Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163274
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
ку, і Миньківський зафіксовані серед козаків полкової сотні Бі
лоцерківської [1198, 196].
Ретроспективно можна стверджувати, що до Зборівського миру
Паволоцьку сотню Паволоцького полку очолював Довгаль, Хо
дорківську — Гаврило Присович, Антонівську — Степашко Мос
каленко, Брусилівську — Василь Богуславець, Вілльську — Яцько
Гаврусенко, Водотийську — Олекса Дикий (пізніше, можливо,
Ханенко Лаврiн Степанович [823, 178], Войташевську — Іван
Ященко, Дідовщинську — Грицько Охсонка, Івничанську — Ан
тін, Карабачевську — Івашко Косниченко, Коростишевську —
Ігнатенко Іван, П’ятигірську — Іван, Рожівську — Михайло Ста
родубенко, Сквирську — Пархом Понацька, Торчицьку — Михей
Букаченко (пізніше, можливо, Самійло Безсмертний). З віднов
ленням Паволоцького полку його сотні повернулися з Білоцер
ківського полку, крім того, туди ввійшли Погребищенська і Бор
щагівська Кальницького. Сотником Паволоцького полку у квітні
1651 р. названий син Кривоноса [792, 145].
Київський полк, який виник з новоохоплених територій та
частково з Білоцерківського на Правобережжі і Переяславського
(Броварська, Гоголівська сотні) на Лівобережжі, очолювали пол
ковники Олексiй Теплуцький, МихайлоСтанiслав Кричевський,
Антiн Жданович (тричі), Михайло Криса, Остап Пiшко, Павло
98
В.В. Кривошея ЯненкоХмельницький. Серед наказних відзначився Василь Дво
рецький (? — 1629–1671[1240, 395] — ?) — шляхтич, сотенний
старшина Київського полку (1649), наказний полковник київсь
кий. Він походив зі старовинного шляхетського роду, представ
ники якого просувалися з району Володимира до Житомира і Остра.
Так, у 1592 р. Григорій ХолявичівДворецький згаданий у Воло
димирі [827, 441]. БогдановичіДворецькі зафіксовані вже у ме
жах Київського воєводства [1481, 147]. 1 березня 1619 р. жовнір
Адам Дворецький отримав привілей на добра Трибушів (городище
Біліковці, Прежов, Прежовку) вЖитомирському старостві [827,
591]. Він же у 1620 р. склав декрет з Олізарами на маєтності
у с. Біловичі (Біловежі) на Київщині (що було підтверджено
в 1622 р.), а з Прежовським на села Трибушів чи городище Пре
жов і Прежовку на Житомирщині [827, 612].
Увесь період гетьманування Б.Хмельницького полковим пи
сарем київським (1649–1658) був Іван Якимович [1493, 63; 1485,
119]. Разом з полковником Ждановичем у 1653 р. їздив до коро
ля, який наказав їх і дев’ять козаків «оковать и держать за прис
тави в розних городах». Сейм і Радзивілл у 1654 р. умовили короля
обміняти Ждановича і його товаришів на полонених шляхтичів
Радзивіллового полку. 19 квітня 1654 р. король дав на це дозвіл
і Радзивілл відправив Якимовича з листом до Б.Хмельницького
з відповідною пропозицією.
Полковий осавул Карпо Воропай відомий за реєстром 1649 р.
у Київській сотні Білецького [823, 293]. У одній із польських ре
ляцій зазначено, що у липні 1651 р. загинув Воропай, «великий
осавул, котрого головою оба сі полковники (Жданович і Гарку
ша) вели справи» [964, 321].
Правобережні гостомельський, мотовилівський, обухівський,
преварський, трипільський, ходосівський, білогородський сотни
ки досліджуваного періоду відомі лише за реєстром 1649 р. Ва
сильківська сотня вступала у битви під проводом Микити Бута
(1649), Івана Кривди (1650), в Макарові сотниками були Григо
рій Петрицький (1649), Степан Пхекало (1654), Сава Григорович
Тупталенко.
Серед київських сотників відзначимо Опанаса Предримовсько
го. Він належав до шляхетської родини [1162, 142], яка була досить
близькою до київської митрополичої кафедри. Так, у 1646 р. Іван
Предримовський, як боярин митрополита Могили, очолював по
сольство духовенства до Москви [1476, 31], Федір Предримовський
99
Козацька еліта Гетьманщинибув старостою печерських маєтностей. У 1631 р. митрополит Петро
Могила прийняв рішення про обмін хутора Опанаса Предримовсь
кого з КиєвоПечерським монастирем з доплатою 500 золотих влас
нику. Через двадцять років архімандрит Тризна хутір забрав,
а грошей не повернув [620, 93]. 6 грудня 1653 р. в обозі під Жван
цем король ЯнКазимір надав привілей за військові заслуги това
ришу корогви вінницького старости Андрія Потоцького Кришто
фу Кульчицькому на маєтки Позняки і Ведельце у Київському
воєводстві за Дніпром, які належали козацькому сотнику Опана
су Предримовському [860, 12].
Крім зазначених у реєстрі, відомі київські сотники Павло Янен
ко, Богдан Молява, Михайло Крюковський. У Броварах сотником
був Федір Медведин, у Гоголеві — Василь Гоголівський і Федір
Матвійович. У проміжку між 1650 і 1654 рр. перестали існувати
Овруцька, Ясногорська і Ворсенська сотні, сотники яких відомі ли
ше за реєстром 1649 р. Ці території відійшли до Овруцького полку.
Перед 1654 р. у складі Київського полку виникли нові сотні: Ди
мерська, Лесняківська, Рожевкинська, Чорнобильська, Карпи
лівська, Вишгородська. З названих сотень вдалося віднайти згад
ку лише про сотника вишгородського Артема Богдановича, але без
вказівки року. Дещо пізніше виникла сотня Борщагівська, сот
ником якої став Корнило Харитонович.
Згідно з реєстром В.Липинського шляхтичі у Війську Зопо
розькому становили 3,3%. Наші дослідження дозволяють тверди
ти, що такий відсоток становив щонайменше 12,6%.
Не можна не погодитися з твердженням, що «українська
шляхта в своїй переважній більшості відразу ж і без жадних ва
гань із зброєю в руках рішуче виступила на захист Речі Посполи
тої» [1362, 29], проте Хмельницькому і його соратникам вдалося
її розколоти. Частина шляхти стала на бік повсталих і покозачи
лась. Н.Яковенко виділяє «більші хвилі покозачення шляхетсько
го елементу: впродовж літа–осені 1648 р., тобто внаслідок перших
військових тріумфів Хмельницького, і восени 1649 — на початку
1650 р., після Зборівської угоди» [1482, 22].
На початковому етапі у повстанні брала участь лише шляхта,
покозачена перед 1648 р., яка була як серед реєстровців, так і се
ред запорожців. У травні 1648 р. Б.Хмельницький звернувся до
козаків із забороною страчувати українську шляхту [1369, 60].
17 липня 1648 р. видав універсал до Війська Запорозького, заборо
няючи чинити шкоди маєткам литовських шляхтичів [1369, 66].
100
В.В. Кривошея Вів переговори з посланцем головнокомандувача польських військ,
сандомирського воєводи князя ВладиславаДомініка Заславсько
го Колонтаєм про збереження маєтків князя і видав відповідний
універсал [1369, 66]. Відразу жпо цьому написав листа до коронно
го стражника Самійла Лаща про передачу йому маєтків Я.Вишне
вецького, якщо той перейде на бік Війська Запорозького [1369, 67].
У липні 1648 р. отримав листа від священиків з проханням звіль
нити місто Кам’янецьПодільський [1369, 68]. Гетьман навіть по
карав Кривоноса і чотирьох його соратників за напади на шля
хетські маєтки і захоплення міст Волині і Поділля (як вважають
В.Смолій і В.Степанков «символічно» [1369, 68]), 9 серпня звіль
нив полонених польських шляхтичів [1369, 120].
Таблиця 2.3
Питома вага шляхти у козацькому війську
за реєстром 1649 р.
На цьому етапі політику уряду Хмельницького слід охарактери
 
Наші Друзі: Новини Львова