Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 28 січня 2021 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 180635
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
вважалися Генеральним описом Гадяцького полку, насправді не
є такими. Архівна справа не має нічого спільного з описом, а в ній
зосереджені відомості про збір коштів на утримання служителів
і сотенної старшини 1735, 1746, 1748 і 1749 рр. та розгляд справи
у 1746 р. про неповний розрахунок у 1735 р. з деякими сотенними
старшинами [545]. Збереглися лише кілька окремих документів
по місту Гадячу [598, 1–30]. Звичайно, це ускладнює досліджен
ня історії названого полку і опертися можна лише на Генеральне
слідство про маєтності [738, 1–45; 641, 1–162 ].
Третьою комплексною групою джерел такого плану є здійснені
у 1779–1783 рр. описи намісництв. Опис НовгородСіверського
[799] намісництва відзначається серед них найбільшою інформа
тивністю. У ньому згадані старшини з географічною локалізацією
у кожному селі. Опис Київського [801] намісництва фіксує всіх
21
Козацька еліта Гетьманщинивласниківстаршин на 1781 і 1787 рр. В описі Чернігівського [841;
800] намісництва є лише окремі згадки і у питанні персоніфіка
ції він значно поступається двом попереднім описам, причому так
званий опис Д.Пащенка, порівняно з описом Шафонського, має
набагато більше інформації для дослідження нашої проблематики.
Козацький дипломатарій [1225, 36–39] — це публічноправові
та приватноправові акти, які нині активно публікуються [783,
143–151]. До публічно–правових актів належать інструкції ко
зацьким послам, в яких вказувалися старшини, що підписували
подібні інструкції [756, 311–349; 757, 374–449; 758, 189–211].
Для встановлення часу перебування на урядах, особливо
уХVІІ ст., неабияку вагу мають судові документи, купчі, зміст та
підписи на тестаментах (заповітах).
Ці джерела переважно зосереджені у міських актових книгах
[1156; 1460, 6–15], актах полкових судів. Частина з таких книг
опублікована, серед них матеріали Переяслава і Борисполя [795;
779], Стародуба [794; 779; 703], Полтави [704; 705; 706], Черніго
ва [818], Лохвиці [772]. З неопублікованих джерел привертають
увагу акти Полтавського полкового суду 1673–1740 рр. [583, 1–365;
584, 1–200], виписки з стародубських міських актових книг
(1713–1773) [669, 1–74].
Найбагатший матеріал зберігся щодо Стародубщини. Так,
маємо вісім книг указів Стародубської полкової канцелярії
(1727–1740 рр.) [477; 478; 479; 480; 481; 482; 483; 484], дев’ять
книг запису купчих 1744, 1766, 1769–1772, 1774–1775, 1783 рр.,
книги вічистих справ 1691, 1700–1701, 1706–1711, 1714–1717,
1720–1721, 1723–1727, 1729–1740, 1742–1753, 1755–1756 рр.,
книги поточних справ 1690, 1704, 1706–1710, 1713–1731,
1732–1738, 1773 рр.
Зберігся значний неопублікований масив матеріалів щодо
купчих досліджуваного періоду, зокрема, збірники купчих Мир
городського полку 1666–1754 рр. [590, 1–35], збірник купчих
1701–1817 рр. У фонді Кістяківського [682, 1–46], копій купчих
міщан, казаків, старшини Ніжинського полку на землю та майно
в 1752–1768 рр. [335, 1–70], які доповнюють купчі про продаж
земель і дворів жителів Ніжина 1735 р. [343, 1–20]. У фонді Пол
тавської полкової канцелярії збереглися копії купчих, духовних
тестаментів, роздільчих і уступних листів за 1755, 1756,
1758–1770 рр. [375, 1–80].
Документи на старшинське володіння, особливо землеволодін
ня, привертали увагу ще І.Каманіна, який опублікував тематичні
22
В.В. Кривошея підбірки [753, 5–28]. В архівах збереглися полтавські поземельні
акти 1680–1762 рр. [561, 1–478], які, з нашого погляду, є частиною
матеріалів Рум’янцевської ревізії Полтавського полку.
Матеріали ЦДІА України першої (ф. 53) та другої (ф. 54) Мало
російських колегій, канцелярії міністерського правління (ф. 55)
доновнюються в Інституті рукописів збіркою указів МК до ГВК
1722–1723 рр. [582, 1–348], «Определением Малороссийской кол
легии за август 1769 г.» [670, 1–290].
У зв’язку з ретроспективним дослідженням персонального скла
ду старшини виняткове значення мають фонди намісницьких
управлінь. Найбільше таких матеріалів у фонді Київського наміс
ництва (1782–1799 рр.) (ф. 193), найменше — Катеринославського
(1781–1796 рр.) (ф. 209), яке збереглося найгірше. Деякі матеріали
знаходимо в Чернігівському (1782–1797 рр.) (ф. 204) і Новгород
Сіверському (1781–1797 рр.) (ф. 206) намісницьких правліннях,
канцелярії малоросійського генералгубернатора (1765–1795 рр.)
(ф.763), київської губернської канцелярії (1709–1781 рр.) (ф. 59).
Серед законодавчих актів важливі вказівки щодо старшини
маємо в універсалах гетьманів та полковників. Універсали різних
гетьманів (Б.Хмельницького [838], Виговського [784, 12–28],
Ю.Хмельницького [782, 3–34], Ігнатовича [740, 83–90], Мазепи
[839; 749, 91–103; 740, 31–46], Скоропадського [750, 66–71; 740,
37–58], Апостола [740, 67–82], Розумовського [740, 62–85]) частко
во опубліковані, деякі знаходяться в архівосховищах. Серед геть
манських універсалів для досліджуваної тематики першочергове
значення мають універсали про призначення на уряди [32, 2],
а також абшитування старшини [65, 10]. Будівництво і володіння
млином вимагало також спеціального гетьманського універсалу
[8, 1–3; 835, 496–497; 1302, 24–27]. Такі дозволи зазвичай отри
мували діючі чи абшитовані старшини, тому генеалогічний пошук
навколо їх імен дає можливість вияснити невідомі факти їх біогра
фій. Недостатньо вивченим є корпус універсальних листів полков
ників останньої чверті ХVII — початку ХVIII ст. [1332, 5–27], в яких
згадується значна кількість старшин, насамперед сотенних, про
яких не маємо згадок в інших джерелах.
У фонді КМФ — 9 ЦДІА України зосереджені копії докумен
тів з рукописного фонду Інституту історії АН Росії. Особливе зна
чення мають зосереджені тут жалувані грамоти царя козацькій
старшині, які надані під час візиту гетьмана Мазепи у 1689 р. До
Москви, гетьманські універсали, яких не знаходимо в інших
23
Козацька еліта Гетьманщинифондах. Фонди КМФ — 40 і КМФ — 41 дозволили українським дос
лідникам ширше використовувати дані «Розрядного приказу»
і «Малоросійських справ» ЦДАДА. Документи органів російсько
го самодержавства: царські та імператорські грамоти, матеріали
Сенату, приказів Московської держави [1264], статейні списки
[1230], воєводські «відписки» [1265] та Верховної Таємної Ради
[817], Кабінету Міністрів [727] зберегли багато вказівок про козаць
кі делегації та гетьманських гінців, царські грамоти, щоденні за
писки [726, 49–56], а також листування. Значні матеріали цієї гру
пи опубліковані в збірниках документів [745].
Використання польських джерел здійснено на основі оглядів
[1194, 72–93; 1218, 318–365] і публікацій Ю.Мицика. Сеймові
конституції, королівські привілеї залишаються головним джере
лом, за яким є можливість виявити ставлення польської влади до
конкретних козацьких старшин [822; 786, 2–11].
Звернемо увагу на той факт, що законодавчі документи попе
реднього періоду використані перспективно [826]. Державнопра
вові документи дають багатий фактичний матеріал стосовно похо
дження та еволюції багатьох козацькостаршинських родин [827].
Наративні джерела є менш вартісними для персоналістики,
враховуючи, що факти, які знайшли відображення в них, подають
дистанційовану інформацію про події. Монастирські і козацькі
літописи в частині, де зібрані дані щодо близьких до монастирів чи
 
Наші Друзі: Новини Львова