Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 10 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163492
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
На цьому етапі політику уряду Хмельницького слід охарактери
зувати як спробу розколоти польськоукраїнськолитовську като
лицьку шляхту, з одного боку, і українськолитовську православ
101
Козацька еліта Гетьманщини
Полки Чисельність
Шляхта (За
В.Липинським)
Шляхта (Наші
підрахунки)
Білоцерківський 2990 113 (3,78) 544 (18,2)
Брацлавський 2655 134 (5,0) 457 (17,2)
Кальницький 2050 79 (3,85) 291 (14,2)
Канівський 3167 77 (2,4) 397 (12,5)
Київський 2010 110 (5,77) 314 (15,6)
Корсунський 3472 102 (2,9) 501 (14,4)
Кропивненський 1992 51 (2,56) 228 (11,4)
Миргородський 2982 79 (2,6) 200 (6,7)
Полтавський 2970 90 (3,0) 139 (4,7)
Переяславський 2982 79 (2,65) 451 (15,1)
Прилуцький 1996 47 (2,35) 199 (10)
Уманський 2976 112 (3,76) 445 (15,0)
Черкаський 2996 71 (2,37) 364 (12,1)
Чернігівський 997 42 (4,2) 135 (13,5)
Чигиринський 3222 88 (2,7) 435 (13,5)
Загалом: 40475 1324 (3,3) 5100 (12,6)ну — з іншого, задля ослаблення їх єдності і тим самим послаб
лення противника.
До керованого генеральним писарем Іваном Виговським шля
хетськокозацького угруповання потяглися після смерті воєводи
київського Адама Киселя його ліберальноцентристсько налаш
товані прибічники. Покинули польський табір і деякі служилі
шляхтичі з оточення князя Яреми Вишневецького після смерті
останнього. Їх приваблювала можливість отримання гетьманських
чи полковничих підтверджень на лівобережні маєтності, що на
дав їм тестаментом князь.
2.4. Старшина полків січової орінтації і впливу
Головними центрами запорозького впливу на Гетьманщині
були Миргород, Полтава, Гадяч [903, 42], Лубни. У цих чотирьох
центрах і виникли самостійні козацькі полки, які згодом були
об’єднані у два — Миргородський, до складу якого влилися сотні
Лубенського полку, і Полтавський, увібравший в себе і Гадяцький.
Приблизно рівні за чисельністю (3009 і 2970), ці два новоутво
рені полки становили близько 15% загальної кількості реєстру,
ставши другим за силою і впливом угрупованням старшини. До
цього слід віднести, крім старшини Полтавського і Миргородсь
кого, урядників південних сотень Уманського і Чигиринського
полків.
Таблиця 2.4
Кількість старшини полків січової орієнтації і впливу
При цьому зазначимо, що у Гадячі, де полк фундували Ярема
Хмеленко та Іван Бурляй, відчувався найбільший вплив Запорозь
кої Січі.
У Миргороді за гетьмана Богдана Хмельницького спостерігало
ся почергове отримання полкового пірнача між Гладкими і Гри
горієм Лісницьким. Матвій Гладкий (? — 1610–1652), який очо
102
В.В. Кривошея
Полки Сотники Полкові
осавули
Полковни
ки Разом %
Миргородський 16 2 1 19 46,3
Полтавський 19 2 1 22 53,7
Разом: 35 4 2 41лював полк двічі, мав там чисельну і впливову рідню. Так, у пол
ковому товаристві були записані Іван, Андрій. Гаврило Гладченко
очолював Миргородську сотню, козаком якої був Федір Гладченко.
Зятями були Опанас — козак Миргородської сотні Гаврила Гладчен
ка і Андрій, який у 1650 р. отримав соболя в Лубнах від царсько
го посланця В.Унковського [735, Т. ІІ, 442].
Матвій був розстріляний за наказом гетьмана за протидію його
політиці (похований 7 травня 1652 р.) [1298, 365], а полк перейшов
у багаторічне правління покозаченого шляхтича Григорія Сахно
вича Лісницького [1334, 40–49], який був одним із організаторів
полку і пройшов з ним усі битви початкового етапу становлення.
На початку липня 1655 р. з Києва передав чолобитну царю з про
ханням надати жалувану грамоту на с. Лісняки, яким володів
його батько за наданням ще польських королів. Цар у таборі під
Смоленськом 24 липня підписав жаловану грамоту, яка була пере
дана з миргородським сотником Кирилом Якимовичем [620, 39].
Б.Хмельницький надав йому містечко Шишаки [839, 155], під
тверджене царською грамотою. Володів селами Лісняки [620, 39],
Милюшки [839, 278]. Той факт, що він у багатьох полчан викли
кав «нелюбовь» [711, 759], засвідчував міцність впливу відсторо
неного угруповання Гладких.
Досить впливовим прибічником Лісницького був покозачений
шляхтич Михайло Райченко [1096, 16]. До реєстру 1649 р. він запи
саний як Мисько Радченко, який розпочав війну уМиргородській
сотні Гаврила Гладченка [823, 375]. В один із чергових приходів
до полковничої влади у 1651 р. навіть був наказним полковником.
Став полковим суддею, а у 1655 р. змінив на полковому обозництві
Якима Хоруженка.
Після першого відомого писаря полкового Холода деякий час цю
функцію виконував Силуян Мужиловський, а потім його змінив
Іван Васильович Войтенко (з гетьманського роду Голубів).
З полкових осавулів цього періоду відомі три — Матвій Івано
вич (Подоляченко ?), Іван Гапоненко Солонинка, Лука Григоро
вич. Хорунжим був Іван Микитенко Мойсеєнко, зафіксований
серед козаків ще реєстром 1649 р. [823, 373].
Серед прибічників Лісницького був і сотник 4ї Миргородської
сотні Кирик Якименко, який очолював сотню щонайменше шість
років.
За Богдана Хмельницького у Лохвиці змінилося шість повних
сотників: Василь Зуб, Іван Федорович, Максим Калита, Євстафій
103
Козацька еліта ГетьманщиниГорбатенко, Андрій Виприск, Кіндрат. Роменського сотника Васи
ля Войтенка змінив, мабуть, його племінник Кіндрат Кузьмович.
У Сенчі сотника Михайла Шипало, можливо, змінив Степан Шам
рицький. З перших днів Визвольної війни в рядах повстанців були
«славетно урожені» козаки Хорольської сотні Іван, Нестор і Яць
ко Засядьки [823, 387]. Останній, мабуть, за Богдана Хмельниць
кого був і сотником цієї сотні, особливо враховуючи, що сотники
протягом 1650–1657 рр. в ній невідомі [1070, 128].
1654 р. зМиргородського знову були вичленені сотні, які відно
вили полк Лубенський. Перший лубенський сотник [1070, 145]
Павло Омелянович Швець і очолив його. Враховуючи подальші
події, відзначимо, що він не належав до шляхетського угруповання
і це дає змогу зробити припущення, що вичленення Лубенщини
зМиргородського полку було зроблено гетьманом задля послаблен
ня впливу і як противага зміцненню в полку Григорія Лісницького.
Відомий наказний полковник лубенський у грудні 1654 р. Грило.
Устима Луценка, який очолював Лубенську сільську сотню
 
Наші Друзі: Новини Львова