Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 09 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163463
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
хтось із родини Потаповичів був одружений з вдовою московсь
кого боярина Михайла Яковича Морозова княжною Євдокією
Іванівною ОльгердовичВолодимирович (Бєльською) і усиновив
її дітей від попереднього шлюбу [922, 150].
Дев’ять представників родини Морозів записані до реєстру
1649 р.: козак сотні Климова Іван Мороз, Михайло в Стояцькій
сотні, в сотні Гугина Отрошко, Отрушко Морози і Григорій, Мелеш
ко, Мисько, Омелян, Семен Морозенки [823, 115, 126, 110]. Від
боярина канівського (1552) [714, 104] вів свій родовід козак сотні
Волинця Роман Чайка, від зем’ян Київського воєводства походив
козак сотні Гугина Іван Черевченко.
Священиком спаським канівським був представник відомої
шляхетської родини Мелешків. Хтось з його родичів «на рати по
бит под Курском в Москве» [673, 1]. Рід розрісся у Каневі і серед
його представників були козаки сотні Стародуба Курило, Терешко
і Трошко Мелешковичі [823, 100].
86
В.В. Кривошея Сотня Богданенкова — це Келебердинська сотня. Доказом цьо
го є те, що козак сотні Богданенкової Тишко Шелест проживав
у с. Келеберді (1649) [673, 14], яке входило до Леплявської сотні.
23 березня 1655 р. у Богуславі гетьман написав листа царю,
до якого його повіз канівський сотник Осип Томиленко з писарем
Федором Томиленком і товаришем Климом Дубовиком [620, 125].
Федір, Іван, Степан і Гнат Томиленки були козаками сотні Клима
Малашенка ще у 1649 р. [823, 114]. Це дає змогу стверджувати,
що Осип Томиленко очолював сотню, в якій раніше сотникував
Малашенко.
Село Костенець, яке було у повному козацькому володінні ще
1622 р., належало до сотні Кулаги. Це підтверджується тим, що
Гаврило і Андрій Розколупи жили там у середині ХVІІ ст. [673,
14 зв], а Андрій був козаком сотні Кулаги (1649) [823, 105], Кар
по Розколупенко козакував у цій же сотні. Жителем цього ж села
був Тимошенко Семен [673, 8], а Остап, Данило і Прокіп Тимошен
ки — козаки сотні Кулаги (1649).
Село Литвинець за генеалогічними даними локалізовується
у сотні Стародуба. Так, Іван Лавриненко — житель литвинецький
[673, 8] був козаком цієї сотні, Кузьма Пилипенко козакував у цій
сотні, а Яким і Сава Пилипенки — жителі литвинецькі (середина
ХVІІ ст. [673, 8]). Сидір, Максим, Іван Чаплі — козаки сотні Ста
родуба (1649), Іван і Наталія Чаплі — жителі литвинецькі (сере
дина ХVІІ ст. [673, 8 ]).
Село Пейє (Піє) входило до сотні Євхимової, в ній козакував
місцевий житель Іван Лебідь [823. 116]. Село Пекарське за Дніпром
було у козацькому володінні ще 1622 р, а пізніше входило до сотні
Волинцова. Місцевими жителями і козаками цієї сотні були
Кравці [673, 8], Шабини (Шабуненки) [673, 8].
Спочатку родина Незамай мешкала у с. Пекарів [673, 14]. Юрій
Григорович Незамай (? — 1642–1674 — ?) козакував у сотні Гугина
Канівського полку (? — 1649 — ?) [823, 111], надалі став генераль
ним суддею (? — 1663–1666 — ?).
Є згадки про 8–9 полковників канівських, з яких повних 4 чи
5 представляють 8–9 родин. Відомо 18 сотників (один лише за
ім’ям) з 18 родин. З полкових старшин відомі два осавули, два пи
сарі, один хорунжий — це 5 представників 5 родин.
Загалом джерела зберегли інформацію про 29–30 старшин у пол
ку, що представляли таку ж кількість родин. Завдяки генеало
гічному методові вдалося локалізувати шість іменних сотень.
87
Козацька еліта ГетьманщиниСотня Стародуба — це Литвинецька, Волинця — Пекарська, Кула
ги — Костенецька, Богданенка — Келебердинська, Ращенка Пет
ра — Леплявська, Рощенка Юхима — Бубнівська, чи, як іноді
називалася, Прохорівська.
У сусідньому полку вісім полковників очолювали білоцерківців:
Ярема Хмеленко, Іван Гиря, Михайло Громика, Яцько Кліша,
Семен Половець (був двічі), Макар Москаленко, Яків Люторенко,
Іван Сулима. Яків і Тишко Кліші з 1638 р. очолювали дві сотні
білоцерківські. У проміжку між 1638 і 1648 рр. Яків виконував
функції старшого сотника [556, 106 зв.]. Яцина Люторанеко і Са
ва Москаленко також сотникували з 1638 р.
Серед шести наказних полковників двоє — Кліша і Люторен
ко були і повними, а Сава Москаленко, Самійло Курманчук, Да
нило Гиря, Матвій Положний, відповідно, лише сотниками чи
полковими старшинами. Данило Гиря згаданий ще у 1638 р. серед
десяти сотників полку. Яцько Свірщенко очолював ще одну сотню,
а у реєстрі 1649 р. був Лесько (Левко за 1654) Свірщенко [816, 33].
Сотник 1638 р. Гаврило Хроленко– це Гаврило Хруль у 1649 р.,
в 1654 р. його вже в реєстрі не було [823, 174; 816, 37]. Наступни
ками у козацькій службі сотника Стефана Шевченка стали Гриць
ко і Протас Шевченки [816, 35, 41].
Харко Нераденко був одним з десяти отаманів полку 1638 р.,
у 1649 р. в полку були Іван Нераденко [816, 34] та Нерадин зять
Іван. У 1621 р. відомий полковник Мусій Писаренко, Данило Пи
саренко — отаман Білоцерківського полку у 1638 р., про остан
нього разом з Захаркою, Іваном, Максимом і Романом згадується
у 1649 і 1654 рр. [816, 45].
Родичі прибічника павлюківців Смоляги [963, 253] продов
жували його справу: Ничипір в Обухівській сотні Київського пол
ку (1649) і Кіндрат козаком Фастівської сотні Білоцерківського
полку (1649).
Відомий дослідник В.Сергійчук вважає першим білоцерківсь
ким полковником Ярему Хмеленка [1342, 67]. Учений віднайшов
згадку про нього в травні 1648 р. Пізніше знаний Гаврило Хмелен
ко, який був козаком Чорнокам’янської сотні і проживав у Ста
вищах [823, 182; 816, 48].
Полковник Іван Васильович [735, Т. І, 50] Гиря (? —
1595–1649 — ран. 1654) походив з остерської шляхти [1080, 43],
разом з Семеном Гирею (мабуть, братом) отримав Мрин. У 1618 р.
разом з іншим Іваном Гирею, пішовши з Баришівки до козацько
88
В.В. Кривошея го полку Яцька Люберського, потрапив у московський полон. У
1625 р. був послом до московського царя, а у 1630 р. проживав
уЖовнині і обирався військовим суддею. Брав участь у повстанні
Федоровича. Став білоцерківським полковником, знову полков
никував у 1648 р. Мабуть, його сином був Данило Гиря (? —
1608–1654 — ?), який очолював білоцерківську сотню у 1638, 1649
[823, 175], 1654 [816, 38], 1655 рр., що дозволило йому бути і на
казним полковником (1654, 1655) [823, 175; 710, 783].
Шляхтич, козак білоцерківський (1649, 1654) [823, 169; 710,
785] Іван Кравченко (? — 1629–1675 — ?) сотником був уже в люто
му 1649 р., коли Б.Хмельницький направив його на чолі посольства
до хана. У вересні 1650 р. він очолював посольство до М.Потоць
кого з вимогою розпустити коронне військо.
Яків Кліша (? — 1600–1654.12. — ?) — посол до короля (1627),
запорозький полковник (1631–1632). 16 лютого 1633 р. запорозькі
посланці Федір Каленик, Яцько Кліша та Сава Бурчевський були
прийняті маршалком польського сейму Миколою Остророгом
і отримали підтвердження про позитивне вирішення конфесійного
питання [1473, 125]. Був полковником (1637) і сотником білоцер
ківським (1638–1648) [1490, 81]. Пізніше змінив на полковництві
Михайла Громику. Дослідник Ю.Гаєцький вважав, що він був
полковником впродовж 1652–1653 рр. Документальне підтверд
 
Наші Друзі: Новини Львова