Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 27 вересня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 173175
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Хмельницького. Він у 1660 р. був посланий разом з Михайлом
Суличичем і Григорієм Дорошенком до Москви, мабуть, залишався
там під арештом до 1667 р. Повернувшись, восени 1668 р. став пи
сарем військовим уПетра Дорошенка [709, 145]. Улистопаді 1668 р.
гетьман послав його до Києва з важливою місією [714, 166].
Цікава інформація про те, що тесть Григорія Дорошенка
у 1668 р. їздив з Києва за дорученням воєводи Шереметьєва до
Остра намовляти на підданство цареві. З осені 1660 р. до жовтня
1667 р. Дорошенко знаходився у московському полоні. Став полков
ником брацлавським (1668–1674). Вдруге одружився зі сестрою
Павла Яненка Оленою (? — ран. 1671) і завдяки цьому шлюбу
став свояком Хмельницьких. Київський воєвода у 1668 р. відпус
тив її із ув’язнення з Києва до Чигирина. Померла вона десь між
1668 і 1670 рр. Після її смерті Григорій у 1671 р. сватався до па
сербиці полковника переяславського Р.Думитрашки Ганни Васи
лівни Золотаренко, проте шлюб не стався. У 1676 р. він був одру
жений з донькою сердюцького полковника Мовчана.
Другий брат Петра Андрій Дорошенко був молодший за Петра
(народився пізніше 1627 р.). У 1660 р. потрапив у московський
полон, мабуть, разом зі старшим братом Григорієм. Звільнений
раніше 15 жовтня 1666 р., вступив у шлюб з сестрою полковника
паволоцького Якова Гамалії [1240, 238]. У 1668 р. став полков
ником чигиринським, а у 1673 р. заступив на паволоцькому пол
ковництві свого швагра. Після ж смерті першої дружини одружив
ся з донькою полковника брацлавського Івана Лисиці.
Два інші брати — Степан і Федір Дорошенки відомі ще за жит
тя Богдана Хмельницького [620, 161].
Петрова сестра у 1666 р. вийшла заміж за колишнього генераль
ного писаря Семена Голуховського [1020, 70], а у 1667 р. прожи
вала у Чигирині [713, 186], як пише Д.Дорошенко, «мабуть, як
удова» [996, 29].
196
В.В. Кривошея У 1675 р. у російському полоні перебував небіж гетьмана Яць
ко Холошенин, тобто син його сестри. Яцько Холошенин — це
і є, очевидно, Яків Колоша — отаман городовий чигиринський, що
потрапив у полон під Лисянкою разом з Григорієм Дорошенком
і Степаном Новицьким (у полковому товаристві Чигиринському
фіксуються (1649) Іван Колоша і Федір Новицький [823, 35], чи
не батьки Яцька і Степана).
З роду батька знаний двоюрідний брат Петра Тарас Дорошен
ко [717, 730]. Можливо, це він у 1649 р. козак Трипільської сотні
Київського полку [823, 300]. Це тим більш вірогідно, що сотником
цієї сотні був Андрій Ворона, а крім нього у сотні були Михайло
Ворона, Ясько Воронченко [299, 301]. З роду матері відомий його
двоюрідний брат Кіндрат Тарасенко, який пізніше був на Лівобе
режжі значним військовим товаришем і полковим суддею прилуць
ким, де Вороничі відігравали керівну роль. Не ясно, чи до цього
роду належали писар військовий Андрій Тарасенко (прибічник
М.Ханенка). Андрій Тарасенко з Ольшанської сотні Корсунського
полку став полковником білоцерківським (1664–1666, з перервою).
Самого Петра Дорошенка у 1655 р. бачимо наказним полков
ником (очевидно, чигиринським). До того часу він посідав після
уряду писаря ГВА уряд місцевого писаря полкового. Тоді вже був
зятем відомого білоцерківського старшини Семена Половця. Пізні
ше, після смерті першої дружини, Петро Дорошенко одружився
з Єфросинією Павлівною Яненко (? — ран. 1685) [1240, 237], донь
кою колишнього київського полковника і племінницею свого брата
Григорія (по дружині).
Полковникування у Прилуках ввело Дорошенка до вищого
ешалону козацької еліти. За гетьманства Тетері він став спочатку
другим, а потім першим генеральним осавулом. Проте у листопаді
1664 р., очевидно, не стало Федора Джулая — полковника чер
каського і пірнач цього полку ненадовго перейняв Дорошенко.
Вже 11 червня 1665 р. на козацькій раді в Умані він став генераль
ним обозним, а його місце у полку зайняв його свояк Андрій Во
ронченко.
18 серпня 1665 р. на раді під Богуславом Дорошенка привели до
влади полки на чолі з його родичами і свояками: Чигиринський
(Прокіп Бережецький), Черкаський (Андрій Вороненко), Білоцер
ківський (Харко ТарасенкоТараненко), Київський (Павло Янен
коХмельницький [1217, 388]), а також Корсунський (Гнат Ула
новський), Паволоцький (Ярош Грицина), Уманський (Григорій
197
Козацька еліта ГетьманщиниБілогруд), Торговицький (Степан Щербина), Кальницький (Ва
силь Лобойко).
П.Дорошенку вдалося об’єднати як колишніх виговців (Чека
ловських, Петрановських), так і хмельниченків (Зеленських, Го
голів), хоча на раді, яка його обрала, останні були відсутні. Новий
гетьман мав під своїм регіментом три запорозькі полки: Семена
Корсунця, Пилипа Івановича, Івана Чорнобиля, три сердюцькі:
Федора Мовчана, Матвія Канівця, Василя Волошина, піхотний
Андрія Мельника.
Польський вектор зовнішньої політики тримали в своїх руках
ротмістр надвірної корогви Ярема Петрановський, полковник
брацлавський Михайло Зеленський, писар генеральний Іван Че
каловський, чигиринський полковник Прокіп Бережецький,
корсунський полковник Гнат Улановський, Іван Демиденко, Сава
Ковельський, Ярош Грицюта і Василь Василевський. На Острозь
ку комісію Дорошенко направив делегацію на чолі з генеральним
писарем Михайлом Вуяхевичем і колишнім генеральним суддею
Германом Гапоновичем, і по два делегати від дев’яти полків (Па
нас Канчинський і Григорій Петровський [1092, 133], Михайло
Корицький і Олександр Лішковський [996, 302] та ін).
Кримський напрям контролювали отаман чигиринський Семен
Білоцерковець, «пан» Дубяга, козак Київського полку Іван Мель
ник, підписок Василь Хилькевич, брацлавський полковник Ми
хайло Зеленський, син розстріляного поляками миргородського
полковника Данило Лісницький, черкаський полковий осавул
Ярош. Так, Михайло Зеленський разом з Данилом Лісницьким ще
на початку березня 1666 р. їздив до Криму, звідки привів, хоч і не
велике, але поповнення Батиршимурзи на чолі зМустафоюагою.
Зв’язки з Кримом зміцнювалися і надалі. У 1668 р. до Чигирина
«для обрання гетьмана» прибули підрозділи Маметшамурзи Ши
рінського, Маратчімурзи Мансурова, Батиршімурзи Шужугут.
Турецьку політику активно розвивали генеральний суддя Ми
хайло РадкевичПортянка, генеральний суддя Григорій Білогруд,
Вирва, ченець Атанас Чекаловський, московську — Григорій До
рошенко і Бускевич. Дорошенків тесть Семен Половець з корсунсь
кої ради їздив до Царгороду, став генеральним обозним, а одру
жений з іншою донькою Половця шляхтич Іван Мазепа став
ротмістром надвірної корогви гетьмана. У 1669 р. Дорошенко ви
силав до Царгороду послів колишнього кальницького полковни
ка Василя Лобойка, а також Половця з Білогрудом [996, 263].
198
В.В. Кривошея До дипломатичної роботи залучався також Іван Момот, ко
лишній суддя і осавул полковий переяславський, який у 1666 р. піс
ля переяславського повстання втік до Дорошенка. 1667 р. гетьман
направив його послом до кримського хана. У грудні 1674 р. як
військовий товариш і посланець Петра Дорошенка знаходився
у Брацлаві з проханням прислати польських комісарів.
Чергова ротація генеральної старшини сталася на Русавській
 
Наші Друзі: Новини Львова