Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163276
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Разом з Нестеренком на Ніжинщину прибув покозачений шлях
тич [808, 14], козак Демкової сотні (1649) Корсунського полку
Самійло Сухопаренко (? — 1629–1660 — ?), який також викону
вав судові функції, будучи наказним суддею полковим ніжинсь
ким (? — 1656–1657.29.04. — ?).
Серед писарів того часу збереглися згадки про трьох: Іллю Ан
тушкова, Романа Григоровича, Івана Шенявського. Осавульську
службу несли Кіндрат Волковський, Іван Григорович, якийсь Пи
лип, Конон Мазниченко. Корогву охороняли Тиміш Жлутковсь
кий і Кіндрат Волковський.
Ніжинські сотні очолили Григорій Красножон, Іван Борсук,
Іван Нагорний, Григорій Кобилецький, з місцевих ніжинських
козаків висунулися Гапон Гамоля, Опанас Сопел і з часом також
стали сотниками [823, 469], з Корсуня прибув і став сотником Ти
міш ЗолотаренкоОникієнко, ймовірно, шляхтичами були і сот
ники Федір Шкода та Михайло Бердичевський.
Мринський сотник Фесько Завадський (Мринський) щонай
менше десять років керував сотнею (? — 1649–1655.07. —
1659.09. — ?), не менше шести років сотникував у Веркіївці Іван
Косинський (Колибаба). У Івангороді Онисько Дорошенко (1649)
поступився сотницьким урядом Леську Радиминському (1654).
110
В.В. Кривошея
Полки Сотники Полкові
осавули Полковники Разом %
Прилуцький 20 2 1 23 48,9
Ніжинський 10 2 1 13 27,7
Чернігівський 8–10 2 1 11–13 23,4–26,5
Разом: 38–40 6 3 47–49Серед бахмацьких сотників є згадки про Панка Омельяновича
(1649) і Павла Тищенка (Тихонова) (1654).
У Конотопі, крім Івана Рибальченка, який очолював сотню
у 1649 р., відомий наказний сотник у лютому 1652 р. Павло Гри
ценко, який як Павлюк Гриценко зафіксований четвертим у реєстрі
сотні 1649 р. Семен Бистрицький розпочав свою козацьку кар’єру
сотенним писарем конотопським, а згодом очолив цю сотню (? —
1654–1661 — ?). Городовим отаманом там спочатку став Васько
Горбач [735, Т. ІІ, 246], а у 1649 р. його змінив Семен Пивовар.
В.Сергійчук вважає, що є підстави стверджувати: Борзнянський
полк створений раніше Чернігівського. Я.Дашкевич, вказуючи,
що полк існував протягом 1648–1649 і 1655 рр., пише про те, що
сотенні міста Борзнянського полку невідомі [985, 12]. У І.Крип’яке
вича знаходимо склад Борзнянської сотні у 1649–1654 рр.: м. Борз
на, при ній Кустівці і Нове Місто, передмістя з окремими сотнями,
Загорівка, Конашівка, Красилівка, Красновасте (Красностав),
Плиски, Обтів, Холми (Ховми), Ядути [1099, 140]. У 1649 р.
в складі Чернігівського полку бачимо не тільки Борзнянську сотню,
а її козаків у таких утвореннях, як «Борзенці» та «Загоровці»
[1099, 480–482]. Я.Дашкевич також вказує на існування в складі
Ніжинського полку на вказаній території двох сотень — Борз
нянської і Оленівської протягом 1654–1663 рр. [985, 18].
До складу полку В.Сергійчук відносить Батуринську, Сосниць
ку, Борзнянську, Глухівську, Конотопську, Бахмацьку, Іванго
родську, НовгородСіверську сотні і Стародубщину. Той факт, що
Мартин Небаба був полковником наказним борзнянським, по
чепським, батуринським і призначав у ці місця від себе наказних
полковників, свідчить про те, що існували окремий Борзнянсь
кий, Почепський, Батуринський полки. Враховуючи це, не вар
то відносити до складу Борзнянського полку НовгородСіверсь
ку, Батуринську сотні, Стародубщину, які у 1649 р. належали до
Батуринського і Почепського полків. Мабуть, до тогочасного Ба
туринського полку необхідно зарахувати Глухівську та Конотопсь
ку сотні.
Вважаємо, що до Борзнянського полку входили Борзнянська,
Сосницька [1066, 4], Івангородська сотні, «борзенці» (це козаки,
що населяли територію між Черніговом і Борзною, насамперед,
жителі хуторів, сіл і містечок майбутніх Сиволозької та Оленівсь
кої сотень). Бахмацька сотня могла належати як до Батуринсько
го, так і до Борзнянського полку.
111
Козацька еліта ГетьманщиниУ самій Борзнянській сотні сотниками були Пилип Мельник
(1649) і Петро Забіла (1654–1662). Однойменний же полк очолю
вали Мартин Небаба як наказний полковник борзнянський, по
чепський та інших місць (1649.02. — 1649.10.), а від нього на
казний борзнянський Петро Забіла (1649.06), пізніше піхотний
борзнянський полковник Самійло Курбацький (1655.02. —
1655.07.), і знову Петро Забіла (1655.08.).
Першим батуринським сотником, можливо, був Іван Шохов
(1648), пізніше ж — Степан Окша (1649) і Сава Мішуренко
(1654–1659). Самійло Курбацький очолював сотню Шаповалівську
(1654–1659). Кролевецькими сотниками були Мисько (Михайло)
Дуль (1650), Федір Попович (1654–1654), Михайло Дуль вдруге
(1656), Григорій Михайловський (1656–1658). Знані сотники глу
хівські Юрко Годун, Сахно Вешняк, Пилип Іванович Уманець,
можливо, колишній козак сотні Гаркушиної Корсунського полку
(1649) [823, 135], серед дівицьких — Карпо Летошний, Іван Сух
мен, який розпочав війну у складі сотні і у 1654 р. був її сотником.
Пізніше новоутворені сотні очолили Супрун (1654) у Вороніжі,
Лаврін Васильович — уНових Млинах (1654), Нестор Соколенко —
у Рождественську (1654), Данило Коваленко — уПониркові (1654),
Василь Реба — уПідлипному (1654). Сидір Журавський сотникував
у Голюнці, оленівським сотником став Фесько Скоропад (1657).
Професор В.Сергійчук встановив ім’я першого полковника чер
нігівського, вважає, що то був козак Івангородської сотні Грицьк
Бут. Проте в реєстрі 1649 р. Григоріїв Бутів у полку було два: один
у Івангородській сотні, другий записаний до полкового товариства
[823, 478]. Вважаємо, що не івангородський, а чернігівський Бут
був полковником. Можливо, що це Іван Бутович — шляхтич Черні
гівського повіту, син власника хутора Солоновки над р. Вербчою
з грунтами Бутовськими, Водницькими, Смяцькими [1240, 122].
Майже три роки полк очолював шляхтич Мартин Небаба
(1648–1651.7.07.). Влітку 1649 р. Хмельницький призначив Кри
чевського наказним гетьманом над 8 полками: Небаби, Головацько
го, Шумейка, Віука, Кизимко, Подобайла та інших. Вони мали
«1 червня у Чернігові … раду, на якій ухвалили, щоб і самі бути
наготові із зброєю, мали пороху по два фунти, також і сухарі, щоб
за як Хмельницький дасть знати, виступити» [784, 431]. Можливо,
серед цих воєначальників згаданий не Віук, а Видук, хтось з його
родичів зафіксований у Сосницькій сотні [823, 485]. В такому разі
Видук був полковником сосницьким після Яцька Хмельницького.
112
В.В. Кривошея За реєстром 1649 р. у полку нараховувалися полкова чи пол
кові Чернігівські сотні, Борзнянська, Бахмацька, Батуринська,
Конотопська, Сосницька, Івангородська [823, 477–487]. Влітку
1649 р. існувала Лоївська сотня, але під час складання реєстру її вже
не було, бо Лоїв відійшов до території Великого князівства Ли
товського [784, 36].
Влітку 1651 р. відбулася значна битва Чернігівського полку
з військами князя Радзивілла під Лоївом, в якій загинув полков
ник Небаба [784, 32]. Є свідчення з лютого 1652 р., що «в северс
ких ... козачьих городках ... козаки державцов и урядников има
ют и отводят в Борзну к полковнику Степану Подобайлу, а иных
 
Наші Друзі: Новини Львова