Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 03 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163216
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
ке [1070, Ч.ІІ, 317]. 17 грудня 1659 р. надав універсал Пустинсь
кому монастирю на млин на р. Удай, забраний за проступок
у якогось Демка. Цей універсал був завірений особистою печаткою
Терещенка [782, 13]. Підтримував наказного гетьмана Якима
Сомка. На деякий час його змінив Лазар Горленко, а потім Тере
щенко знову повернув собі владу в полку.
Зять полковника білоцерківського Половця [1267, 22] Лазар
Горленко ще на початку березня 1661 р. був посланий гетьманом
до кримського хана [714, 246], а після повернення став полков
ником прилуцьким.
Покозачений шляхтич Дмитро Чернявський (? — 1613–1680 —
?) записаний серед козаків Переволочанської сотні у 1649 р. як
Дмитро Федорович [823, 439]. Був сотником у 1659 р. (мабуть,
переволочанський). 15 грудня 1661 р. Лазар Горленко писав гетьма
ну Ю.Хмельницькому, що Чернявський був відпущений зПрилук.
Останній був прибічником гетьмана Сомка, за допомогою якого
став полковником прилуцьким. Гетьман Брюховецький конфіску
вав його маєтності [1133, 8], заслав до Сибіру, де багато років він
провів на річці Лені [714, 54]. 10 березня 1663 р. Лаврін Гостило
вич, син ієромонаха Густинського монастиря Феодора продав йому
дім уПрилуках. Цікаво, що рід Гостиловичів фіксується серед ко
заків Переволочанської сотні [823, 439]. Його син Григорій Дмитро
вич (? — 1633–1699 — ?) — козак Переволочанської сотні Прилуць
кого полку (1649) [823, 448]. Можливо, сотник переволочанський,
був полковником наказним прилуцьким у 1663 р.
Колишній підписок з канцелярії гетьмана Виговського Василь
Кропивницький, який був посередником під час Гадяцького до
говору між гетьманом і познанським воєводою Яном Лещинським,
пізніше направлений до Прилук. Там, мабуть, був полковником.
У 1661 р. «взятий Москвою зрадою в Прилуці» [1160, 229].
169
Козацька еліта ГетьманщиниУ Нижньому Новгороді утримувався ще у 1669 р. [714, 54]. Про
його звільнення клопотали Юрій Хмельницький, Дорошенко,
Лазар Баранович [1160, 229].
Малош Вовченко розпочав війну у Прилуцькій сотні Омеляна
Проценка, став полковим обозним (1658), а потім протягом кількох
років городовим отаманом прилуцьким (1658.10., нак.; 1658.12. —
1663.06. — ?). Полковим суддею був Трохим Чорнишенко — по
козачений шляхтич [618, 1], записаний у реєстр 1649 р. як Тро
хим Чорниш [823, 439]. У грудні 1659 р. він разом з колишнім
полковником прилуцьким П.Дорошенком у супроводі чотирьох ко
заків прибув у складі делегації від гетьмана Юрася Хмельниць
кого до Москви [618, 1]. Функції полкового писаря виконував
Іван Софонович.
Полковими сотниками були Яцько Матюнька, Аврам Лук’яно
вич (у рестрі 1649 р. у Прилуках зафіксований лише один Аврам —
Калениченко [823, 440]), Гнат Тимків. В Ічні сотникував Матвій
Романович. З початку Визвольної війни у сотні були лише два
Матвія: Гречаниченко і Вербненко [823, 449, 450]. Можливо,
хтось із них і є сотник Матвій Романович. В Корибутові сотником
був Гнат Павлович. На початковому етапі Визвольної війни у сот
ні був лише один Гнат — Гребенько. Можливо, він і став сотником.
В Срібному сотню очолював Павло Андріїв. Павло Федорович зга
даний сотником срібнянським ще у 1649 р. Не виключено, що він
був Павлом Андрійовичем Федоровичем і очолював сотню протягом
1649–1661 рр. Дотичним підтвердженням того, що Федорович —
це прізвище, є той факт, що Лесько Федорович, який очолював
сотню Корибутівську цього ж полку (1649), пізніше перейшов
у Срібне і став писарем срібрянським (1666).
У Ніжині наказними полковниками були Петро Рославець,
Федір Завадовський, Іван Попович, Роман РомановськийРа
кушка [1245, 8], Левко Бут. Наприкінці літа 1662 р. Ніжинський
полк під керівництвом В.Золотаренка був розгромлений під Луб
нами [618, 50]. На початку вересня В.Золотаренко з Лубен пішов
до Полтави, де знаходився кошовий, і були призначені вибори
нового гетьмана [618, 123]. На Чорній раді він був скинений з уря
ду, а потім знищений фізично.
Полковий осавул Левко Бут у березні 1660 р. подав чолобитну ца
рю з проханням надати йому сс. Киселівку і Адамівку. Під час усу
нення Золотаренка від керівництва полком заарештований і засла
ний до Сибіру, де в Єнисейську знаходився ще в 1669 р. [714, 54].
170
В.В. Кривошея Син запорозького кошового Яцька Мозиря і рідний брат пол
ковника корсунського Лук’яна Мозиря [1203, 215] Іван Яценко
спочатку козакував у Корсуні [823, 123], а потім перейшов до
Ніжина і згодом став полковником піхотним ніжинським (1661).
Обозним полковим був Григорій Кобиляцький, писарями спо
чатку Захар Шийкевич (? — 1660.03. — ?), а потім Павло Рачинсь
кий (? — 1661 — ?). У 1662 р. ніжинський полковник В.Золотарен
ко надав колишньому полковому писарю Марку Кимбаровичу
с. Березу в Глухівській сотні [1128, 17]. Полковими осавулами
у Ніжині були два старовинні правобережні козарлюги Леонтій
Бут і Павло Килдей (Боженок) (рід Килдеїв корсунський полков
ничий), а тако ж Семен Григоріїв.
Полкові сотні очолювали Іван Шматович, Ілляш Аврамович,
Ілько Пилипенко, Григор Гаркушка. УКоропі сотникували Гордій
Черв’яченко, Іван Белиловець, у Новому Млині — Павло Михай
лів, у Конотопі продовжував сотникувати Семен Бистрицький,
а потім його змінив місцевий козак [816, 201] Дмитро Скоробага
тий, у Кролевці — Василь Дейнека, Давид Юхимович, Данило
Якимович. Серед наказних згадані Роман Дубовик (мабуть, з ко
заків батуринських [824, 483]) і Микита Андрійович. Іван Гро
децький був серед козаків Бахмацької сотні з часу її заснування,
очолюючи козаків с. Самбурці [816, 194], а у 1661 р. він очолював
її [824, 482], в наступному році сотником став Павло Тищенко,
який повернув собі цей уряд [816, 187]. У Глухові сотню очолював
Василь Уманець, Дівицьку сотню — Демид Рогоза.
За наказного гетьмана Сомка нетривалий час існував Коропсь
кий полк (1662–1663), на чолі якого стояв Тихін Гаврилович. Бату
рин і околиці також знаходились на управлінні наказного полков
ника. Цей уряд тримали Федір Костонський і місцевий старовинний
сотник Сава Михайлович Мішура.
У Стародубі наказними полковниками були Петро Рославець
і Прокіп Петрович, полковим суддею Марко Кимберович (1660). На
казний полковник в Стародубі Рославець не піддавався на пропози
ції Мурашки (1661.12.11.) перейти на бік короля [618, 41], в Новго
родСіверському наказний полковник Гаврило Дащенко контролював
ситуацію [618, 45]. Гаврило Федорович Дащенко (? — 1676 —
ран. 1678.10.) — покозачений шляхтич [1013, 71], полковник нов
городський, пізніше — сотник стародубський (? — 1662.19.09. —
1663.10.07. — ?). Полковник ніжинський Василь Золотаренко на
дав йому с. Литовське в полковій сотні з млином на р. Цитві.
171
Козацька еліта ГетьманщиниСотниками новгородськими були Михайло Горбовецький, Се
мен Маленовський, Павло Запаревський, наказним — Лаврін Ро
жинський. УМглині сотникував Ісак Жук (якийсь родич місцевого
сотенного писаря Андрія Жуковського [1013, 71]), вШептаках —
місцевий козак [816, 308] Василь Ісаєнко, у Почепі — Гаврило
Яремійович Рубан, рідний дядько Петра Рославця. Його змінив
Аверко Набатенко (1662).
У Київському полку полковника Бутрима змінив Іван Яки
 
Наші Друзі: Новини Львова