Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 09 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163469
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
го опікою і раніше. Патрон врятував його після невдалої місії до
Ракочі і він активно включився у підготовку до обрання Виговсь
кого на гетьманський уряд [1485, 118–119].
Виговському вдалося схилити на свій бік опального Жданови
ча. Хоча він на раді і не був обраний одним з двох генеральних су
дей, але дістав вибачення. Разом з ним на бік Виговського стали
і три інші опальні керівники походу на Варшаву — Богун, Іван
Сулима, Сербин. Провідну роль у прийнятті такого рішення, зви
чайно, відіграв новий гетьман. Усі подальші кроки Ждановича свід
чать про його глибоку вдячність Виговському. Відповідно, і значна
частина старшини Київського полку перебувала під впливом Жда
новича і Виговського, Білоцерківського — Сулими і Виговсько
го, боку нового гетьмана активно трималися сербські і волоські
волонтери на чолі з Сербиним. Зять Антона Ждановича шляхтич
і спадковий власник с. Петрани Барського староства Подільського
воєводства [1159, 102] Ярема Стефанович Петрановський спочатку
був на королівській службі, потім покозачився. У 1659 р. прийшов
на службу до гетьмана Виговського у Чигирин і виконував дипло
матичні доручення.
7 лютого 1658 р. відбулася повторна рада у Переяславі (у значно
ширшому складі), яка підтвердила обрання гетьмана. Противники
Виговського в раді участі не брали, а були там лише «те полковни
ки, которые съ Иваномъ Выговскимъ в одной мысли, а с ними сот
ников и черни у полковника человек по десяти и меньши» [709, 49].
На раді Виговського активно підтримували обозний Тиміш
Носач і особливо генеральний суддя Федір Лобода, який мав не
122
В.В. Кривошея заперечний авторитет у Переяславі, де ще всі пам’ятали його пол
ковництво у цьому полку. Переяславським полком тоді, вже після
Павла Тетері, керував Іван Колюбака. Виговського у полку підтри
мували писар полковий Василь Войткевич, Яків і Ян Пекулицькі.
За Виговського розстановка старшин на дипломатичних напря
мах зазнала суттєвих змін. Польський вектор зовнішньої політи
ки за Виговського, крім самого гетьмана і генерального писаря,
контролювали П.Тетеря [1321, 67], А.Жданович [940, Т. 87, 88,
89; 942, Т. 110, 111, 112; 941, Т. 59, 60], Ю.Немирич [902, 130;
1039, Т. 31–22, 68, Т. 38, 1–20], Г.Лісницький, С.Мазепа, Т.Но
сач, московський — І.Богун, Г.Лісницький [1259, 117–139],
П.Дорошенко, А.Одинець.
Після похорону Б.Хмельницького до Швеції поїхав Федір Ко
робка, а до Криму — Федір Бут і Опанас Процюня (Працовкін),
генеральний хорунжий часів Б.Хмельницького. Зі звісткою про
обрання гетьманом Виговського до Криму також поїхав сотник
Дементій (можливо, сотник маньківський Дементій Бундуровсь
кий — єдиний Дементій у реєстрі 1649 р.) [619, 100]. Пізніше згідно
з царською грамотою І.Виговський надіслав до Стамбула посольство
Федора Коробки [965, 44].
Виговський направив на переговори з шведським посланцем
Лілієкроною підкоморія київського, старосту овруцького і креме
нецького Юрія Немирича [902, 112], генерального осавула Івана
Ковалевського, полковника Івана Федоровича.
Хоча родовідна Виговських уже неодноразово ставала об’єктом
дослідження [1492, 54; 1341, 149–167], наведемо деякі дані з історії
родини, що допоможе в характеристиці гетьмана.
Король Сигізмунд 1541 р. надав маєтність Вигов на р. Вигов
братам Лучичам. 21 вересня 1571 р. зем’яни київські Фалко Дави
дович і Богдан Федькович Виговські отримали привілей на маєтнос
ті Вигов і вольності їх [827, 243]. 1576 р. відбувся продаж Виговсь
кими с. Мартиновщизни над р. Кам’яницею Василю Богдановичу
вічно з грунтами [556, 260]. 15 лютого 1581 р. Виговські отримали
підтвердження на Виговщину і на служби земські Петровські [827,
302]. У той час вони вже сварилися за землі і документи [1492, 54;
1341, 149–167]. у 1606 р. хтось із Соколовських вводиться у воло
діння землею у селі Лісовці, заставленої Виговськими [803, 25].
Дід гетьмана Гнат Виговський 1612 р. зробив спробу продати
частину Вигова Василю Котичинському за значну суму — 1000 зло
тих, але проти цього активно виступають Федір і Андрій Виговські
123
Козацька еліта Гетьманщини(мабуть, брати Гната) і не допустили Котичинського вступити
у володіння [556, 271].
У 1617 р. Костянтин Виговський віддав у заставу своєму зятю
Петру Кожуховському частину Вигова за 200 польських золотих
[556, 333, 348]. 1619 р. запис від Виговських Лавріну Виговському
на заставу млина на р. Могильній в грунтах Виговських [556, 231 зв].
Батько гетьмана Євстафій Виговський 1619 р. позивав Макси
ма Білошицького про напад між добрами Лісовщиною і добрами
названими Білошицькими [556, 311 зв.]. Євстафій і Костянтин
Виговські були в корогві з Адамом Киселем. Євстафій, крім сестри,
мав братів. Богдан Гнатович був чоловіком (1600) Ганни Рома
нівни Іскоростенської [20, 65]. В 1633 р. бачимо Івана Гнатовича,
1644 р. запис вічистий від нього частини в с. Вигов з островами
старим і новим [556, 157 зв]. Адам Виговський заявляв свої претен
зії, чому спадщина після смерті Філона Виговського перейшла до
Івана Виговського [556, 185], в суперечці брав участь і Самійло
Виговський [556, 187]. 1643 р. скарга від Самуеля Виговського
на сукейсорів Філона Виговського про частину Вигова [556, 194].
1644 р. візія возного про спалення гумна підданого Адама Виговсь
кого в с. Копищах [556, 167]. 1646 р. позов Адама Виговського у Ве
ликому Вигові до Іскоростенських про грунти Сталецькі [556,
98 зв.]. 1646 р. позов від Адама Виговського в с. Жабчич до Катор
жини Мержвинської про грабунок сіна на власних грунтах в с. Ко
пище [556, 89 зв]. 1644 р. позив від Адама Виговського на Виговсь
ких про непризнання квиту з заставою частини померлого Філона
Виговського даним правом померлому Івану Виговському [556,
186]. Самійло Виговський став полковником бихівським і потрапив
у полон до московських воєвод 4 грудня 1659 р. у Старому Бихові.
Було два Федори Виговських: Федір Кир’якович і Федір Гна
тович. 1644 р. посесія від Федора Кирияновича в частині Вигова
[556, 167 зв.]. Гадаємо, що стосовно останнього з них є свідчення
про те, що Іван Виговський 14 січня 1644 р. зробив вічистий запис
Федору Виговському на грунти в с. Вигові з островами Старим і Но
вим [620, 197], йому ж Виговські віддавали в посесію володіння
по обох боках р. Могильної. Навесні 1648 р. польський коронний
гетьман Микола Потоцький зробив запис Федору Виговському на
с. Вигов [620, 175 зв]. Про нього писав СенютовичБережний:
«Хведір Виговський, людина близька гетьманові Іванові. Був він
намісником Київського воєводи та членом Київського братства
(1631 р.). Знаємо, що у 1656 році їздив у свій маєток на Виговщині.
124
В.В. Кривошея У 1657 р. їздив гетьманським послом до Москви, а, згідно
з В.К.Липинським, бував послом і до Польщі. Його підпис стоїть
під Гадяцькою угодою 1659 р. Дістав від поляків надання містеч
ка Стеблів у 1659 р.». Федір Виговский одержав Стеблів в дідич
не володіння, а потім уступив його І.Тетері.
У 1636 р. Котичинський купив грунти над р. Могильною у Ла
заря Виговського [556, 349]. 1636 р. Мочульські подали зиск на Ви
говських про непризнання запису на ј грунтів Виговських в батька
їх куплених [556, 82 зв.]. 1636 р. Виговські позивали Третяка про
наслання підданих луганських на село і грунти Виговські [556,
55 зв.]. 1644 р. позов в с. Кузьмичах від Виговських до Третяка про
виділення ними чи віддання Ѕ Виговського грунту [556, 189 зв.].
 
Наші Друзі: Новини Львова