Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 09 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163466
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Золотаренко щонайменше з квітня 1659 р.
Поряд з Золотаренком до влади у полку прийшли Ребухи,
з яких Гаврило вступив до козацтва у сотню Ніжинську Красно
жона, а Іван Ребуха — до сотні Нагорного [823, 467]. Згодом Іван
став полковим обозним ніжинським (1659). Серед ніжинських
сотників відомі Федір Завадський, Левко Бут, Роман Ракушка
Романовський (у 1659 р. став суддею полковим) [1245, 8], Григорій
Кобиляцький. У Глухові Артема Мироновського в травні 1658 р.
змінив Пилип Уманець. В цей час там відомий наказний сотник Се
мен Чорний. Коропський сотник Ничипір Ковалевський став пол
ковником у наказного гетьмана Івана Безпалого, а Кирило Зра
жевський — полковником батуринським. На Стародубщині
відомий лише мглинський сотник Ісак Жук, звідти маємо міні
мув джерельних згадок тому, що «цілком спокійно було у Старо
дубському полку» [1485, 67].
Після смерті Богдана Хмельницького на чолі Чернігівського пол
ку стояв покозачений шляхтич Іоаникій Силич (? — 1627–1663).
Ставши полковником у 1657 р., він міцно тримав Чернігів у своїх
руках завдяки підтримці родичів у козацькому (Слободецькі,
Мальцевичі) і міщанському середовищі (його тестем був шляхтич,
бурмістр чернігівський Василь Радченко). Полковим обозним за
Силича був Олександр Ковтунович, який зійшов з політичної аре
ни разом зі своїм патроном. З наказних полковників згадується
лише один Григор Ничипір.
Серед політичних акцій літа — осені 1659 р., за підрахунками
Т.Яковлєвої, Силич брав участь лише в акції з’єднання старшин
проти Виговського 9 вересня [1485, 446], що є дотичним підтвер
дженням того, що всю 70денну оборону Конотопа (з 19 квітня по
28 червня 1659 р.) [907, 17] Чернігівський полк на чолі зі своїм пол
ковником витримав в облозі. Документи вказують, що з наказним
гетьманом Григорієм Гуляницьким були «полковники Черниговс
кий и Кальницкой», тобто Іоаникій Силич та Іван Вертелицький.
Полковим сотником за Силича і далі був Станіслав (Стас) Коха
ненко. Він мав маєтності у с. Ляховий Білоус, крім того 22 квітня
131
Козацька еліта Гетьманщини1658 р. отримав гетьманський універсал на сл. Гучин з млином.
Станіслав був одружений з Раїною Станіславівною Піончинською,
донькою земського судді чернігівського. В придане батько надав
їй села Сибереж і Ямище. Завдяки шлюбу доньки Ганни (? —
1640–1701 — ?) з ним породичався Карпо Мокрієвич, зПараскою
одружився Костянтин Дворецький, з Гафією — Микола Грембець
кий, з Уляною — представник відомої київської міщанської ро
дини Іван Тадрин.
4 липня 1658 р. Станіслав Кохановський записав хутір Гучин
своєму зятю Карпу Мокрієвичу і донці Ганні [1242, 570], власність
Кохановського с. Білоус Євтухов як придане потрапило до роду
Грембецьких, с. Листвин дісталося онуку Самійлу Мокрієвичу,
с. Білоус перейшло згодом до Красовських [731, 35].
З перших днів Вивольної війни серед повстанців були Костюк
Гутор, у 1657 р. гетьман Б.Хмельницький надав універсали Лу
кашу Носачевичу і Івану Домонтовичу. 1 травня 1658 р. Носачевич
отримав універсал на грунти, а спільно з Карпом Мокрієвичем
отримав гетьманський універсал 20 травня 1659 р. на сл. Роїську.
Ці два шляхтичі знаходились у козацькому війську на старшинсь
ких урядах. Лукаш, «маючи грунтъ свой власній за Чернеговомъ,
съ которого перед тимъ грунту конную отправовалъ въ войску
службу, а теперь у войску нашемъ такъ же повинность належну
отдавати маетъ» [838, 231].
Седнівським сотником був Ничипір Григор, вибельським —
Степан Васильович Шуба, понорницьким — Матвій Ходко, у Лю
бечі відомий наказний сотник Хилько Кгрищенко, а також Хома
Ращенко, який у 1659 р. був переведений до Роїща, а 11 лютого
1659 р. гетьман Виговський, «маючи взляд на заслуги в войску
Запорожском и до далшой хотячи потягнути нам и войску услуги
пана Хому Ращенка, сотника Роисского», надав йому «млин Ро
исский з Беркшлевщиною, зо всеми пожитками, и слободку при
том же млине закликати» [1243, 275]. Киселівським сотником
був Федір Свіонтицький, слабинським — Іван Домонтович, який
10 серпня 1659 р. отримав гетьманський універсал на села Смо
лин і Максим.
Серед козаків у Сосницькій сотні і далі користувалися впли
вом Красовські. 5 червня 1659 р. сейм у Варшаві затвердив за ко
зацьким старшиною Йосипом Красовським Волинку [1241, 566].
Значно укріпив своє керівне становище у Любецькій сотні Сава Ко
нонович УнучкоПосудевський.
132
В.В. Кривошея Полковник прилуцький Петро Дорошенко на старшинській раді
12 жовтня 1657 р. в Корсуні виступив за московську орієнтацію
і цю позицію підтримав Виговський [707, 44]. Під час повстання
Пушкаря на чолі полку він вів бойові дії проти повстанців. 7 верес
ня 1658 р. його ще бачимо «в таборі під Гадячим» [996, 35]. Зосе
редив полк проти наступу московських військ у Срібному, але утри
мати містечко під ударами князя Пожарського не вдалося. На чолі
полку брав участь в трьохтижневій облозі Гадяча. В цей же час
наказним полковником прилуцьким згадується брат Петра Доро
шенка Степан. У липні 1659 р. полковником прилуцьким був Петро
Дорошенко, а увересні вже Федір Терентійович Терещенко. У 1658 р.
полковником прилуцьким згаданий Яків Воронченко, а наказни
ми у вересні 1659 р. були Степан Дорошенко і Лазар Горленко.
Малош Вовченко розпочав війну у сотні прилуцькій Омеляна
Проценка, став полковим обозним (1658), а потім протягом кількох
років був городовим отаманом прилуцьким (1658–1663). Василь
Себастьянович продовжував утримувати уряд місцевого полкового
писаря. У 1649 р. серед полкової старшини прилуцької згаданий
Богдан Лавренченко [823, 439], серед товариства — Панко Лаври
ненко. Федір Лавринович, мабуть, належав до цієї місцевої розга
луженої козацької родини і став полковим суддею (? — 1657–1659).
Той факт, що у 1659 р. його змінив місцевий прилуцький покозаче
ний шляхтич [618, 1] Трохим Чорнишенко, записаний у реєстрі
1649 р. як Трохим Чорниш [823, 439], засвідчує, що Лавринович
тримав бік Виговського. В у грудні 1659 р. він разом з колишнім
полковником прилуцьким П.Дорошенком у супроводі чотирьох
козаків прибув у складі делегації від гетьмана Юрася Хмельниць
кого до Москви [618, 1].
На боці Виговського були представники Січі — писар кошовий
Крисько Лукашевич і полковник кінний запорозький Кирило
Андрійович Канівець. Безсумнівним успіхом запорозької політики
було приведення 16 лютого 1658 р. на кошове отаманство прибічни
ка Виговського Пашка Гамона, але йому не вдалося довго утримати
ся. Нове керівництво Січі, очолюване кошовим Яковом Барабашем,
військовими суддями Пашком Савичем і Марком Корсунцем [965,
105], вважало Виговського «гетьманом городовим» і звинуватило
його у тому, що: риболовлю у річках віддав у аренди, заборонив
винокуріння на продаж без гетьманського дозволу, риболовлю і ви
нокуріння на продаж обклав податками, зі скарбу військового не ви
діляв коштів на військо, а лише відговорювався, що вони необхідні
133
Козацька еліта Гетьманщинина дипломатичні потреби, послів приймав і відправляв без дозво
лу монархічного патрона.
Як бачимо з цих звинувачень, запорожцям було важливішим
знищення гетьмана Виговського, а не зовнішньополітична орієн
 
Наші Друзі: Новини Львова