Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 11 грудня 2018 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 144765
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
влітку 1659 р. змінив Павло АпостолКатаржи («Paulus Apostel
Catarreu). Раніше «став служити під прапором князя Яреми Виш
невецького, від якого він дістав посаду сотника і був нагороджений
за вірну службу маєтком Хомутець... На українську службу пе
рейшов ... десь уже в 50–х роках ХVІІ ст.... Павло Апостол був до
кінця вірний князеві Вишневецькому і залишив польську службу
лише після смерті свого протектора... знаходимо і пояснення, чому
Апостол опинився в рядах козацького війська: під гетьманську
булаву потягло його саме для того, щоби ввійти у володіння ма
єтками», — писав біограф Апостолів Б.Крупницький [1104, 42].
Був неписьменним [707, 272]. Під Чудновим потрапив у полон і про
вів там рік, потім втік із Дубно.
У 1660 р. полковниками були Кирило Андрійович Канівець
і Гаврило Осипович Білаш. У реєстрі 1649 р. зафіксований у полко
вому товаристві миргородському Гаврило Біляченко [823, 374],
його прихід до влади в полку слід розцінювати як перемогу місце
вого корінного козацтва. Тим паче, що поруч з ним полковий суд
очолював Яцько Котляр. Писарями полковими були Григорій Сер
гійович, Степан Лукашів, осавулами — Іван Іванов, Іван Ємолов.
Серед прибічників Юрася були виходці зМиргородського пол
ку Василь і Андрій Глосинські. Василь, навіть, деякий час був ге
неральним писарем. В реєстрі 1649 р. у Миргороді зафіксований
Мисько Клосинський [823, 374].
Полковим сотником миргородським був Павло Донець. Омелян,
Яцько, Андрушко Донці відомі у полковому товаристві, Іван —
у сотні Кирика Поповського, а у Кременчуцькій сотні — Гаври
ленко Донець [823, 372, 374, 381, 52] ще за реєстром 1649 р. Сотник
166
В.В. Кривошея хомутецький Григорій Король не втратив уряда і за Ю.Хмель
ницького.
Самійло Кореневський був уже в реєстрі 1649 р. у Миргороді
[823, 373], а Семен Степанович Кореневський став сотником бо
гацьким (1659). В Уцтивиці сотникував Григорій Якович, уШи
шаках — Матвій Андрійович (1659), у Білоцерківці — Роман
Левченко (1660), у Сорочинцях — Павло Тарасів (1659).
Покозачений шляхтич [1240, 144] Яків Засядько з Хорольсь
кої сотні, яка залишилась у складі Миргородського полку, переб
рався до Лубен, ставши, очевидно, спочатку полковим старшиною,
а потім полковником лубенським [928, 11]. Обставини отримання
ним полкового пернача були такі: йдучи на полтавців, поблизу
Лубен зупинилися Ніжинський і Прилуцький полки. «Те полки
прошли сильно сквозь город, а полковник Лубенский Павел утек,
а пехоту ево те полки посекли, а иные, бежа от них, потонули в ре
ке Суле» [707, 127]. У Лубнах в опалу потрапив колишній полков
ник Павло Омельянович. 6 липня 1661 р. він отримав гетьманський
універсал з доганою за покоси монастирських сіножатей лубенсь
кими козаками [1249, 62].
Наступний полковник Степан Шамрицький заявляв: «Нам од
нако, москаль чи лях; хто сильніший, за тим ми і будемо» [1045,
231]. Службу розпочав козаком сотні Сенчанської Миргородсько
го полку (1649) [823, 400], був полковником лубенським (1661).
На рік його змінив сотник полковий Андрій Пирський. Степан
Шамрицький залишився отаманом городовим лубенським, а у січні
1663 р. знову обраний полковником.
Обозний уряд зберіг Устим Луценко, полковим суддею став Пет
ро Ворона. Основоположником лубенської гілки роду був Гриць
ко Ворона, який зафіксований сотником Переяславського полку
у 1638 р. [963, 316], козаком Лубенської сотні сільської (1649).
Петро записався у реєстр 1649 р. козаком Яблунівської сотні [823,
359] Кропивненського полку, згодом став полковим суддею лу
бенським (1660). Поруч з ним у Лубенській сотні Богдана Хмель
ницького підтримали Данило і Процик Вороненки, а у Роменській —
Ілько Ворона.
Михайло Кулябко (? — 1629–1676 — ?) — отаман городовий лу
бенський (? — 1659 — ?), а Іван (бл. 1630 — бл. 1694) — козак Лу
бенської сотні (Іван Колядка) (? — 1649 — ?), військовий товариш
(1661) [869, 50], суддя полковий лубенський у 1657–1670 рр.
з перервами.
167
Козацька еліта ГетьманщиниПеред тим як отримати полковничий пірнач, Андрій Піроць
кий очолював полкову сотню, у Пирятині сотницький уряд отри
мав Григорій Гамалія. Після короткотермінового сотникування
у Ромнах 1659 р. Гаврила Шумейка Кіндрат Войтенко знову по
вернув собі уряд (1659–1660). Яцько Глушенко розпочав службу
козаком Пирятинської сотні [823, 393], яку очолював протягом
1661–1663 рр.
Андрій Донець спочатку козакував у Костянтинівській сотні
(1649), а потім став сотником смілянським. У Глинській сотні сот
ником був обраний Іван Ярмолайович Ковалевський. Він разом
з братами Грицьком і Леськом Ярмоленками у Лохвиці фундува
ли сотню ще у 1649 р. У 1659 р. Іван Коваль був городовим отама
ном лохвицьким, а наприкінці цього ж року перейшов сотником
до Глинська.
У Сенчі відомі три сотники: Степан Шамрицький, Леонтій Сте
панович Шамрицький і Кирило Сулимовський, у Лохвиці — шість:
Фесько Геращенко, Сава Геращенко, Іван Пилипенко, Яцько Кот
ляренко, Іван Базилей, Степан Шамлицький.
У Чернігові полковникував Іоаникій Силич, його підтримував
полковий обозний Олександр Ковтунович. З слабинського сотни
цтва полковим суддею став Іван Домонтович, у полкові писарі
вийшов Карпо Мокрієвич, який у липні 1660 р. отримав універсал
на сл. Гучин та млин на р. Білоусі і в цьому ж році купив землю
в Чернігові у міщанина Матвія Белковича.
Маємо перелік сотень Чернігівського полку 1660 р. в універсалі
Юрія Хмельницького. Полк тоді складали 9 сотень: Вертіївська,
Дівицька, Березинська, Столенська, Синявська, Кисільгородська,
Волинська, Менська і Сосницька сотні. Серед сотників полкових
були Стефан Шуба, Тимофій Негович, Степан Силич, Станіслав
Коханенко і якийсь Василь (1659). Не виключено, що це Василь
Іванович Болдаковський, який у 1660 р. отримав універсал
Ю.Хмельницького на батьківську Рогощу, а, можливо, Василь
Данилович Подобайло, син чернігівського полковника.
На Киселівському сотництві Федора Свіонтицького змінив Тиш
коМартиненко (Киселівський), який повернув собі цей уряд [816,
267]. У Понорниці сотникували Лихаренко і Шабалтасний, у Си
няві — Тихін (Борзенський ? [816, 261]), Андрій Тихонів, Ілляш
Аврамович Рубан, в Березні — Сава Гоневський (Іовенко) (? —
1660–1680 — ?), у Сосниці — Василь Омельяненко, Семен Павлен
ко, в Любечі — Гнат Гуштин і Гаврило Васильович. З Любеча до
168
В.В. Кривошея Роїщ ще за Виговського перейшов сотникувати і утримався на уряді
Хома Ращенко. З полкового сотництва Степан Шуба перейшов на
такий самий уряд у Виблі.
«Заслужений у Війську Запорозькому товариш» Данило Знай
ко у лютому 1660 р. отримав універсал Ю.Хмельницького збира
ти прибутки з млина на р. Снові під Седневом [140, 49; 1131, Т.І.,
84; 763, 119; 731, 84].
У Прилуках осавул полковий Федір Терещенко став полковни
ком. Він був козаком Прилуцької сотні Павла Тереха (мабуть, свого
брата) ще в 1649 р. [823, 144], йому належало селище Сеталівсь
ке [1070, Ч.ІІ, 317]. 17 грудня 1659 р. надав універсал Пустинсь
 
Наші Друзі: Новини Львова