Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 09 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163467
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
універсал від Хмельницького на Горськ, Клюси, Куршановичі,
Жоведь, Медведово, Ярцево, Заничі, Бахаєвське, пусте Бутовське,
Тростянське, Рощиненське, Роєвське, Гарцево з млином, Хором
не, пусту Бороздну і плец з будинками в Стародубі засвідчував
гетьманську прихильність до нього. А те, що надалі, він згадується
як військовий товариш, підтверджує його покозачення і, відпо
відно, отримання якогось козацького уряду.
Вище наведеними емпіричними даними вичерпуються наші
знання про персональний склад старшини, яка діяла протягом
1648–1657 рр. Зведені таблиці засвідчують, що наявні дані стосов
но правобережної і лівобережної старшини суттєво відрізняють
ся. Короткотермінові полки, переважну кількість яких становив
некозацький контингент, впливу на чисельність, склад та еволюцію
козацької старшини не мали. Докладних джерел, на основі яких
можливо було б зробити більш глибокі висновки щодо вказаних
формувань, у нашому розпорядженні немає. Стосовно ж полків
у Білорусі зазначимо, що «на Білорусі в середині ХVІІ століття
провадилася своя визвольна боротьба, при чому вона вперто на
магалася набрати самостійних від українського козацького руху
форм» [1273, 33].
Таким чином, уже за гетьмана Хмельницького у козацькому
середовищі склалося кілька впливових старшинських угруповань:
старшина корінних козацьких полків, ядро якої становив клан
гетьмана, покозачена шляхта, що зайняла старшинські уряди, стар
шини — вихідці з Запорозької Січі.
Хмельницькому вдавалося тримати і направляти ці угрупован
ня для створення Української держави через старшину, з яких до
реєстру внесено 676 генеральних, полкових старшин і сотників
з 601 родини. По чотири Хмельницьких, Дубин, Дорошенків, Бу
тів, з них три родини належали до гетьманських. По три старшини
відомі у Війську Запорозькому з Донців, Гладких, Гаркуш, Войтен
ків, Нечаїв, Москаленків, Романенків, Золотаренків, Лисовців —
разом 9 родин. З них Войтенки — це відгалуження гетьманського
116
В.В. Кривошея роду Голубів, Нечаї і Золотаренки — близькі родичі Хмельницьких.
По два представники Сомків, Гирь, Ганджів, Гарячок, Шохів, Хме
лецьких, Величок, Довгалів, Дмитренків, Деркачів, Гуляниць
ких, Гродзенків, Горбовців, Горбаненків, Гавриленків, Воропаїв,
Воронченків, Вовків, Бутків, Бурляїв, Богаченків, Томиленків,
Терещенків, Стародубів, Верещаків, Савичів, Подобайлів, Пещен
ків, НосачіШкуратів, Рубанів, Нагорних, Рославців, Мух, Мар
ташковичів, Мальченків, Лісницьких, Красовських, Костенків,
Корсунців, Коробок, Колосів, Картелів, Зарудних, Жураковських,
Дулів були на старшинських урядах.
Таким чином, чотири родини мали по чотири старшини, вісім
родин — по три, сорок чотири — по два. Головним історіографіч
ним завданням подальших досліджень щодо персонального складу
старшинського корпусу армії Богдана Хмельницького є поглиб
лене вивчення діяльності вказаних діячів та їх родин.
Крім того, до реєстру включені чотири Семеновичі, три Васи
льовичі, Михайловичі, Коваленки, два Антоненки, Андрійовичі,
Миколаєнки, Матвійовичі, Федоренки, Федоровичі, Волошини,
Поповичі, Ігнатенки, Івановичі. Проте, вважаємо, що це представ
ники різних родин, які мали чи предка, котрий мав імена Семен,
Василь і т. д., чи походження з Волощини, а також були свяще
ницькими синами. Родинних зв’язків цих старшин не простежу
ється.
Після смерті гетьмана Б.Хмельницького родини, які розпо

чали національну революцію поступово сходили з політичного
олімпу. З 601 старшинської родини за Богдана Хмельницького
за Самойловича залишалися на урядних посадах 75, за Мазепи —
64, Скоропадського — 40, Апостола — 31, в останній період існу

вання козацької держави — 37.
117
Козацька еліта ГетьманщиниРОЗДІЛ 3
УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
В УМОВАХ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ
ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ (1658–1663 РР.)
3.1. Гетьман Іван Виговський,
його соратники і противники
На козацькій раді початку червня 1657 р. спадкоємцем геть
мана за згодою полковників був визначений Юрій Хмельницький,
а булава знаходилась у миргородського полковника Лісницького,
якого раніше старий Хмельницький призначив наказним геть
маном. Після смерті батька Юрій поїхав до Лісницького уМирго
род, але повернувся 2 серпня до Чигирина ні з чим [1369, 182].
Наступні події розгорталися так: «Полковники собравшись,
должны были брать их у него силой» [1378, 19], але розпочалося
«суперництво між полковниками» [724, 313]. За традицією, го
ловним дорадчим органом була рада чотирьох найдосвідченіших
полковників. Про її склад влітку 1657 р. даних немає, але в той
час ходили плітки про те, що «4 найповноважніших зпоміж них
таємно страчено за наказом гетьмана» [724, 316]. Логічно припус
тити, що до четвірки належали найстарші за стажем полковники
Іван Богун, Філон Джеджалій, Мартин Пушкар, Антін Жданович.
Кожному з них неодноразово полчани вручали пірнач і кожен
з них був гідний отримання гетьманської булави. Нагадаємо, що
двоє з них в останній час були в гетьманській опалі: у корпусі Жда
новича його найближчим заступником був Іван Богун, а Хмель
ницький наказав розстріляти усе керівництво корпусу [724, 321].
З кандидатур, які серед елітарних верств козацтва розглядали
ся на гетьманство, були Юрій Хмельницький, Іван Виговський,
Антін Жданович. Чигиринська рада обрала гетьманом «непри
родного запорозького козака» Івана Виговського.
Причин того, що родина Хмельницьких, з авторитетом якої не
могла зрівнятися жодна інша зпоміж старшинських родин, втра
тила владу, було декілька. Головні серед них: значне зміцнення
у Війську Запорозькому (і, насамперед, у Чигирині) шляхетсько
го угруповання, використання можливостей військового писаря
у перегрупуванні і розстановці своїх кадрів протягом хвороби
118
В.В. Кривошея гетьмана, Виговському вдалося знайти спільну мову з впливовими
полковниками Іваном Богуном і Філоном Джеджалією. Єдність
клану Хмельницьких була порушена (шлюбом з донькою Хмель
ницького брата Виговського, блокадою дій Сомка у Переяславі
і його втечею на Дон, на бік Виговських були залучені гетьманські
родичі Золотаренки і Дорошенки).
Не випадково царський представник Василь Кікін був запро
шений на обрання гетьмана після смерті Богдана саме осавулом
генеральним Іваном Ковалевським, палким прихильником родини
Хмельницьких. Джерела зберегли розповідь полковника київсько
го Павла Яненка про Чигиринську раду: «Как де гетьмана Богдана
Хмельницкого погребли, и у них де полковников и у всех начальных
людей рада была» [707, 14]. Як бачимо, відбулася старшинська,
а не козацька рада з обрання гетьмана, «а чернь и всё войско Запо
рожское о том рады и совету не имели и про то не ведали» [714, 185].
Отже, «відбулося... обрання І.Виговського гетьманом за один
день, при чому став І.Виговський повним гетьманом з самого дня
свого обрання» [1298, 89]. Дослідники В.Смолій і В.Степанков
 
Наші Друзі: Новини Львова