Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 26 листопада 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 176939
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Уряд зіньківського полковника зберігав Василь Шимон, який
разом з полковим осавулом Микитою Безпалим міцно контролю
вав Зіньківщину. Грунським сотником був Степан Безбожний,
зіньківським — Нестор Гаврилович, комишенським — Петро Па
щенко, у Веприку сотникував Богдан Савченко. Є згадки ще про чо
тирьох сотників у Зіньківському полку (Андрія Івановича, Опа
наса Лазарєва, Марка Павловича, Прокопа Семеновича), але які
сотні вони очолювали — встановити не вдалося.
У Полтавському полку 1665 р. був зміщений полковник Дем’ян
Гуджол [752, 130] і полтавський пірнач відданий близькому до
Брюховецького генеральному хорунжому Григорію Витязенку.
При ньому наказним став представник відомого запорозького ро
ду Кіндрат Барабаш, але Витязенко протримався лише рік. Його
замінив Сава Омельницький, замість якого у тому ж 1667 р. став
місцевий полтавський старшина Кость Кублицький [875, 8,12].
При ньому значним впливом користувалися наказні полковники
Клим Чорнушенко (1668), Манджос (1668), Іван Лозицький (1668).
Михайло Степанович Гончар, пов’язаний родинними зв’язка
ми з козаками стасівськими, репрезентував близьке до Запоріж
жя козацьке середовище у Полтаві. Він став одним із сотників
у цьому місті, а також іноді виконував функції наказного пол
ковника (1664). Серед наказних полковників був і Олексій Ко
ванька.
184
В.В. Кривошея З полкових обозних відомі лише двоє старшин — Михайло Де
нисенко (1665) і Олекса Андрійович (1667). Уполковому суді старо
го (можливо, померлого) Курила Охрімовича змінив Іван Юхимен
ко. В той період полкові судді змінювалися досить часто: Івана
Юхименка на початку 1665 р. змінив Роман Сороків, а його у цьо
му ж році — Клим Чорнушенко.
Серед осавулів відзначимо Ярему Корсунця, Левка Черкеса,
Дахна Чамаренка, Василя Калюжного, Івана Обіду. Як бачимо,
Чорнушенко і Чамара знову повернули собі попередні уряди. Пол
ковими писарями були Гаврило Миклашевський [650, 3], Андрій
Леонтійович, Ілляш Туранський, Кирило Іванович. Полкову ко
рогву супроводжував хорунжий Степан Шваченко.
Протягом цього періоду гетьманування Брюховецького Костя
Кублицький зберіг за собою уряд полкового сотника. У Великих
Будищах сотню очолював Педан Хоменко, Санжарську — Сергій
Семененко, Білицьку — Конон Василенко, Кишеньську — Петро
Волошин і Василь Олексієнко.
Миргородський полковий пірнач тримали представники ли
ше однієї родини — Постоленків: спочатку Дем’ян (1664–1666),
а потім Григорій (1666–1668). Рід ПостоленківПотішних [1070,
Ч. ІІ, 110] у 1665 р. отримав дворянство і маєтність — с. Савинці, але
з впевненістю стверджувати про їх шляхетське походження до
1665 р. підстав не маємо. З старшини полку відомі сотники Гав
рило Олексійович (став полковим суддею) і Григорій Матвійович
Гладченко. Присутність останнього ще раз підтверджує, що до
влади в полку повернулися противники Лісницького.
Першим полковником за Брюховецького у Лубнах після Шам
лицького став Гнат Якович Вербицький. Мабуть, належав до ра
шівської чи зіньківської гілки роду Велюхів — Вербицьких, один
із представників якої раніше очолював Зіньківський полк.
Взимку — навесні 1664 р. Вербицький був замінений предс
тавником черкаського козацтва, сином генерального судді, який
попередньо тримав Пирятинську сотню, Григорієм Михайлови
чем Гамалією. На чолі полку він був два роки (1664–1666). На
казним полковником тоді згадується Іван Пилипенко (1665).
У 1666 р. полк очолив Богдан Щербак. О.Лазаревський про ньо
го писав так: «Старый козак, принимавший, по видимому, ближай
шее участие в войне Хмельницкого с поляками в числе его полков
ников». Історик вважав його полковником новгородсіверським
[1119, 40]. Проте, мабуть, стародубські Щербаки мають іншу
185
Козацька еліта Гетьманщинигенеалогію ніж лубенський полковник. Відомо, що Богдан Щер
бак з приходом до влади Брюховецького очолив військову арти
лерію і був її осавулом до утвердження на полковничому уряді.
Колишній сотник полковий лубенський Родіон Логвинов став
полковим обозним, суддею — Кирило Гуляницький, полковим
писарем — Степан Григорович, якого змінив чи, можливо, він сам
фіксується протягом 1665–1666 рр. як Степан Климович. Серед
полкових осавулів з’явилися з Черкаського полку Леонтій Свічка,
який осів на Пирятинщині [630, 1], і Микита Іванович Бурий.
У 1667 р. осавулом став полковий сотник Януш Михайлович.
Роменську сотню очолював Захар Донець. Серед козаків Лу
комської сотні був Семен Донець, нащадки якого проживали
у с. Олександрівці [462, 549 зв.], були Донці і уКостянтинівці, де се
ред козаків сотні зареєстрований Андрушко [823, 397]. Врахову
ючи близькість Ромнів до Гадяча, вважаємо, що Донці гадяцькі
були одного роду з роменськими і, можливо, полковничим родом
ДонцівЗахаржевських харківських.
Прокіп Жуковський став сотником глинським у 1663 р. Осно
воположником роду був козак Глинської сотні Миргородського
полку Іван Жучин, якого бачимо ще у першому реєстрі цієї сотні
[823, 403]. У Лукомлі сотником став Семен Проскуренко, який як
Сенько був згаданий серед козаків сотні ще у 1649 р [823, 425].
З Ніжинського полку, щоб його ослабити, виділили полк Глу
хівський. Відомі два його полковники — Кирило Гуляницький
і Василь Черкашинець. Усамому Глухові продовжував сотникуван
ня Пилип Уманець, але згодом його змінив Василь Жураковський.
Ніжинським полковником став Матвій Микитович Гвинтовка
(1663–1666), котрого, згодом підтримали Григорій Кобиляцький
і Роман РомановськийРакушка, які при ньому були наказними
полковниками. Його змінив Артем Мартинович. Наступного року
згадується полковник Соха, але чи це одна і та сама особа зАртемом
Мартиновичем, без додаткових документів визначити не можливо.
На уряді полкового судді спочатку був Макар Сидорович, а піз
ніше Федір Завадський, полковими писарями — Ничипір Олексійо
вич і Павло Рачинський. З полкових осавулів відомий лише Василь
ІгнатовичШумейко. Можливо, Василь Шумейко і був осавулом
полковим за полковника ніжинського Прокопа Шумейка в регі
менті ще гетьмана Богдана Хмельницького [823, 463].
Полковими сотниками були Герасим Осташка, Іван Косинський,
Яків Самойлович, веркіївським — Юсько Горячка, воронізьким —
186
В.В. Кривошея Василь Власович. Хома Михайлович Гнилозубенко (? — 1678) став
сотником батуринським, Іван Пригара — у Олишівці. Андрій
Шевлюшенко був серед фундаторів сотні у Конотопі [823, 484],
аМихайло у 1663 р. став місцевим сотником. У Кролевці йшла пос
тійна зміна сотників: Герасим Стасенко (1663–1666), Максим Ков
денко (1666), Данило Якимович (Пархоменко?) (1666), Гнат Фе
дорович (1667), знову — Максим Ковденко (1667–1668).
До далекого Стародуба від Брюховецького поїхав полковнику
вати Іван Якович Плотник (Іван Терник). Задля зміцнення своєї
влади 21 серпня 1663 р. видав універсал на прибутки з млина на
р. Вусі почеповським священикам Спаської церкви Лук’яну Йоси
повичу і Іллінської церкви Василю Кузьмичу, а 2 квітня 1664 р.
надав універсал Кирилу Яковичу на побудову млина в с. Бахаричах
на р. Косці. У 1665 р. Плотника змінив Левко Острянин, очевид
но, одного роду з тогочасним полковником гадяцьким Семеном
 
Наші Друзі: Новини Львова