Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 25 травня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 165873
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Устима Луценка, який очолював Лубенську сільську сотню
(1649) [832, 391], в сотні підтримували родичі Гриць, Іван, Тарас
Луценки. Один його син Василь став отаманом сотенним, а дру
гий — Яким Устимович змінив батька у керівництві сотнею, коли
той, мабуть, очолив обозну службу полку. З утворенням Лубенсь
кого полку Василь став його писарем. Серед новоутворених со
тень Лубенського полку відома В’язовицька, сотником якої став
Дмитро Кулябко.
За нашими підрахунками, в Полтавському полку було 4,7%
шляхтичів, що нижче загальногетьманського показника. Проте
і тут шляхтичі відігравали провідну роль. Полковник Мартин
Пушкар належав до любецької шляхти [1096, 16]. «Без сумніву,
пройшов запорозький гарт… був виразником інтересів козацтва,
насамперед, південносхідного регіону, козацтва вільного січово
го» [875, 9]. Конкуренція між Іскрою і Пушкарем була, скоріше,
відображенням протиріч між місцевим полтавським козацтвом
і козацтвом запорозьким. Шляхетське жпоходження як Іскри, так
і Пушкаря відступало на задній план перед їх запорозькими ко
зацькими поглядами [1038, 258].
Одним з наказних полковників був шляхтич Петро Якович
Горбаненко (Петраш Яковенко) [1096, 16]. Серед полкових оса
вулів в полку були також представники козацьких запорозьких
родин Бурляїв і Гончарів. Полтавський осавул Михайло Андрійо
вич Денисенко був одним із значних дипломатів того часу. У квітні
104
В.В. Кривошея 1653 р. Б.Хмельницький посилав його на Дон, а у січні 1656 р. він
разом з уманським сотником Михайлом Махаринським їздив до
Криму.
Стосовно Гадяча, крім сотників за реєстром 1649 р., маємо
згадку про Матвія Боярина. У Рашівській сотні козацтво фунду
вали родини Жижок, ПідсиненківВербицьких. Фесько Жижка
очолив сотню, його активно підтримували Василь і Ничипір Жиж
ченки [823, 433]. У Зінькові поруч з сотником Жаданом Татарин
ченком воював його син Гавриш Жаданенко [823, 413]. У Веприку
ж, крім Захарка Остапенка (? — 1649 — ?), відомо, що сотником
був у 1652 р. Матвій Жураковський, у Котельві сотником став
Гришко Триполів, а у Груні — Тиміш Корсунець. Можливо, до
цієї родини належав Ярема Корсунець, який у 1665 р. став пол
ковим осавулом полтавським. Рід Корсунців зосереджувався
у Лютенській сотні, де ще у 1649 р. козакували Ілько та Іван Кор
сунці [823, 436].
Одним із запорозьких ватажків на Лубенщині після Скидана
(1637) джерела називають Куклу [963, 277]. Цей рід, мабуть, пе
реміщався з Київщини, де в реєстрі 1649 р. зафіксовані козаки
Білогородської сотні Київського полку Степан і Гришко Кукли, до
Полтавщини, де в Лютенській сотні Полтавського полку козаку
вав Яцько Кукла (1649).
Містечко Кропивна у 1648 р. стала сотенним містечком Ірклі
ївського полку, а потім полковим (1649–1658). У Ірклієві зосере
джувалось 32% козаків полку, у Пирятині — 15%, у Кропивні —
14%, Чорнухах — 12%.
Полковником був Філон Джеджалій (1649–1658), а згаданий
у лютому 1654 р. Філон Курятин — це він же, але названий чи за
прізвиськом, чи перекручено у записі. Філон Джеджалій очолю
вав старовинних козаків Лівобережжя. Він улітку 1654 р. заявив
Б.Хмельницькому: «Ти, гетьмане, не довго нап’єшся води Дніп
рової» [1254, 32]. Це засвідчує протиріччя між козацтвом старо
житнім і гетьманом.
Основоположниками роду Джеджалій були Кирило і Марія.
Між Кирилом і Філоном у родовому поминальнику 21 чоловіче
і 10 жіночих імен [1077, 81–82]. Визначити скільки це колін без до
даткових матеріалів важко, але не менше трьох. Серед наказних
полковників маємо згадку лише про Григорія Жданова (1653).
Щонайменше в полку було кілька родин полкових осавулів, ро
дина писарів, хорунжих. Таким чином, родин полкової старшини
105
Козацька еліта Гетьманщинибуло не менше чотирьох. Одного разу Філон Джеджалій приїхав до
Межигірського СпасоПреображенського монастиря і записав там
поминальний ряд свого роду. Поруч ще три записи з Кропивни:
осавула Яцька Храпача, Григорія Бутенка, Войтка Голубицького
[1062, 41; 832, 349]. З нашої точки зору — це і є полкові старши
ни кропивненські.
1648 р. Іркліївський полк очолював Михайло Телющенко, на
казним був Лук’ян Мисенко (1654.10.) з Іркліївської сотні. У Кро
пивні в реєстрі зафіксовані Антип, Зінець, Процик Тулюпа, Да
нило і Кузьма Тулюпенки, в Ірклієві — Семен Тулуб. Іркліївську
сотню очолював Клим Семенович (? — 1649 — ?) (можливо, що
у 1654 р. сотником був Лука Мисенко). В 1649 р. у складі сотні були
Лука Мисенко, Матяш Панкевич, Семен Тулуб [832, 353, 352],
представники козацькостаршинських родин. 2у Іркліївську сотню
очолював Кузьма Вергун (1649), серед її козаків були представники
старшинських родин Тиміш Митя, Терешко Буша. 3ю Іркліївсь
ку сотню в бої водив Іван Воропай (1649). Серед її козаків Лесько
Кулага, Іван Тоцький, Мисько Бережецький, які репрезентува
ли старшинські родини.
Значним козацьким центром був Пирятин. Ще у 1619 р. до мос
ковського полону потрапило 10 козаків полку Яцька Люберсько
го з Пирятина. Відомо також, що у 1632 р. князь Ярема Вишне
вецький приїздив до Пирятина, щоб організувати козацький
похід проти татар, але «черкесы ево не послушали, с ним не пошли»
[735, Т. І, 129]. Той факт, що Пирятин був значним козацьким
центром, засвідчує також існування з початком Визвольної війни
тут двох сотень, які очолювалися Ничипором Лелетом і Іваном
Миколаєнком.
Сотником кропивненським з 1638 р. був колишній військо
вий суддя (1634) Михайло Каша, його рід продовжувався Яцьком
[823, 351]. Мабуть, син колишнього отамана (1638) Зборовського
Івана Зборовченко Федір став у лави сотні Демка. За гіпотезою
І.Кривошеї отаман городовий кропивненський Василь Грихненко
(? — 1629–1663 — ?) міг бути сином Грихна Корицького і отама
ном ще за полковництва Філона Джеджалії.
Дві сотні були і в Чорнухах (сотники — Матвій Довгаль і Іван
Кохан). Матвій Довгаль зафіксований на уряді чорнуському
1654 р., але вже не сотником [392, 79].
Матвій Федорович сотникував у Яблунові (1649). Петро Воро
на зафіксований у реєстрі 1649 р. козаком цієї сотні [823, 359],
106
В.В. Кривошея потім став тут сотником (1672). У цей же час козаками були Данило
Ворона і Процик Вороненко, родини яких продовжувались у с. Пе
рервинці. Набував військового досвіду і реєстровець Грицько
Лунський, пізніше сотником тут же зустрічається Лунський.
Іван Сухонос — козак у 1649 р., а Петро Сухонос згадується сот
ником «в саму Чигиринщину». Городиським сотником був Мартин
Романенко (1649), журавським — Федір Бульба (1649), куренсь
ким — Тиміш (1649), оржицьким — Матюша (1649).
У джерелах полковниками прилуцькими згадуються Іван Мель
ниченко, Федір Кисіль, Федір Скраєнко [1254, 41], Тиміш Носач,
Іван Шкурат (Хороший), Семен Герасимів, Яцько Воронченко, Оме
лян Проценко (1652.11., нак.), Трохим Федькович (1653.10., нак.),
Петро Дорофійович Дорошенко.
Гадаємо, що полковник прилуцький (1648.06.) Іван Мельни
 
Наші Друзі: Новини Львова