Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 01 грудня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 177132
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
но, одного роду з тогочасним полковником гадяцьким Семеном
Острянином. Серед наказних полковників від нього були Тиміш
Олексійович, Михайло Небаба і зять Петра Рославця Рубець.
Представник наймогутнішого шляхетського роду на Стародуб
щині Рубців Михайло (? — 1630 — бл. 1698) пройшов нелегкий
життєвий шлях. У 1633 р. потрапив у московський полон, у 1639 р.
відвідав Мінський замок. «За небожчика Золотаренка в нескольких
єкспидициях услуги ронили» [1243, 369]. 4 вересня 1656 р. з братом
Іллєю отримав гетьманський універсал на маєтності. Гетьман Ви
говський 25 лютого 1658 р. надав йому підтверджуючий універ
сал. Був наказним полковником стародубським (1666), значним
військовим товаришем (1668). Брюховецький ще раз 12 березня
1668 р. підтвердив спадкові маєтності за Рубцями (за ним — Ропсь
ку волость).
Вдалим був вибір полкового обозного Гаврила Дащенка, який
тримав цей уряд щонайменше одинадцять років. Є згадки про
сотників: полкового Леонтія Рущанського, новгородських Павла
Стремницького, Семена Маленовського, почепського Овдія Рослав
ця і наказного за нього Федора Ходневича. Мглинським сотником,
можливо, раніше 1667 р., був Федір Лось.
У Почепській сотні військовий товариш Клим Осипенко
у 1668 р. отримав універсал Брюховецького з підтвердженням йо
му на «отчину» с. Гарців. Тут в той час відомі покозачений шлях
тич Матвій Андрійович Барташевич, який зберігав батьківський
привілей на с. Азарів і пізніше у 1671 р. згаданий як значний
військовий товариш, а також товариш сотні почепської (1665),
187
Козацька еліта Гетьманщинишляхтич гербу «Ясенчак» [1162, 53] Данило Адамович Жебровсь
кий. У Мглинській сотні військовий товариш Микола Рожковсь
кий у 1667 р. разом з сином Іваном отримав гетьманський універ
сал на с. Хотяничі.
До Сосниці полковником був призначений Яків Скидан, якого
пізніше замінив Федір Холод. Можливо, що останній належав до
миргородської козацькостаршинської родини.
Чернігівський полк очолював Трохим Ничипорович (Отрох,
Отрошко), який фіксується серед перших козаків Чернігова [823,
477]. Мабуть, був городовим отаманом чернігівським. У 1654 р.
згаданий як наказний полковник чернігівський, а у 1659 р. зна
ходився на чернігівському міському уряді.
Уже влітку 1664 р. полковником чернігівським був Степан
Красна Башта. Цього покозаченого шляхтича у 1660 р. зустрічаємо
у с. Пісках — сотенному центрі Лубенського полку як свідка одно
го продажу [1119, 70]. Підтвердженням цього є царська грамота
чернігівському воєводі Гнату Волконському у відповідь на його від
писку про те, що чернігівський полковник С.Красна Башта пога
но ставиться до московських людей. Цар наказував воєводі жити
з полковником «в совете…розни и безсоветья не было» [618, 50].
Наказним полковником за нього був Іван Харитонович Молявка.
Гетьман Брюховецький зробив невдалу спробу опертися на чер
нігівську старшину. Степана Красну Башту він замінив на Дем’яна
Ігнатовича, який був полковником три роки. На початку 1668 р.
він став генеральним осавулом (Д.Дорошенко вважав головним
прибічником гетьмана Дорошенка серед лівобережної старшини
[996, 187]). Його місце в Чернігівському полку зайняв полковий
суддя, майбутній гетьман Іван Самойлович. На початку 1668 р.
наказним полковником згаданий Гаврило Васильович. Обозну
службу очолював Сава ВнучкоПосудевський.
Можливо, що Марко Рибальченко, який у реєстрі 1649 р. зафік
сований другим після сотника конотопського Івана Рибальченка,
і є Марко Артемович, який відомий як суддя полковий чернігівсь
кий у 1667–1671 рр. Писарями в полку були Іван Васильович,
Михайло ГолобояринСлободецький, Іван Самойлович. Писаря цьо
го полку Левона Полуботка Брюховецький нагородив «шляхетс
кой Розсудовской маетностью в Черниговском уезде, сёлами, де
ревнями и руднями» [714, 11].
Полковник прилуцький Горленко користувався довірою гетьма
на Брюховецького, який давав йому різні доручення. Син запорож
188
В.В. Кривошея ця Лазар Федорович Горленко (? — 1629–1687) став козаком При
луцької сотні Омеляна Проценка (1649) [823, 441]. У 1654 р. брав
участь у Переяславській раді [979, І]. Мабуть, очолив полкову сот
ню, бо у 1659 р. згаданий як наказний полковник прилуцький.
Враховуючи те, що О.Оглоблин вважає Ганну Семенівну Половець
Мазепу тіткою по матері прилуцького полковника Дмитра Горлен
ка [1267, 22], то не виключена можливість першого шлюбу Лазара
з N Семенівною Половець, донькою полковника білоцерківського.
У 1665 р. разом з гетьманом перебував у Москві, де отримав від
царя дворянство та с. Ольшане [979, І], але пізніше Брюховецький
«великимъ шалоумствомъ» домігся того, що Горленко виїхав
з Прилук, а на його місце був посланий запорожець Іван Кошовий.
Під час лівобережного походу ЯнаКазимира поляки і Тетеря
обходили Ніжин. Тетеря взяв Прилуки. «Що ж до переходу при
луцького полковника Песоцького на бік поляків … треба сказати,
що хоч підтвердження, або заперечення цієї звістки я не знайшов,
але ж 1664 року, під час акцій Брюховецького на Правобережжі, но
вим полковником прилуцьким бачимо Л.Горленка» [1298, 272].
Сава Тищенко разом зі своїм, мабуть, молодшим братом Дани
лом Тищенком розпочав війну у сотні Івана Шкурата (1649 [823,
440]), став її сотником (? — 1665–1666.10. — ?).
У Красному Колядині сотника Івана Самойловича змінив предс
тавник місцевого красноколядинського козацького роду [823,
455] Денис Сич. Срібнянським сотником був Сидір Міщанин.
До Переяслава гетьман призначив Данила Ярмолаєнка «безъ
посполитой рады и по своей воли, а не по ихъ стародавнымъ пра
вамъ» [707, 99], наказним у нього був місцевий старшина Андрій
Романенко. Ярмоленко розпочав службу в Леплявській сотні Ка
нівського полку [823, 113]. Вважаємо, що згадка у вересні 1662 р.
про полковника канівського Данила стосується його, а відповід
но, цьому передувало сотництво леплявське.
Якщо за умовну загальну кількість Переяславського полку піс
ля реформування його у 1663 р. гетьманом Брюховецьким взяти
чисельність 1649 р. за сотнями, які тепер до нього ввійшли —
4802 козаків, то 12% становили козаки колишнього Канівського
полку, 8,8% — козаки Черкаського, 17,2% — Кропивненського.
Таким чином, 38% новоутвореного Переяславського полку ста
новили козаки не цього полку.
У 1664 р. полковим суддею був Юрій Миколайович Мокріє
вич, його змінив Іван Момот (? — 1629–1693 — ?), який спочатку
189
Козацька еліта Гетьманщинибув рядовим козаком Переяславського полку, а потім став полковим
суддею. 26 червня 1665 р. він продав Івану Окуленку (Туровцю),
майбутньому війту переяславському (1688) двір за 1000 золотих
у Переяславі [309, 104]. Друга частина двору належала, можливо,
якійсь його родичці — жительці козелецькій Фесьці Герасимовні,
яку вона продала тому ж Туровцю 9 листопада 1675 р. У проміж
ку кінця 1664 — початку 1665 рр. був усунутий з посади полко
вого судді. На його місце став Іван Корнелевич.
У червні 1663 р. писарем став Стефан Михайлович, пізніше
був Стефан Мокрієвич. Полковими осавулами були Федір Забузь
кий і Михайло Щербина.
У купецькому середовищі Брюховецький знайшов опору в Пав
 
Наші Друзі: Новини Львова