Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 21 лютого 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 161461
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Чергова ротація генеральної старшини сталася на Русавській
раді у червні 1667 р. Були обрані: обозним Іван Демиденко, суд
дями — Герман Гапонович і Семен Богаченко, писарем Лука Бус
кевич, осавулами — Жадан Якименко (з чигиринського козацтва)
і Дем’ян Пиляй. Пізніше генеральними обозними були Федір Ко
робка [716, 36], колишній полковник канівський Іван Демиден
ко, Яків Корицький. Останній походив з православної шляхти,
про що засвідчують метричні книги опішнянської церкви. Щоб
стати генеральним обозним, необхідно було попередньо бути пол
ковим обозним. Враховуючи, що Андрій Корицький був сотником
синявським Білоцерківського полку, то можливо, що Яків Ко
рицький був вихідцем з Білоцерківщини. Наявність у значному
товаристві Війська Запорозького 1649 р. в Чигирині Гаврила Ко
рицького [823, 28] не виключає і чигиринського походження Яко
ва Корицького. У 1674 р. він очолював Чигиринський полк [711,
421], а 20 серпня 1677 р. — чигиринську залогу проти турок
(Київський полк КоровкиВольського, сердюцький полк Д.Же
ребила) [708, 304].
Пізніше, перейшовши на Лівобережжя, у гетьмана Самойлови
ча став охочекомонним полковником (1679), а потім осів у Опіш
ні Гадяцького полку, очоливши місцеву сотню. Надалі сотника
ми тут були його син і онук. Враховуючи, що його син Роман був
братом гадяцького полкового судді Мартина Даниловича Шти
шевського [1242, 445], не виключений шлюб Якова Корицького
зШтишевською.
З сибірського заслання повернувся Яків Петрович Улезько, але
генеральним суддею за Дорошенка став набагато пізніше (1674).
У 1674 р. він разом з іншою старшиною склав присягу на вірність
царю [711, 400–402]. Переселився до Стародубського полку, де
отримав с. Яцковичі.
За гетьманування Дорошенка Прокіп Бережецький знову став
полковником чигиринським (? — 1666.02. — ?). Був обраний
послом на варшавський сейм, на який і прибув 28 квітня 1666 р.
На полковництві у 1667 р., замість нього, вже згадуються Федір
199
Козацька еліта ГетьманщиниКоробка та Яцько Городничий. Бережецький же разом з Семеном
Половцем [717, 665, 810] був обраний генеральним суддею [920,
41]. У 1674 р. від Дорошенка їздив на Січ. Обозний генеральний
(1676.02.). Після капітуляції Дорошенка залишився жити у Чи
гирині [822, 21, 34; 709, 558–559].
Генеральний осавул Михайло Харлан 2 жовтня 1670 р. був
посланий на сейм до Варшави [716, 300]. Мисько і Васько Харлани
почали козакувати у Пекарській сотні Канівського полку (1649).
Михайло став генеральним осавулом уП.Дорошенка, а це означає,
що він мав попередньо пройти щаблі сотника, можливо, пекарсь
кого і полкового осавула канівського [823, 103, 108; 996, 334].
Прізвище бунчужного у Дорошенка нам невідоме, проте заз
началося, що в одному з боїв влітку 1669 р. з суховієвцями куля
з янчарки «вийшла ротом» [1276, 257].
Враховуючи, що компанійські і сердюцькі полки за Дорошенка
набули значної ваги, перерахуємо їх полковників: сердюцькі Мат
вій Канівець (? — 1666 — ?), Кіндрат Жеребило (? — 1671.02. —
1672.04. — ?), Іван Гладкий, Іван Канівець, Кость Данилович,
Семен Корсунець (1671.02), Пригара (1673), Харитон Шуренко
(1673), Іван Берната (? — 1672.08), який потрапив в польський
полон під Комарним, а в 1673 р. випущений з полону, комонний
Суличич (? — 1672.04). Коли в 1666 р. з Правобережжя прибув
полк К.Мигалевського, захопивши Бубнів, він вирізав усіх його
жителів і знищив 700 козаків дорошенківських полків (серед них
полковників Чорнобильця і Голюнку). До охотницьких полков
ників слід додати полковників запорозьких, які були на боці До
рошенка. Так, у 1669 р. гетьман вислав на Лівобережжя підрозді
ли Івана Канівця, Носа, Перебийноса, Івана Сірка. У бою Канівець
потрапив у полон до Кияшки, але вже через три місяці знову вів
бойові дії на боці дорошенківців [716, 32].
Чигиринський полковник Федір Коробка здав пірнач Проко
пу Бережецькому, але вже наступного 1667 р. повернув собі цей
уряд. Того ж року, мабуть, помер, бо полковником став Яків Го
родничий. У 1668 р. останнього змінив брат гетьмана Андрій До
рошенко, а потім полковниками були Яків Корицький, Ярема Пет
рановський і знову Яків Корицький.
Ярема Петрановський (? — 1630–1672 — ?) — шляхтич, спад
ково володів с. Петрани Барського староства [1159, 102.]. Спо
чатку був на королівській службі, потім покозачився. У 1659 р.
прийшов на службу до гетьмана Виговського до Чигирина і був
200
В.В. Кривошея посланий послом до турецькогого султана. Повернувся після ски
нення Виговського, прихопивши турецького «язика» і привізши
до гетьмана Юрія Хмельницького. Разом з Томиленком посланий
супроводжувати полоненого до Москви у Малоросійський при
каз. Повернувшись, підтримував Юрія Хмельницького, а потім
Павла Тетерю. За даними В.Липинського деякий час керував Ли
сянським полком (1664) [1160, 185]. Взяв за дружину доньку ко
лишнього генерального судді і київського полковника Антона
Ждановича.
Після обрання гетьманом Дорошенка став ротмістром його
надвірної корогви [822, 28]. У 1671 р. посланий послом до коро
ля, дорогою поляки вбили трьох послів, а він «ледве відступив
оборонною рукою з Ямполя» [1194, 86]. Очолив столичний Чиги
ринський полк [716, 738; 717, 604; 1042, 48].
Полковим писарем чигиринським був Сава Ковальський, оса
вулом — Гнат Слобинський, отаманами городовими — Семен Бі
лоцерківець (у 1670 р. Дорошенко направив його з Павлом Смар
довським на березневий сейм до Варшави [996, 288]), Стефан
Махненко (один з фундаторів Чигиринської сотні ще з початку
Визвольної війни, коли входив до осавульського куреня [823, 28]),
Іван Сенкевич, Яцько Колоша.
Сотню чигиринську очолювали Степан [709, 145], Костянтин
Ковалевський, Іван Білаш. Останній був сотником чигиринсь
ким ще у 1649 р. У реєстрі цього року він названий Іваном Білим
[823, 27]. Одружений з вдовою Федора Петрановського, всиновив
їх сина Кирила. Пізніше разом з сім’єю перейшов до Лубенського
полку (у ЧигринДубраву).
Військовий товариш Семен Тихий у січні 1676 р. разом зПавлом
Яненком очолював козацьке посольство від Дорошенка до Моск
ви [717, 451]. Мав володіння, які входили до складу Самарської
паланки Запорозької Січі.
Крилівським сотником був Максим, племінник миргородського
полковника Апостола. Сотник у Голтві Василь Темниченко (1671)
представляв знану козацьку родини цього регіону (до реєстру
1649 р. внесені Темниченки: Грис, Іван — у Голтв’янській, Лесь
ко — уМаксимівській, Федір — Потоцькій сотнях [823, 54, 50, 57]).
Сотню Кременчуцьку очолив Сава КанівецьКременчуцький
[1420, 70], колишній полковник ічнянський (1648), полковий стар
шина Прилуцького полку (1649), наказний полковник кремен
чуцький (1661) [618, 105].
201
Козацька еліта ГетьманщиниДесять полковників чигиринських (з яких два наказні), з них
Петрановський був на цьому уряді двічі, Корицький — тричі. Серед
них рідний брат гетьмана Андрій, а також свояк Бережецький.
Міцно утримувався владі рід Коробок, уже після складання геть
 
Наші Друзі: Новини Львова