Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 10 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163499
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Цецюра. Він звинуватив Виговського у «испустошеньи земли … от
орды и от ляхов» і підняв антигетьманське повстання, «кілька сот
піхоти пана Виговського, котра там знаходилась, вистинав, усіх
тих, хто належав до партії Й.К.В.», «оковав, держит у себя в Пере
ясловле...» генерального суддю Федора Лободу, послав до Шереме
тєва майора Яна Замуру, який очолював польських драгун, пере
битий у місті. У вересні цього року Цицюра захопив бунчужного
145
Козацька еліта Гетьманщинигетьмана Виговського Митка Мигая і прислав його з бунчуком до
київського воєводи.
Головною серед спільних інтересів правобережної (корінних
і частково шляхетськокозацьких полків) старшини з лівобереж
ною (корінного Переяславського полку, полків північносхідної
групи та полків запорозької орієнтації) старшиною, запорожців, що
бажали скинення з гетьманства Виговського, була потреба у ви
гнанні іноземного контингенту з Правобережжя, а це вимагало змі
ни правління на користь Ю.Хмельницького. Безкровно чи з «ма
лою кров’ю» це можливо було здійснити лише через проведення
козацької ради. Скинення Виговського вирішило б ті проблеми,
які він породив між Гетьманщиною і Запоріжжям, між полками
різних груп.
Найактивнішими противниками вводу в Україну чужоземців
була старшина західних полків, і Виговський втратив підтримку
в їх лавах, навіть частини представників шляхетськокозацького
угруповання. Рід Зеленських з Брацлавського полку, Остап Гоголь,
Іван Федорович ЯцківськийКуницький, рід Урошевичів з Каль
ницького полку, Михайло Ханенко з Уманського, Кравченки з Бі
лоцерківського активно підтримали приведення до влади Юрія
Хмельницького.
Серед полчан корсунських гуртувалися невдоволені родичі, своя
ки і прибічники Золотаренків (особливо після страти Виговським
Тимофія Оникієнка). Проти Виговських радикально був налаш
тований прибічник Золотаренків Яків Петрович Улізько, який піс
ля скинення гетьмана, очоливши полк, 26 жовтня 1659 р. уЛисянці
заарештував гетьманського брата Данила Виговського і передав
його московському воєводі [1341, 155]. Київський полк Павла
Яненка і наказного полковника Івана Дворецького до активних
дій проти повстанців не притягувався, але саме місцезнаходження
його полкової резиденції в Києві поруч з воєводою Шереметьєвим
засвідчують досить чітку позицію. Спроба знищити полковника
паволоцького Михайла Суличича безсумнівно мала посилити опо
зиційні антивиговські настрої у цьому полку.
Золотаренко формував навколо себе керівне ядро лівобережної
козацької старшини: його Ніжинський полк, Чернігівський Силича
і Прилуцький Терещенка. На чолі цих трьох полків Золотаренко
пішов з московськими військами до Києва, як вважає Т.Яковлє
ва: «Шурин Б.Хмельницького, очевидно, віддав перевагу Юрієві
Хмельницькому, а не Цюцюрі» [1485, 334].
146
В.В. Кривошея Проти Виговського виступили полки Переяславський (Т.Цецю
ра), Ніжинський (В.Золотаренко), Чернігівський, частина Кор
сунського, Січ, Іван Богун. Гетьманом проголошено Юрія Хмель
ницького. Виговський під особистою охороною вимушений був
відійти до Бара і отримати від короля універсал на київське
воєводство.
Вважаємо, що в цей час склався союз правобережної старши
ни і старшини городової, близької до Запоріжжя, яких репрезен
тували серед генеральної старшини Іван Безпалий і Семен Голу
ховський. Значна частина уманських козаків ще в травні пішла
на Запоріжжя. 9 вересня Шереметьєв сповіщав, що «Умонский
полковник и Серик из Запорог…идут кЮрье Хмелницкому». За
поріжжя домоглося знищення свого головного ворога — Виговсь
кого. В зв’язку з цим необхідно звернути увагу на приниження
ролі Січі у процесі цієї боротьби.
Недостатніми нам здаються аргументи про верховенство в ан
тивиговському виступі Івана Богуна [1374, 239]. Безсумнівно,
останній брав активну участь у скинені Виговського, очолюючи
самостійників, проте його першість в цьому процесі не просте
жується. Хроніка подій свідчить швидше на користь того, що на
чолі партії Юрія Хмельницького стояли колишній прилуцький
полковник Петро Дорошенко (одним із аргументів причин його
антивиговських настроїв є твердження І.Виговського про знесен
ня дощенту Прилуцького полку) [1374, 239] і колишній гене
ральний осавул Іван Ковалевський, які були родичами молодого
Хмельниченка. Саме «клан Хмельницьких» став на чолі боротьби
проти гетьмана, його ж активно підтримали самостійники, січови
ки та полки, що на них орієнтувалися, ображені старшини різних
полків, яких усіх разом стимулювала до виступу іноземна присут
ність, спричинена Виговським.
20 вересня відбулася старшинська козацька рада під Германів
кою. «Ивашка де Виговской к ним на раду приезжал и козакам
де показал и чол Полского короля лист, что…они б де казаки би
ли под королевскою рукою», «казаки де его Ивашка Виговского
хотели убить, и он де у них утек в Ляцкие табари» до А.Потоць
кого під Рутки, а потім з ним пішов під Фастів.
Рада делегувала до нього полковників канівського І.Лизогуба
і миргородського Г.Лісницького. Внаслідок переговорів Виговський
прийняв рішення про зречення гетьманства за умови, що козацтво
залишиться вірним королю і його дружину відпустять з Чигирина.
147
Козацька еліта ГетьманщиниКозацький же загал на чолі з радикально налаштованим умансь
ким полковником М.Ханенком рушив до польського табору, щоб
захопити гетьмана, і зупинилися лише, коли парламентарі при
везли бунчук і булаву. На новій раді на Росаві в урочищі Маслів
Став, де стояли Чигиринський, Уманський і Черкаський полки,
«учинили гетманом Юрья Хмелницкого, и знамя и булаву и печать
и всякие дела Войсковие у Виговского взяли и отдали Юрью». Але
на раді були відсутні Переяславський, Ніжинський, Чернігівський
і Лубенський полки. Внаслідок «Ондрея де Потоцкого и с ним Ля
хов и Сербов и Волохов и Мутьян из государевих Черкасских горо
дов изпод Хвастова вислали в Польшу», а «Ивашко Виговский
поехал в Чигирин, и взяв жену, пойдет вПольшу же; только де Чер
каси ево стерегут, чтоб он у них не ушол». У полоні Юрія Хмель
ницького залишилися дружини Виговського і Груші, ексгетьман
же тримав під арештом батька осавула Ковалевського і ще кіль
кох значних козаків.
Виговський так підсумував свою роль у козацькому світі: «Так
как казаки, по воле Божией и по моим отважным стараниям для
короля и отечества, значительно ослаблены в силах, и пылают
ветеніанской ненавистью, питаемою более 10 лет к шляхте, ровно
как и ко мне, который уничтожал кровавые войны между короною
и ими» і додав «Я ни письменно не сношусь с этими мужиками,
и к себе не примаю их, возненавидев их за благодарность за мои ста
рания о благе их» [775, 141, 142]. Виговський поїхав у свою маєт
ність до Любомля в супроводі трьох корогв (100 вояків). У Барі
ж у нього залишалося 200 прибічників. Ярема Петрановський
вважав, що у колишнього гетьмана «ратные люди наемные и те
не бойцы с 300 человек».
Джерела згадують 198 старшинських родів (215 старшин) часів
Івана Виговського. Крім Виговських, на значних урядах перебу
вали четверо Зарудних, три Чекановських, по два представники
 
Наші Друзі: Новини Львова