Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 28 січня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 160254
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
У купецькому середовищі Брюховецький знайшов опору в Пав
ла Рустановича. Вже у 1663 р., як козак Переяславського полку, він
отримав оборонний універсал від Брюховецького на володіння
в Борисполі [778, 70]. Був одружений з Тетяною Опанасівною
Щуровською, донькою полковника переяславського. Рустанович
у 1666 р. фіксується переписом як один з найбагатших грецьких
купців у Переяславі [814, 205]. В придане за дружиною мав значні
володіння у Воронкові. Крім того, йому належали маєтності в Кане
ві і Терехтимирівській сотні, що до 1676 р. входила до Канівсько
го полку. У Березані сотникували Пилип Лаврінович і Кислий.
Андрій Романенко у 1665 р. як наказний полковник очолю
вав переяславську делегацію до Москви під час поїздки гетьмана
Брюховецького. Це засвідчує, що гетьман і запорожці оперлися
після знищення угруповання Сомка в полку на козацькостар
шинську групу, яку очолював Романенко. Відсутність його пос
лабила позиції гетьмана в Переяславському полку, що і сприяло
вибуху повстання 1666 р.
Ще з весни 1666 р. в полку було неспокійно, «сказывал пере
яславський полковник Данко Ермолаенко, что в Переяславле оть
какихь ся своевольных людей, которые до бунту и до шерханины
охочи … выростает злой замысел не смуту и на нелюбы про него
боярина и гетьмана, по замысломь от запорожцов» [713, 101]. 15
липня 1666 р. в полку спалахнуло повстання. Його почали козацькі
частини, які нараховували 500 козаків — 400 переяславських
і 100 бориспільських. Під час сутичок був заколотий наказний
гетьман Ярмолаєнко, убитий генеральний суддя.
Керівниками повстання були сотник М.Хоменко із села Хар
ківці, полковий обозний Іван Пригара, колишній полковий суддя
Іван Момот, представник гетьманськополковничої родини Лобод
190
В.В. Кривошея Захар, колишній наказний полковник Панас Захар’ященко, предс
тавник полковничої родини Кульбачок Григорій, заарештований
1663 р. на ніжинській раді, але відпущений колишній наказний
полковник Богдан Словин, Ярема Захарчук, Панас Носик, Степан
Білик. Цей перелік засвідчує, що повстання очолилили представ
ники козацьких старшинських родин, які репрезентували щонай
менше дві місцеві полковничі родини Лобод і Кульбачок, близько
го оточення наказного гетьмана Сомка, котрі були відсторонені
від влади у полку після приходу до влади Брюховецького.
19 липня зібрали раду, на якій обрали нову старшину. Пол
ковником став М.Хоменко, осавулами — I.Момот, I.Пригара. На
придушення повстання в Переяславі Брюховецький кинув значні
сили козаків на чолі з гадяцьким полковником Семеном Острен
ком (Ніжинський, Лубенський, Прилуцький, Полтавський пол
ки). Царський уряд надіслав на допомогу Брюховецькому понад
2 тисячі кінноти і піхоти під командуванням Костянтина Щерба
това. Спільними зусиллями прибічників Брюховецького і царсь
ких воєвод переяславське повстання було придушене [713, 283].
Більшість переяславського козацтва брала участь у повстанні
1666 р. і частина з них втекла на Правобережжя до гетьмана До
рошенка. Задля зміцнення і укріплення свого становища Брюхо
вецький поставив полковником у Переяславі Родіона (Райча) Ду
митрашку (? — 1635–1705) [1142, 402]. Він був представником
відомої в Придунайських князівствах родини, в якій серед його по
передників були митрополит Феодосій, ієромонахи Дамаскін, Ме
лентій, Іоаникій, Євфимій, Георгій.
Роком раніше він вийшов з Валахії на Брацлавщину з загоном
у 500 чоловік, а потім перейшов на Лівобережжя. На цю силу
і розраховував гетьман. З Переяслава 16 липня 1667 р. стольник
і воєвода Олексій Чириков сповіщав, що «Думитрашка боярину
и воеводе Петру Васильевичу Шереметеву не будет бить челом ни
о чем, потому де, что боярин и гетман Іван Мартинович Брюховец
кой к боярину і воеводе к Петру Васильевичу Шереметеву ни о ка
ких делах писать и бить челом ни о чем не велел» [618, 164].
Після переяславського повстання Брюховецький восени 1666 р.
замінив київського полковника Василя Дворецького на Михайла
Щербину. Документи свідчать: «Как учинилась вПереяславе изме
на сперва, и убили Переяславского полковника Данила Ярмоленка,
и он де видя то, что те изменники учали быть изменою великому
Государю и королю Полскому, поехал в Гадяч, и в то ж время
191
Козацька еліта Гетьманщиник Ивашку Брюховецкому, полковництво здал и булаву перед стар
шиною положилъ. И Івашко Брюховецкой на ево место учинил
Киевским полковником Переяславского ясаула Михайла Івано
ва» [1274, 84].
Уряд полкового обозного посідали спочатку Яків Підтереб,
потім Гнат Кальницький і знову Підтереб. Полковим суддею був
Феодосій Дмитрович Шатський, писарями Лаврiн Михайлович
і Пилипча, осавулом Гнат Кальницький, хорунжим син полков
ника Дворецького Iван.
Козелецьким сотником був Іван Клижка, в Острі — Iван Батiг,
Ничипiр Плоский, Iван Дворецький, Iван Янко. Носівську сотню
очолив Іван Мозиря, син кошового, колишній козак корсунський
і колишній полковник піхотний ніжинський.
Після перемоги запорожців на раді у 1663 р. січове угруповання
змогло контролювати територією лівобережних полків. Політика
Січі щодо правобережного гетьманату вимагає спеціального дослі
дження. Попередньо можна стверджувати, що аналіз кадрового
складу козацьких повстань 1663 і 1664 рр. засвідчує керівну роль
у них запорозького елементу. Очевидно, встановивши контроль
над Лівобержжям, січовики вирішили об’єднати під своїм верхо
венством і правобережну Україну.
Політика Брюховецького, спрямована на підкорення лівобе
режжя Гетьманщини Московській державі, неконструктивні
внутрішні кроки відкривали безперспективність такого шляху.
Кошовий Ждан Рог заявив, що Україна «потребує не боярина,
а гетьмана» [713, 103]. Полковник Мигалевський написав донос ца
рю на гетьмана Брюховецького, звинувачуючи того, що «без прес
танно живет в дому свом на покое, а промислов над неприятилем
не чинит» [618, 9].
Відчувши настрої січовиків і городових старшин, Брюховець
кий зробив спробу крутого повороту у зовнішній політиці. Він
виступає проти москалів, а до кримського хана «присылает бесп
ристанно просить на помощь людей и люди де к нему не посла
ны», — сповіщав з Криму Шереметьєв.
Антимосковський виступ відбувся після старшинської ради
у січні 1668 р. На ній були присутні: полковник ніжинський Артем
Мартинович, чернігівський Самойлович, полтавський Кублиць
кий, переяславський Думитрашко, миргородський Постоленко,
прилуцький Горленко, київський Дворецький, генеральні судді
Забіла і Животовський, писар Федір Криницький [714, 90].
192
В.В. Кривошея Козаки запорозького полку Олександра Урбановича [1379,
Т. ХІІ, 364] осадили 4 лютого гарнізон НовгородСіверського, 5 лю
того запорозькі полки Сохи і Борони [1379, Т. ХІІ, 364] — Староду
ба, потім Гадяча, Чернігова, Остра, Переяслава, Ніжина. Полков
ник чернігівський Іван Самойлович і полковник Дем’ян Ігнатович
вісім місяців тримали в облозі уЧернігові гарнізон Андрія Толстого.
Штурмуючі взяли укріплені замки у Стародубі, Глухові, Ні
жині, НовгородіСіверському, Сосниці. «В той же час гетьман Брю
ховецький, все більше і більше озлоблюючись у кривавих розпра
 
Наші Друзі: Новини Львова