Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163271
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
вали четверо Зарудних, три Чекановських, по два представники
родин Вовків, Войтенків, Гуляницьких, Золотаренків, Ковалевсь
ких, Тараненків, Черкасів. По два Івановичі і Михайловичі слід від
нести не як прізвища, а — по батькові. З 215 родин маємо прізвища
155 (72%). З них 80 зберегли своє становище порівняно з поперед
нім періодом (51,6%). Серед них були досить відомі родини в ко
зацькому середовищі, а саме: Богуни, Бути, Вовки, Ворони, Войтен
ки, Гоголі, Гуляницькі, Дворецькі, Дулі, Забіли, Зарудні, Зеленські,
Косинські, Коханенки, Креховецькі, Кривоноси, Лисянські, Ліс
ницькі, Лісовці, Лютаренки, Лободи, Носачі, Панкевичі, Половці,
148
В.В. Кривошея Пушкарі, Радченки, Романенки, Савичі, Силичі, Стародуби, Со
лонини, Сулими, Суличичі, Тетері, Ханенки, Цицюри, Черкаси,
Шумейки, Яненки, Яхимовичі. Як бачимо, це переважно предс
тавники полковничих родин, родин генеральної старшини та по
передніх гетьманів. Зберегли уряди і родичі померлого гетьмана
Хмельницького (Золотаренки, Нечаї, Безштаньки, Дорошенки,
Ковалевські).
Серед тих родин, представників яких не зафіксували джерела
в період вересня 1657 — вересня 1659 рр., були родинифундатори
козацької держави Абрамовичі (родичі Золотаренків), Байбузи,
Бережецькі (родичі Хмельницьких), Вишняки, Волевачі, Ганджі,
Гирі, Гладкі миргородські, Глухи, Гродзенки, Деркачі, Джеджалії,
Донці, Дубини, Жураковські, Іскри, Капусти, Клиші, Колоси, Ко
робки, Корсунці, Кривошапки, Кричевські, Кулаги, Маковецькі,
Мовчани (родичі Хмельницьких), Мозирі, Москаленки, Мухи,
Небаби, Окші, Онацькі, Пешти, Подобайли, Полежаї, Положні,
Потребичі, Предмировські, Проскурненки (родичі Хмельниць
ких), Улізьки, Стороженки (родичі Хмельницьких), Хмелецькі,
Холоди, Чарноти, Шангиреї, Шохови, Хмельницькі, Трипольські,
Томиленки. На бік ворога перейшли Криси, Мурашки, Поклонські.
Всього 65 значних родин попереднього періоду не знаходимо серед
старшини, що становить більше 11% відомих старшин, які діяли
під керівництвом Богдана Хмельницького.
Із зафіксованих за Виговського старшинських родин нові ста
новили 48,4% (75 родини). Наявні джерела не дають можливості
встановити, який уряд посідав Антін Жданович, що був близькою
людиною до гетьмана і постійно знаходився в його штабі. Відсут
ність інформації про Стародубщину ускладнює аналіз старшини
цього регіону, але з впевненістю можна сказати, що Рославці
і Рубці мали утримати уряди сотників у своїх сотнях.
Таким чином, період гетьманування Виговського у кадровому
відношенні відзначився відсутністю значної частини родинфунда
торів Української козацької держави, досить високою ротацією
кадрів, розколом старшинського корпусу і знищенням старшини
не на полі бою, а у братовбивчій громадянській війні, якої геть
ман не зміг уникнути.
149
Козацька еліта Гетьманщини3.2. Старшина за гетьманування
Юрія Хмельницького
23–24 вересня 1659 р. гетьманом був обраний Ю.Хмельницький
[1362, 239]. Генеральний обозний Тимофій Носач зберіг свій уряд,
суддями стали Іван Кравченко та Іван Безпалий [1485, 341], пи
сарем Семен Голуховський, осавулами Іван Ковалевський, Они
сим Чоботків. Тиміш Носач, Петро Дорошенко і Григорій Гуля
ницький возили Виговському «асекурацію» нового гетьмана. На
козацькій раді канівський полковник Лизогуб і миргородський
Лісницький стояли за вірність ЙКМ, що засвідчує їх антивиговсь
ку, але пропольську орієнтацію в той час.
У жовтні неподалік від Терехтемирова вЖержевій долині від
булася старшинська рада. З Дону, де шинкував горілкою, повер
нувся дядько Ю.Хмельницького Яким Сомко [712, 337]. Він прибув
на раду з невеликим загоном, набраним із різних лівобережних
полків.
У виборах Юрія на гетьманство брали участь сім правобережних
полків, з Лівобережжя — Переяславський Т.Цицюри. Про інші
три полки Лівобережжя маємо інформацію, що в кінці вересня
1659 р. ніжинський полковник В.Золотаренко, чернігівський І.Си
лич, прилуцький Ф.Терещенко закликали в похід на Київ. Князь
Трубецькой направив туди підрозділи Г.Козловського, П.Долго
рукого і вищеназвані три козацьких полки.
Наприкінці 1659 р. найбільший вплив на Ю.Хмельницького
мав генеральний осавул Іван Ковалевський. Він разом з Захаром
Шийкевичем умовляли, щоб гетьман не приймав Переяславських
статей. Про подальшу долю Ковалевського знаємо лише те, що вліт
ку 1660 р. він хворів і лікувався у Печерському монастирі, де,
мабуть, і помер.
Активно підтримували молодого Хмельницького Бережецькі
(за Виговського вони втратили впливові уряди). Крім двоюрідно
го брата Прокопа козацьким полковником згадується Федір Бе
режецький (мабуть, наказний чигиринський). З Іркліївщини до
Переяслава перейшов і став полковим писарем переяславським
Михайло Бережецький. Поруч завжди був «наш писар» шляхтич
Василь Глосинський [1298, 390; 775, 113].
Генеральними старшинами були Тимофій Носач (обозний),
суддями — Іван Кравченко (Правденко), Іван Безпалий, Григорій
Лісницький, Михайло Радкевич, Тимофій Гуляницький. Писар
150
В.В. Кривошея полковий миргородський Семен Голуховський став генеральним
писарем, підписав переяславську угоду 1659 р., на корсунській
раді 1660 р. склав повноваження генерального писаря на користь
Павла Тетері [812, 45]. У 1661 р. «Тетеря зрадив, залишив писа
рство, поїхав до Польщі, а Семен як і раніше присланий на писа
рство з Запорога» [618, 85]. «...обо всех делах... писав в Переяс
лав к гетьману к Якиму Самку и в Киев. И проведав де то Юрась, за
то ево Семена хотел расстрелять». Голуховського змінив Василь
Глосинський.
У той час відомі три генеральні осавули, а саме: Іван Ковалевсь
кий, Онисим Чоботків, Василь Дем’янів.
На боці Юрія Хмельницького активно стояли в полках Михай
ло, Павло, Семен, Олександр Зеленські (Брацлавський), Петро До
рошенко (Чигиринський), Михайло Ханенко (Уманський), Іван
Кравченко (Бовдинович) (Білоцерківський), Сидір Карпенко (Пе
реяславський), Остап Гоголь (Кальницький), Іван Хмельницький,
Василь і Андрій Глосинські, Остафій Гвовський, Іван Федорович
ЯцківськийКуницький (Кальницький), Остафій Новаковський,
Хома і Яків Войцеховичі (Чернігівський полк, Седнів), Михайло
Каленкович, Михайло Попадайло, Самуїл Пукержицький, Мак
сим Сильницький (Паволоцький), Іван Лабушний (Цибулівська
сотня Уманського полку), Степан Холминський, Ярема Уроше
вич з синами (Кальницький), Степан Подуцький, Севериненко
Косця, Захар і Христофор Петровичі (Канівський), сотник Василь
Лихий. Як бачимо, Юрія Хмельницького найбільш активно підтри
мали західні полки, в першу чергу, Кальницький, Брацлавсь
кий, Уманський і Білоцерківський.
Московський вектор зовнішньополітичної діяльності знаходив
ся під контролем А.Одинця, В.Дворецького, О.Фецкевича, П.Апос
тола, М.Булиги, П.Дорошенка [726, 48–49], М.Суличича, Н.Ко
ноновича, Г.Дорошенка [996, 42].
У Чигирині Герасима (Еразма) Каплуновського на короткий
проміжок часу змінив колишній козак Кременчуцької сотні за Бог
 
Наші Друзі: Новини Львова