Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 30 листопада 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 177094
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
У 1653 р. його змінив Семен Світличний. У 1639 р. Сергій Мос
каль продав йому ниву біля Пункового озера [778, 28], у 1649 р.
він — козак, а після сотникування згадується серед «зацних» Бо
риспільської сотні. Третім сотником став покозачений шляхтич
[778, 53] Тиміш Цицюра (? — 1630 — бл. 1669).
Одними із найпотужніших остерських козацьких родів були
Горячки. У січні 1649 р. Прокіп Горячка іменувався сотником Пе
реяславського полку та старшим над усім Остерським повітом.
Він прибув з Остра до Козельця і очолив там сотню. Про вплив Го
рячки в регіоні засвідчує той факт, що його доньці — дружині Ва
силя Ласко — 3 березня 1655 р. був наданий універсал Б.Хмель
ницького [300, 217]. Сотню жпісля нього очолював якийсь родич
чи син Марко Горячка (1654–1660).
Полковником остерським був Григорій Дубина, який з часом пі
шов у ченці. Він знаний як Ієроніма, законник Печерський. Тиміш
Носач очолив Остерський полк у 1649 рр. [1342, 42]. Змінивши
старого батька на полковництві прилуцькому після того, як Ос
терський полк був влитий до Переяславського.
Протягом досліджуваного періоду остерчани мали дев’ять сот
ників: Ларко Бутко, Яцько Кошин, Прокiп Горячка, Iван Лук’яно
вичЛиждвой, Яким Градчаний, Iван Янко, Сидiр Велигорський,
Роман Маркович, Іван Харкович.
92
В.В. Кривошея У перших рядах повстанців бачимо представників остерської
шляхти Закоблуцьких, Єрченків, Купрієнків, Лаських, Міщен
ків, Шереметів, Сергійовичів та інші. До родини шляхтичів гер
бу «Ясенчак» (доповнений) [1162, 101] Лиждвоїв належав козак
остерський (1649) [823, 342], пізніший сотник Іван Лук’янович.
Велигорський після сотникування став місцевим бурмістром
(1656), а пізніше і війтом (1661). Остерські бояри Ничипір і Ярош
Єрченки мали тут володіння перед Визвольною війною, у козацько
му війську рід був представлений Самійлом і Данилом (Козелецька
сотня) [823, 340]. З родини місцевого боярина Омеляна Купрі
єнка Конон став козаком Козелецької сотні (1649) [823, 340],
пізніше ж цей рід дав Остру родину священнослужителів. Службу
ж Ярмоли Ласького — остерського боярина (1627) [666, 1] і сот
ника боярського остерського (1636) продовжував козак Козелець
кої сотні Іван Ласький (1649) [823, 341].
Остерські бояри Петро, Федір 1й, Федір 2й Міщенки згадані
у 1636 р., а Матюша Міщенко став козаком Козелецької сотні
(1649) [823, 340]. Остерські шляхтичі Федір, Овдій, Несеж Сір
гійовичі згадані у 1636 р., Ничипір Сергієнко — козак остерсь
кий (1649) [823, 342]. Рід Шереметів відомий ще за люстрацією
1552 р. Боярин Гаврило Шеремет згаданий у 1636 р., Курило Ше
мет став козаком Козелецької сотні (1649) [823, 340].
Остерське боярство не поривало і з міщанською верхівкою міста.
Так, у козацькому середовищі були Іван і Степан Козловські,
а дещо пізніше Герасим Козловський майже двадцять років був
війтом остерським (1671–1690). Іван Гладкий же був війтом
(1648–1656), а Денис і Михайло козакували в Остерській сотні
[823, 342].
Покозачена остерська шляхта взяла під свій протекторат і на
вколишні села. Вони організували сотні в Козельці, Бобровиці,
Носівці, Морові, тим самим склавши основу старшинського кор
пусу не лише для Переяславського, Київського, але і Ніжинсько
го полку.
У Морові сотникував Нечипiр Ткаченко (1649), в об’єднаній
НосівськоКобизькій сотні — Опанас Єдута, пізніше у самостійній
Кобизькій — Степан Михайлович Шевлюга (1655.02. — 1658),
а у Бобровиці — Іван Міщенко (1649).
93
Козацька еліта Гетьманщини2.3. Формування старшини полків
західної і північно'західної групи полків
На території колишнього Брацлавського воєводства виникли
Брацлавський, Кальницький і Уманський полки, до яких за
своїм складом тяжіли Білоцерківський і Київський полки
Київського воєводства, а також Паволоцький з Волинського
воєводства. У цих полках відсоток шляхтичів був найвищим.
Таблиця 2.2
Кількість старшини полків західної і північно
західної групи
Уманськими полковниками були Іван Ганджа, Степан Байбуза
(наказний), Яхимів, Йосип Глух [1200, 60], Григорій Держановсь
кий, Самійло Іванович Богданович (наказний), Іван Гродзенко (на
казний), Матвій Нечай (наказний), Семен Оргієнко (Угриненко),
Михайло Ханенко [993, 93].
Рід Байбуз козакував у Черкаському полку ще перед Національ
новизвольною війною, а саме: Тишко в сотні Черкаській Драги
левій, Василь в Мошенській сотні. Степан Байбуза у 1649 р. був
козаком сотні Жаботинської Чигиринського полку (1649).
Наказний полковник уманський Іван Гродзенко загинув під
час оборони Монастирища. Покозачений шляхтич гербу «Загло
ба» [1186, Ч. ІІ, 30; Ч. ІІІ, 15–16] Іван Федорович Безпалий (? —
1619–1659 — ран. 1662.02. [712, 97]) вже за реєстром 1649 р. на
лежав до керівного ядра Уманського полку [823, 203], і, відповід
но, був фундатором полку, козакомсічовиком, що підтверджуєть
ся подальшими його кроками та сталими зв’язками з Січчю. Він
відзначився внутрішнім несприйняттям порядків Речі Посполи
тої, і це дає можливість зробити припущення, що ще на Січі на
лежав до антипольської партії.
20 липня 1661 р. королівським привілеєм «добра» Зржанець
(вірогідно Іржавець), Монедоніка (?), Лазарщиця (вірогідно
94
В.В. Кривошея
Полки Сотники Полкові осавули Полковники Разом %
Уманський 14 2 1 17 20,2
Брацлавський 22 2 1 25 29,8
Кальницький 19 2 1 22 26,2
Київський 17 2 1 20 23,8
Разом: 72 8 4 84Лазірці сучасне село Канівського району) в Канівському старостві
були передані шляхтичам Степану і Андрію Держановським, які
були, мабуть, синами уманського полковника Григорія Держа
новського.
Серед полкових осавулів відомі двоє старшин: Максим Мар
тиненко і Гаврило Маковецький. Крім Гаврила рід Маковецьких
в козацькому середовищі представлений Макаром у сотні Демковій
Корсунського, Василем — Іркліївській Кропивненського, Мака
ром — Жовнинській, Григорієм — Потоцькій сотень Чигиринсь
кого полків. З сотників уманських згадані Іван БогданенкоЗа
рудний (1653–1654), місцевий козак Тиміш Семенович (1650.10
[888, 66] — 1655.03. — ?) та Михайло Махаринський (1656 — ?)
з Брацлавщини.
У квітні 1649 р. в бою під Костянтиновим козацький полк
Приступи зазнав поразки і вимушений був відступити до Хмель
ника [1191, 127]. Найвірогідніше, що Приступа був наказним
полковником уманським. Підтвердженням цього є той факт, що до
реєстру Бабанської сотні був записаний Іван Приступа.
Вихідцем з Уманського регіону був генеральний обозний (? —
1649–1650 — ?) Іван Чарнота — згаданий вперше під Замостям.
У лютому 1649 р. він хворів у Переяславі, а в квітні був з гетьма
ном у Чигирині. Влітку 1649 р. в поході в Галичину був наказним
 
Наші Друзі: Новини Львова