Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163266
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
ют и отводят в Борзну к полковнику Степану Подобайлу, а иных
изымав бьют и сажают в воду» [947, 30]. Наказний полковник
чернігівський чи, як іноді іменувався, старший сотник Степан Да
нилович Подобайло загинув у 1655 р. під Старим Биховом [1078,
59–64]. Похований у збудованому на його кошти Чернігівському
ТроїцькоІллінському монастирі. Степан Подобайло був спочатку
два — три роки наказним, а потім три роки повним полковником.
Мав сина Василя, який став сотником (можливо, чернігівським)
і за родовою легендою був дуже бідним. Тому його нащадки отри
мали прізвище БідніВасиленки [607, 159]. Василь, у свою чергу,
мав синів Якима та Йосипа, які в 1697 р. отримали від полковника
чернігівського Лизогуба нерухомість, затверджену універсалом
1712 р. гетьмана Скоропадського. Козак Волинської сотні Яким Бід
ний володів дворами у сл. Гутниці. Їх нащадки Іван (бл. 1737 — ?),
Леонтій (бл. 1750 — ?), Микита (бл. 1758 — ?) Степановичі та Ка
леник Сафонович (бл. 1735 — ?) проживали у Сосницькому повіті.
Виборні козаки Микита і Федір Бідні володіли одним із хуторів
поблизу містечка Смілого, «в немъ хозяйских хатъ 5» [607, 159].
Очевидно, братами Степана Подобайло були сотник Мартин, а та
кож Гнат і Хома з товариства полкового чернігівського (1649 р.).
На жаль, стосовно цих осіб поки що додаткових даних не маємо.
Литовське військо захопило Любеч і попрямувало на Чернігів,
де «чимало недобитків Чернігівського полку, також з Ніжина,
з Борзни, Батурина, Мени і просто з усієї Сіверщини укріпилося»
[784, 34]. Все ж у 1654 р. серед сотенних містечок були Лоїв, Лю
беч, а також новоутворені Слабин і Седнів.
Син священнослужителя Іван Аврамович (? — 1670) [1009, 16],
мабуть, зі старшим братом Андрієм зустрів Зборівський мир у ла
вах Чернігівського полку [823, 477]. Поступово йому доручили
уряд полкового обозного (1654), за полковництва Подобайла був
113
Козацька еліта Гетьманщининаказним полковником, а після смерті останнього став полковни
ком. З родичів відома донька Тетяна, яка була другою дружиною
Василя Золотаренка, а після його смерті вийшла заміж за Думит
рашку Райчю [1142, 402]. Син невідомого імені знаходився при
Дорошенку, племінник Захар Лучниковський був сотником бра
гинським.
Серед наказних полковників чернігівських був шляхтич Іван
Шахов [1096, 16]. Перший відомий суддя полковий Андрій зга
даний у квітні 1650 р. Джерела поки що не дозволяють визнати
ти — був це Андрій Перетрач чи Андрій Попович. Серед полкових
осавулів згадані Прокіп (1649), Козьма (Казимир) Савич Картель
(бл. 1650), а серед хорунжих — Наум (1649), Іван (1649), Ян
(Іван) Савич Картель (бл. 1650).
Професор Ю.Гаєцький вважав Мартина Пободайла полковим
сотником у 1649 р. [1495, 83]. Маємо згадку на цьому уряді і про Іва
на Ігровецького (1650). Полковим сотником (? — 1654–1658 — ?)
за Силича був покозачений шляхтич Станіслав (Стас) Коханенко
(? — 1613 — бл. 1686). Киселівську сотню очолювали Сава (1649),
Влас Вовк (1650), Тихін Киселівський (1654), Березнянську — Се
мен Підгайний (1654). Степан Скочко був козаком Івангородської
сотні ще у 1649 р., а його син Григорій Скоченко очолив сотню
Волинську (1654) [710, 824]. У Любечі в 1656 р. є згадки про трьох
сотників наказних: Петра Водоволенка (Водовозенка), Михайла
Михайловича, Герасима і одного повного сотника, яким був Сава
Унучко — Посудевський.
Вибельським сотником згаданий Даніель (1656), уМені — Сте
пан Данилович (1654) [620, 48], в Понорниці — Данило Ковален
ко (1654) і Матвій Ходко (1657), у Синяві — Овсій Дашевич (Да
шевський) (1654) і Степан Юненко (1654).
Покозачену Сосницю очолювали Михайло Жураківський
(1649), а потім Іван Красовський (1651). Ще 25 лютого 1633 р. ко
роль надав Волинку на р. Волинці Юрію Красовському [827, 676].
Мабуть, його син любецький шляхтич Іван Красовський став ко
заком Сосницької сотні (1649) [823, 484], а потім і її сотником
(1651), пізніше — писарем полковим Чернігівського полку. Від
Красовського сотню прийняв Сава Філонович (1654), потім сот
никами були Дем’ян Галенко (1656) і якийсь Василь (1657).
До створення окремого полку у Стародубі наказними полков
никами від ніжинського полковника були Яків Коровка, Пашко,
Опанас Рубан, Андрій Семенович, Яків Обуйноженко, Тиміш Зо
114
В.В. Кривошея лотаренкоОникієнко, Михайло Яременко, Іван Гуляницький, Ро
ман Йосипович.
Суд здійснювали Пилип (Андрій) Семенович і Яцько Петрович.
Писарями в полку були Яків Молявка і Середа, з осавулів відо
мий Ярмила Кизиченко, а за полкову корогву відповідали хо
рунжі Леон Хмелевський, Тиміш Жлудковський з Почепа [816,
328]. Згадуються два сотники у Стародубі: СлухановськийПолу
лях у 1650 р. і Гаврило Рубан у 1654 р.
Покозачений шляхтич Данило Немирич (? — 1608–1654 — ?)
отримав універсал гетьмана Богдана Хмельницького на грунти і
селище Акишлин над р. Бабинцем. Покозачився і його син — жов
нір стародубського замку Матвій Данилович (? — 1628 — бл. 1707).
Шляхтич Григорій Чупковець (? — 1627–1648 — ?) разом з брата
ми Митком і Петром отримав королівський привілей Владисла
ва ІV в 1648 р. на с. Чупковичі в справі з коморником граничним
стародубським Симоном Нестеровичем. Від них і пішли козацькі
гілки роду ЧупковцівЗаліських і ЧупковцівРуденків. Шлях
тич Дем’ян ШкредХмелевський, який володів маєтностями від
Владислава ІV, і його син Данило потрапили у козацьке середови
ще. Іван Озерський у 1633 р. отримав підтвердження на маєтність
Белиця на р. Ресті, а Осип Озерський уже козакував.
Новгородським сотником був Василь Андрійович, а пізніше Ях
но Коробка, Михайло Горбовецький. УПочепі сотникували Семен
Шарой, Крисько Прокопович, Кирило Великосович, Петро Рос
лавець, Михайло Сидорів, Овдій Рославець, Семен Карпаченок.
Шляхтич Петро Рославець (? — 1623–1676 — ?) став сотни
ком почепським (1653, 1654–1657). Відомо, що його дружиною
була донька писаря гродського ніжинського Пилипа Васютинсь
кого. Його підтримував молодший брат Овдій (? — 1634–1678),
який став сотенним писарем почепським (1654), а потім змінив
старшого брата на сотництві (1656).
Уряд городового отамана у Погарі посідав шляхтич Гаврило
Овдійович Ширай (? — 1630 — ран. 1690), пізніший отаман і сот
ник бакланський. За ним була стверджена «отчина ево, яко то за
рекою Судостию, так и за слободою Волуйком знайдуючуюся,
кроме отчины Готовцевой» [839, 189], а гетьман Мазепа згадував,
що він «от килко десять лет войскових услуг» надавав війську
[839, 190].
У Топалі на бік повстанців став шляхтич гербу «Слеповрон» Ро
ман Ромаскевич, який очолив місцеву сотню. УМглині сотникував
115
Козацька еліта ГетьманщиниНичипір Біленін. Серед покозачених шляхтичів там були Лаврін
Голяк з сином Захаром, Тиміш Куриленко, який очолив сотню
Шептаківську (1654–1660).
Погарськими сотниками були Павло Шох (1649) і Опанас Рубан
(1654), але фактично територія контролювалася Лавріном Бороз
ною (? — 1624–1698 — ?), який ще у 1648 р. разом з батьком Йоси
пом був банітований. Той факт, що 21 вересня 1656 р. він отримав
універсал від Хмельницького на Горськ, Клюси, Куршановичі,
 
Наші Друзі: Новини Львова