Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163270
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
ких родин Полтавщини.
Головним плацдармом Виговських стали території їхньої бать
ківщини Овруччини і українськобілоруське порубіжжя. Данило
Виговський став полковником бихівським, Костянтин — пінським
і турівським, Василь — овруцьким.
142
В.В. Кривошея На його боці була шляхта Овруцького повіту (ще у 1651 р. пові
тову корогву очолював місцевий староста полковник Владислав
Немирич (ротмістр Криштоф Третяк, поручик Ян Стецький, хо
рунжий Самуель Стецький). У корогві Юрія Немирича служили
поручик Модлишевський, хорунжий Красовський, шляхтичі
Стецький, Липлявський, Пузиревич, Крентовський, Домбровсь
кий, Коркошка, Тушовський [804, № 19, 14]. Ротмістром геть
манської надвірної корогви Виговського став Іван Тарнавський.
Були розгорнуті сотні уЖитомирі, Коростишеві.
Згадаємо, що «пинська шляхта, приймаючи 1657 р. протекто
рат Хмельницького, цим самим маніфестує свою єдність із усією
Україною» [1160, 347]. Близький соратник Виговського шляхтич
гербц «Абданк» [811, 192, 351, 437] Іван Груша (? — 1630–1666 — ?)
належав до покозаченої шляхти українськобілоруського порубіж
жя (можливо, що з ПінськоТурівського полку [1070, 164]). Він
підтримував зв’язки зі своїм рідним регіоном, який був базовим
для гетьмана і всього шляхетськокозацького угруповання.
Ще у квітні 1659 р. Виговський був впевнений у вірності біло
церківського, уманського і паволоцького полковників, про що
сповіщав короля [1337, 109]. Польський же резедент при геть
мані доповідав про їх зносини з лівобережним козацтвом задля
переходу на бік царя [1337, 109].
Уже у травні активну діяльність на Правобережжі розгорнув
Ю.Хмельницький, який став із загоном 300 козаків поблизу Чиги
рина у Борках [714, 386]. Розсилав листи із закликом не йти до Ви
говського, направив на Січ свого посланця І.Брюховецького. На раді
в травні, яка відбулася в Чигирині, полковники уманський М.Ха
ненко і білоцерківський І.Кравченко відмовлялися продовжувати
бойові дії проти московитів [1337, 109]. Тоді ждо Варшави була нап
равлена козацька делегація на сейм стосовно ратифікації Гадяцької
угоди, її очолив генеральний обозний Носач. 10–30 травня деле
гація була на сеймі, а потім повернулася в Україну. В червні на
сеймі послом був генеральний писар Іван Груша [707, 214]. Після
20 червня відбулася присяга королю на основі Гадяцької угоди.
Ніжинський полковник В.Золотаренко з Борзни напав на під
розділи П.Скуратова. Увідповідь князь Трубецькой направив проти
золотаренківців російські полки, які підтримувалися безпалівсь
кими полковниками І.Силкою, І.Донцем (колишній сотник Кни
шівської сотні від Гадяча [832, 432]). Вони розгромили сотні Ні
жинського полку і захопили Борзну.
143
Козацька еліта ГетьманщиниОбидві сторони несли втрати старшинського корпусу. Убитві під
Голтвою діяли загони Карачбея і, як похвалявся І.Виговський ко
ронному обозному А.Потоцькому: «Мало хто видостався звідти і вся
Москва лягла на полі битви, а старші взяті до неволі, між ними
є і Силка, керівник оборони Зіньківа, який був схоплений і при
ведений до мене, а тепер досі залишається прикутим до гармати»
[787, 83]. З іншого боку, в червні в одному з боїв під Ніжином
у московський полон потрапив писар наказного гетьмана, гене
рального осавула [1276, 51] Івана Скоробагатого Захар Шийке
вич [707, 278].
Виговський же продовжував персональні суперечки з окремими
впливовими старшинами. Відбулася зміна полковника київсько
го (у квітні — червні 1659 р. Якимовича було замінено на Василя
Бутрима). Навесні 1659 р. на чигиринській раді стався конфлікт
з білоцерківським та уманським полковниками. Іван Кравченко
і Михайло Ханенко заявили, що «они болши того кровопролития
не учнут» [1276, 51]. Гетьман же, у відповідь, «за то на них кричал
і велел их посажать на пушки і велел было их порубить. І чернь
де тех полковников рубить не дали» [1276, 51]. Виговський зро
бив спробу примиритися з частиною переяславської старшини.
8 квітня 1659 р. Сомко був нобілітований і йому наданий герб —
«рука, оголений меч тримаюча, і на верху шлем», він став наказ
ним полковником переяславським. Проте Сомко залишився у та
борі ворогів гетьмана.
Продовжуючи бойові дії, у липні Виговський підійшов до Ро
мен і йому здався сотник К.Войтенко з сотнянами. Роменчани
видали московських «ратних людей». Добровільно здався також
Костянтинів, виговці оволоділи Лохвицею, взяли в облогу Гадяч.
У серпні 1659 р. чигиринський козак Іван Довгаль сповіщав
про травневу старшинську раду в Чигирині: «Приговорили, чтоб
им с великим Государемъ помиритца на время, для того чтоб ве
ликий Государь велел им выдать Гетмана Івана Безпалого да пол
ковника Павла Ефремова» [1276, 62]. У Гадячі Павло Апостол
мав 4500 козаків і 900 міщан. Виговський привів туди 6000 ко
заків (Переяславський полк під проводом Т.Цицюри, Миргородсь
кий на чолі з Г.Лісницьким, Прилуцький на чолі зП.Дорошенком),
10 корогв польських найманців [714, 295–296, 297]. 12 серпня
Виговський зняв облогу Гадяча і повернувся до Чигирина, «це
означало, що втрачено владу над Лівобережжям» [1374,
238–239].
144
В.В. Кривошея Ю.Хмельницький зі своїми прибічниками наприкінці серпня
зупинився під Васильковом. Там до нього приєдналися Умансь
кий полк, січовики на чолі з Сірком. Виговський тим часом вислав
із Чигирина полковника Тимоша проти І.Сірка, якого той розгро
мив і повернувся до Запоріжжя. Ю.Хмельницький розташувався
табором під Германівкою. До нього збиралися козаки. Зять Хмель
ницьких Данило Виговський полишив брата, волоський загін за
лишив гетьмана і перейшов до Хмельницького.
Уже 30 серпня 1659 р. воєвода Шереметєв мав інформацію, що
полковники переяславський, ніжинський, чернігівський, київсь
кий, лубенський виступили проти Виговського. 3 вересня ніжинсь
кий полковник В.Золотаренко і ніжинський протопоп послали
листи до російських воєвод, а 13 вересня склали присягу Трубець
кому. Вже наступного дня переяславський полковник Цицюра
направив листа Ю.Хмельницькому «я с своим полком, але и иншие
полки, которие все на сем боку Днепра до мене пристали». До ньо
го прибув із Чигирина Павло Кременчуцький, який дійстав від
Трубецького призначення на полковництво чигиринське. 16 верес
ня Трубецькой прийняв посланців Прилуцького полку.
Іван Богун відмовився підписати Гадяцьку угоду, разом з Іва
ном Сірком організував повстання проти Виговського. Не підтри
мав угоди і Остап Гоголь. Антивиговці «постановили всіх фаворитів
королівських, почавши від самого пана гетьмана, впень вистина
ти з жонами і дочками, на що присягли страшною клятвою у ве
ликій таємниці» [1194, 90]. Юнак Юрій Хмельницький став тим
знаменом, навколо якого згуртувалися і Сірко, і Богун. Іван Гру
ша свідчив, що «з його власного полку 12 хоругов було повністю
знищено» [1194, 90].
Постійна зміна керівництва, яка відбувалася уПереяславському
полку (за два роки змінилося чотири полковники, щонайменше два
з яких були страчені) підготувала сприятливий грунт для антигеть
манських настроїв, чим і скористався переяславський полковник
Цецюра. Він звинуватив Виговського у «испустошеньи земли … от
 
Наші Друзі: Новини Львова