полковників уманських походили з 16 родин (двох полков
ників дала родина Безпалих). Ханенко і Білогруд обиралися пол
ковниками по 8 разів. Відомі також 6 наказних полковників (Ми
хайло Ханенко, Степан Байбуза, Самійло Іванович, Іван Грозденко,
Матвій Нечай, Семен Оргієнко).
У Черкасах є згадки про 23 полковників: 19 повних 4 і наказних.
Федір Джулай тричі очолював полк, Яків Колос, Михайло Га
малія — двічі.
З 32 полковників Чигиринського полку, які внесені до реєстру
полковників, вдалося встановити трьох нових: Семена Тихого,
два полковникування Степана Опари (1661 і 1662), вперше ввести
до наукового обігу факти про керівництво Чигиринським полком
Іваном Богуном (1661–1662). Встановлені прізвища трьох чиги
ринських полковників, які раніше були відомі лише за іменами та
побатькові: Григорій Хомич Білобровка, Яків Пархоменко Колос,
Кирило Андрійович Канівець. Вдалося встановити імена батьків
полковників Герасима (Еразма) Богдановича Каплуновського та
Івана Богдановича Дуб’яги.
22 повних і 10 наказних полковників зафіксовано у реєстрі
старшини Чигиринського полку — це представники 27 родин. Яків
Корицький очолював Чигиринський полк чотири рази, Карпо Тру
шенко, Ілляш Богаченко, Петро Дорошенко, Прокіп Бережець
кий, Ярема Петрановський, Степан Опара, Федір Коробка — по
два рази.
212
В.В. Кривошея 4.4. Гетьман Дем’ян Ігнатович
і козацько'старшинські родини
У другій половині ХVІІ ст. активним центром боротьби за геть
манську булаву стала Чернігівщина. Знищення разом з Якимом
Сомком полковника чернігівського Іоаникія Силича привело до
влади у цьому полку нових людей. Нетривалий час тримали місце
вий пірнач ставленики Брюховецького з Запоріжжя. Після полков
никування уЧернігові запорозький козарлюга Степан Красна Баш
та повернувся до своїх побратимів і очолив запорозький піхотний
полк (згадка 1665.29.04.), що вів бойові дії біля Торговиці. Утравні
1665 р. гетьман призначив полковником до Чернігова Дем’яна
Ігнатовича, що засвідчує його січові заслуги.
Переживши Брюховеччину, Дем’ян підтримував обрання
у червні 1668 р. гетьманом Петра Дорошенка. Останній після по
разки під Срібним, завданої російськими загонами, під загрозою
масштабного наступу поляків на Правобережжя змушений був
повернутися до Чигирина. З ним пішли зЛівобережжя Торговиць
кий, Уманський, Корсунський і Черкаський полки. Загроза справді
була серйозною, позаяк у липні полякам вдалося вщент розгроми
ти під Білою Церквою частину Паволоцького полку (в полон потра
пили наказний полковник, три сотники, 50 козаків). Дорошенко
мав надію, що Сіверські полки, очолювані наказним гетьманом
Дем’яном Ігнатовичем, утримають рубежі проти московських
військ.
Події червня–грудня 1668 р. на Сіверщині ще вимагають де
тального і глибокого аналізу, але кінцевий результат їх відомий:
три полки — Чернігівський, Ніжинський і Стародубський напри
кінці грудня 1668 р. обрали гетьманом Ігнатовича.
В.Модзалевський вважає його «мужиком» (тобто не козаць
кого походження), «здається з Коропа» [1249, 78]. Він мав братів
Василя, Саву і Зиновія, останній помер чи загинув раніше 13 січня
1672 р. і по ньому залишилася вдова Марія Яківна Зінькова.
Василь Ігнатович (Шумейко) мав маєтності біля села Кудрів
ки Сосницької сотні. Свій двір у с. Городище Понорницької сотні
28 лютого 1670 р. уступив ПустинноРихлівському монастирю
 
Наші Друзі: Новини Львова