Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 25 травня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 165877
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Таким чином ця група джерел є найбільш цінною для останнь
ого періоду існування козацької держави (1764–1782 рр.), тобто,
в той час, коли ревізії і присяги відсутні. Окремі її матеріали роз
кривають період 1724–1764 рр., а також використовуються рет
роспективно.
Враховуючи, що з 30х рр. ХVIII ст. більшість сотників і пол
кових урядовців перед вступом на посади проходила школу ГВК,
велике значення для вивчення їх життєвого шляху мають іменні
15
Козацька еліта Гетьманщинивідомості військових канцеляристів 1742 р. [1286; 263–273],
1754 р. [1286; 273–276], послужні списки військових канцелярис
тів ГВК 1762 р. [83, 1–48], військових канцеляристів ГВС 1765 р.
[1–9], послужні списки старшин різних полків 1767 р., 1784 р. [460,
1–64], 1782–1785 рр. [476, 1–600], справи про нагороду звання
ми старшин різних полків 1784 р. [461, 1–95].
Своєрідними реєстрами є відомості про виборних козаків,
якими були численні нащадки старшини. До цієї групи джерел
належать відомості виборних козаків Гадяцького полку та їх синів
1764 р., про виборних козаків всіх полків 1776 р. [210, 1–176],
списки козаків Стародубського полку та їх родин 1767–1768 рр.
[240, 1–246], табель про особовий склад старшини і козаків Чер
нігівського і Стародубського полків 1769 р. [241], справа про особо
вий склад Лубенського полку 1771 р. [486, 1–15], іменний список
виборних козаків, записаних до несення служби в сотні Прилуць
кого полку 1778 р. [600, 1–34], велика відомість про виборних
козаків без дати [246, 1–1111].
Для генеалогічних розписів старшинських родин незамінними
є переписи виборних козаків і їх сімей 1782 р. В корпусі цих до
кументів вирізняються списки виборних козаків Лубенського,
Київського, Переяславського полків [452, 1–19], відомості про
кількість козаків, що несуть службу, сіл Лубенського повіту (ко
лишнього Лубенського полку), Голтв’янського повіту (колишнього
Миргородського полку) [443], Хорольського повіту (колишнього
Миргородського полку), Городиського повіту (колишнього Мир
городського полку) [445], Козелецького повіту (сіл колишнього
Переяславського полку), Золотоніського повіту (колишнього Пе
реяславського полку).
Своєрідними реєстрами старшини є також документи, пов’я
зані з виплатою грошової винагороди. До них належать «Відо
мість про виплату жалування гетьманові, генеральній старшині
і полковникам 1705 р.» [597, 1–11], а також книга записів видачі
винагороди полковим і сотенним службовцям Переяславського
полку в 1736 р. [363], 1738 р. [362], 1749 р. [364] та Київського пол
ку 1745 і 1747 рр. [325]. Таку книгу Полтавського полку 1733 р.
видав полтавський дослідник В.Мокляк.
В останній період існування козацької держави з’явилося та
ке джерело, як послужні списки земських, судових і підкомор
них установ. Серед них вдалося використати послужні списки чле
нів Миргородського земського суду та возних Миргородського
16
В.В. Кривошея полку 1775 р. [203, 1–10], чиновників Остерського 1775 р. [227,
1–19] і Козелецького земських судів 1775 р. [228, 1–21], Козелець
кого, Остерського земських судів, Київського гродського суду і Ки
ївської рахункової комісії 1776 р. [206, 1–108], Миргородського
земського суду 1779 р. [214, 1–39], засідателів Пирятинського пові
тового суду 1782 р., Голтв’янської нижньої разправи 1782 р. [454,
1–40], Лубенського підкоморного суду 1780 р. [220, 1–15], чиновни
ків Конотопського нижнього земського суду 1782 р. [470, 1–29], Ко
зелецького підкоморного суда 1779 р. [222, 1–3], членів і канцелярсь
ких службовців Миргородського повітового суду 1782 р. [443, 1–27],
городничих і канцелярських службовців Голтв’янської, Пирятинсь
кої, Городиської, Лубенської, Козелецької і Хорольської, Київської
верхньої розправи 1782 р. [451, 1–28], членів і канцелярських
службовців Городиського повітового суду 1782 р. [444, 1–16], Хо
рольського повітового суду 1782 р. [445, 1–26], Миргородського
земського суду 1782 р. [446, 1–16], службовців Остерського і Пиря
тинського нижніх земських судів 1782 р. [447, 1–51], Конотопсько
го нижнього земського суду і магістрату 1782 р. [470], чиновників
Борзнянського повіту 1785 р. [471, 1–135]. Більшість службовців
цих установ попередньо перебували у козацькостаршинському се
редовищі самі чи належали до козацькостаршинських фамілій.
Серед матеріалів намісницьких, губернських і повітових дво
рянських зібрань відзначимо відомості про проходження служби,
майновий і сімейний стан дворян різних років і різних повітів
[450, 1–14; 229, 1–69; 223, 1–48], рапорти і списки, подані графу Ру
м’янцевуЗадунайському про дворян різних повітів [612, 1–57].
Виявити прогалини у родоводах, біографах, проаналізувати
взаємини і взаємопроникнення священицтва і старшинських родин
тако ж дозволяють списки ченців монастирів («табелі») і священи
ків [520], студентів КиєвоМогилянської академії (студентів і на
ставників академии з 1736/7 по 1757/8 рр.) [825; 687, 1–549], Пе
реяславської [723, 505–528; 728, 22–26] і Чернігівської колегії.
Зі статистичних джерел церковного походження велику цін
ність мають метричні і сповідальні книги. У метричних книгах та
сповідальних записах знаходимо достовірну інформацію про пер
сональний склад старшини і генеалогічні матеріали. Сповідальні
книги фіксували всіх членів старшинських сімей церковної па
рафії на час сповіді. Найбільшу зацікавленість викликають такі
книги Переяславської 1742 р. [508, 1–701], Басанської 1748 р.
[510, 1–325], Баришівської 1750 р. [512, 1–358], Бориспільської
17
Козацька еліта Гетьманщини1751 р. протопопій [511, 1–500], різних церков Переяславсько
Бориспільської єпархії за 1758 р. [515, 1–67], с. Воронкова 1757 р.,
1758 рр. [513, 1–16; 514, 1–15], Полтавської протопопії 1754 р.
[530; 532], Бориспільскої протопопії 1759 р. [516, 1–17], Бари
шівської протопопії 1760 р. [517, 1–390], Басанської протопопії
1763 р. [519, 1–458]. Голтянської протопопії 1779 р., Домонтова
1779 р. [533], с. Кропивного ХVIII ст. [585, 1–160], які уточнюють
дані реєстрів і присяг старшини, дозволяють пов’язати їх між со
бою. Недоліком сповідальних книг є те, що у них відсутні дані про
дітей у віці до 7 років та осіб старших вікових груп. Щоб поповнити
ці дані використовують метричні книги, які мають точні дані сто
совно дати народження чи одруження. Записи про смерть відзнача
ються достовірністю інформації про день смерті, але відносністю
про вік померлого. Маємо масив джерел такого плану, починаю
чи з 1721 р., бо раніше, як згадував бунчуковий товариш Іван Га
малія, який народився 6 грудня 1699 р., тоді, коли, ще «метрик не
было» [89, 64] (в деяких місцях вони велися від часів митрополита
Петра Могили). Особливе значення для історикогенеалогічних
досліджень старшини мають збірник метрик 1687–1761 рр. [571,
1–200] і розписи метричних книг 1721 р. [421].
Виняткове значення для дослідження старшини Ніжинського
полку мають метрики Борзнянської (1723 [398], 1782 рр. [415]),
Конотопської (1739 [410]), Глухівської (1722 [396], 1723 [399; 400],
1743 [427], 1784 [420] рр.) протопопій. Вони не дублюються ані ре
єстрами, ані присягами. Метрична книга Конотопа 1737 р. [424]
доповнює полковий реєстр цього року.
Стосовно Гадяцького полку збереглися метрики Гадяцької
і Зіньківської протопопій 1723 [401]. Враховуючи те, що реєстри
збереглися від 1731 р., маємо більш ранні свідчення метрики Га
дяцької протопопії 1741 р. [426] і Зіньківської 1739 р. [408], їх до
 
Наші Друзі: Новини Львова