Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 09 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163475
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
полковником впродовж 1652–1653 рр. Документальне підтверд
ження маємо лише в одному документі, який датується 19 червня
1653 р [735, Т. ІІІ, 295]. У грудні 1654 р. він — наказний полков
ник білоцерківський, що не виключає можливість того, що вод
ночас посідав уряд отамана городового білоцерківського.
Ще влітку 1653 р. замість Якова Кліші полковником став Семен
Половець (? — 1613–1664 — ?). На цій посаді він фіксується вже
13 липня 1653 р. Був шляхтичем і козаком білоцерківським з по
чатку Національновизвольної війни (1649) [823, 172]. Крім ньо
го у 1654 р. в Білій Церкві відомі Андрій і Федір Половці [710,
783], а у Кам’янному Броді сотником став Іван Половець. Семен
Половець був полковником білоцерківським у 1653–1654 рр. і цьо
му мало передувати сотництво однієї з білоцерківських сотень.
Брав участь в підписанні Переяславської угоди в січні 1654 р.
Там з ним, очевидно, був Тиміш Деркач, який змінив його на сот
ництві. У той час за наказного полковника в Білій Церкві зали
шався Данило Гиря [710, 783]. Ю.Гаєцький стверджує: «Половець
був усунутий з посади Богданом Хмельницьким за недостатню
компетентність. Петро Дорошенко узяв за дружину його дочку»
89
Козацька еліта Гетьманщини[1495, 546]. Знову Половець став полковником білоцерківським
у 1656 р.
Білоцерківський козак (1649) [823, 169] Макар Москаленко
змінив Семена Половця і був полковником білоцерківським
(1654–1656) [1100, 129]. Якийсь його родич Сава Москаленко (? —
1608–1654 — ?) був сотником у Білоцерківському полку (? —
1638 — ?), згаданий як наказний полковник білоцерківський
(1651, 1654), був серед козацької делегації до Москви (грудень
1654). Рід Москаленків — один зі спадкових сотницьких Білої
Церкви.
Матяш Половський очолював одну з сотень 1638 р. У 1649 р. він
названий Матяш Половний (правильно — Положний), а разом
з ним козакували Васько, Матвій, Іван Половні. Білоцерківський
козак (1649) Матвій Положний (? — 1619–1654 — ?) став суддею
полковим (1654) [823, 170; 710, 783; 816, 28]. У липні 1654 р. —
посланець Б.Хмельницького до Москви вже як наказний полков
ник білоцерківський [710, 697]. Козаком у Білій Церкві був і Ва
силь Положний (1649) [823, 171]. У поминальнику Київського
Михайлівського Золотоверхого монастиря поминався рід колиш
нього білоцерківського протопопа, ієромонаха Іоана Положного
[695, 139], що засвідчує зв’язки роду з середовищем духовенства.
Серед сотників білоцерківських згадується також Семен Малчен
ко (1654) [816, 28].
Великим козацьким центром була Чорнокам’янська сотня,
що включала Насташки, Ставище, Синявку, Лесевичі, Ковшева
ту, Шавулиху, Вільнанку, які пізніше виділилися в окремі сотні.
Іван Мітла був полковником козацьким у 1613 р., пізніше відо
мий покозачений шляхтич і суддя військовий Родіон Мітла [692,
380], Матвій — козак сотні Чорнокам’янської (1649) з Ставищ [823,
182], Хома — в тій же сотні [823, 186].
Насташська шляхта покозачилась і на чолі сотні став Андрій
Рудика [823, 179; 816, 56]. Кам’янобродський сотник Іван у
1649 р. і наступний сотник цієї сотні Іван Поповець — різні осо
би, бо останній ще у 1649 р. був козаком цієї сотні [823, 167]. На
далі він став полковником паволоцьким. Козак Чорнокам’янської
сотні Андрій Федоренко з Синявки став полковим осавулом у Бі
лоцерківському полку (1654) [823, 183; 816, 59].
Відомо про 11 полковників білоцерківських, з яких 8 повних, що
представляли 10 старшинських родин. Три осавули полкові і один
обозний представляли чотири родини, 25 сотників — 25 родин. За
90
В.В. Кривошея галом у Білоцерківському полку маємо згадки про 39 старшин з
38 родин.
Із старовинних козацьких полків на лівому березі був лише
один — Переяславський. Серед його полковників відомі Федір
Лобода, Яким Сомко, Богдан Калющенко, Павло Тетеря, наказни
ми зафіксовані Петро Головацький, Яцько і Андрій Романенки,
Герасько Яцькович, Іван Сулима, Степан Затутовський, Стефан
Калениченко. Як бачимо, з чотирьох відомих за Богдана Хмель
ницького повних полковників переяславських двоє були родича
ми гетьмана, а Калющенко — свояком.
Історик А.Стороженко Федора Лободу вважав чи сином, чи ону
ком козацького гетьмана Григорія Лободи [1406, 110]. Останньому
вимушений був продати частину с. Сошників Адам ОлізарВолч
кевич [1406, 109], а київський підчаший Лаврін Лозка — с. Сот
ники. У 1596 р. він був забитий козаками під Лубнами за підоз
рою в зраді і всі його володіння перейшли до Лозки. Шляхтич
Федір Лобода (? — 1666) з’явився на політичній арені вже зрілою
людиною. Вперше його бачимо на полковництві переяславському
(1649), десь у 1652 р. здав полк і став суддею генеральним (? —
1654–1655 — ?), (? — 1658.7.09. [707, 144] — 1659.1.07. — ?). На
далі, у 1659 р., захоплений в полон і відправлений до Москви.
Зупинимося на характеристиці Калющенка. Син Каленика (Ка
леника Андрійовича деякі джерела називають козацьким гетьма
ном у 1609–1610 та 1625 рр.) невідомого прізвища і сестри Якима
Сомка, Богдан Калениченко Калющенко зафіксований у полко
вому товаристві переяславському (1649) [823, 315]. Цікаво, що
представники роду Кулаг стоять поряд з ним і також названі Ка
лющенками. Богдан став полковником переяславським (1652),
був і наказним полковником переяславським (1659). Можливо,
він нащадок відомого на Переяславщині козацькостаршинського
роду Кулаг. У такому вразі, Богдан Хмельницький був свояком
гетьмана Кулаги. Підтвердженням цього є той факт, що Семен
Калющенко (Кулага) — у полковому товаристві переяславському
(1649), Онисько Калющенко — козак Переяславської сотні Федора
Чикмена (1649), Степан Калющенко (Калениченко) — полковник
наказний переяславський (1654) у козацькому реєстрі стоять поруч.
Про писарів полкових документи зберегли згадки стосовно
Павла Тетері, Василя Василевського, Василя Войткевича. Про
останнього відзначимо, що він походив з родини священнослу
жителів.
91
Козацька еліта ГетьманщиниПолкові сотні очолювали Петро Скок (1649) (у 1669 р. з товари
шем перебував у неволі в Москві [714, 54]), Федір Шкода (1653),
Яким Сомко (1654). Нащадків одного з перших сотників бере
занських (1630) Гриська Поліченка виявити невдалося. Справу
наступного сотника (1638) Остапа Лисовця в сотні продовжували
козаки Йосип і Юсько Лисовченки [1064, 71–72]. В Басані козак
цієї ж сотні [823, 337] Ничипір Царенко (1653–1657) змінив
Тишка Смєлея, рід якого продовжувався і поступово збіднів
(у 1726 р. є згадка про Каленика Смєлея — козака басанського
убогого [575, 112]). Царенки ж були не лише у Басанській, але
і у сусідній Биківській сотні Переяславського полку (1649) [823,
333].
У сотні Биковській Переяславського полку козаків очолював
Онопрій Величко (1649) [823, 331], його нащадки проживали
у с. Брагинці Басанської сотні [575, 124] і посідали уряди басансь
кої сотенної старшини.
Першим з відомих бориспільських сотників був син місцево
го війта Герасима Йосиповича Антін Герасименко [778, 52, 50].
У 1653 р. його змінив Семен Світличний. У 1639 р. Сергій Мос
 
Наші Друзі: Новини Львова