Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 21 лютого 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 161481
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
в Черкаському полку за Богдана Хмельницького відомо 27 стар
шин з 27 родин.
Корсунь був місцем проживання родин попередніх полковників
Миська Пивоваренка (1625, 1632 рр.), Романа Поповича (1630 р.
[1107, 68]), Філоненка (1634 р.), Михайла Мануйловича (1637 р.),
Максима Нестеренка Бута (1637–1638 рр.), Жабокрицького
(1643 р.), Олексія Тушка (1648 р.).
Колишній полковник (? — 1638) і сотник корсунський (1638 — ?)
Михайло Мануйлович зареєстрований як козак сотні Куришкової
(1649), що проживав у Стеблеві. Нащадки полковника Жабок
80
В.В. Кривошея рицького зареєстровані у двох сусідніх сотнях: Лесько у сотні Го
родиській, Федір — в Імгліївській, в сотні Куришковій родичі
Романа Поповича — Іван, Курило і два Яреми Поповичі. Федір
Калина — посол на коронаційний сейм (1632 р.) — у 1648 р. він
був сотником, а потім сотню очолив Івахниченко, а він з Климом
і Мелешком Калинами залишилися в її складі рядовими козака
ми (1649 р.).
Рід БутівНестеренків міцно утримував керівні позиції у полку.
Наприкінці літа 1648 р. полк очолив покозачений шляхтич герба
«Побуг» Максим Нестеренко [1186, Ч. ІІ, 391], який ще у 1638 р.
очолив третю Корсунську сотню. Після Зборівського миру до ре
єстру записаний як козак сотні Марка Бажаненка. Надалі неодно
разово був наказним полковником, що засвідчує його належність
до полкової старшини.
До антигетьманскої коаліції належав полковник корсунський,
гетьманський син Лук’ян Мозиря, якого Б.Хмельницький за про
тидію виконанню рішень Білоцерківського миру звільнив з посади.
Мозиря ж став за спиною старшин свого та Білоцерківського пол
ків, які розпочали заворушення і вбили полковників білоцерківсь
кого Громику і новопризначеного корсунського [1233, 44, 95]. За
наказом гетьмана заколот був придушений, а Мозиря страчено.
Мисько Івахниченко був сотником стеблівським з 1638 р.,
а у 1649 р. — корсунським. Федір Жолудь був отаманом сотенним
в одній із сотень полку (1638 р.), потім козаком цієї ж сотні Івах
нюка (1649 р.). Козак сотні Івахниченка шляхтич [1162, 205] Юсь
ко Степанович Шрамко став писарем полковим. Отаман сотенний
(1638 — ?) Кузьма Черевань став козаком сотні Корчовського
(1649 р.). Отаман Корсунської сотні (1638 р.) Яцько Голубицький
залишався у її шеренгах і у 1649 р. [823, 132]. У попередній період
відомий старшина з Корсуня Гарбуз, а Остап Гарбуз знаний коза
ком Корсунського полку у 1649 р. Якісь родичі сотника (1638 р.)
Павла Гайдученка Захар і Яцько були козаками полкової сотні
Корсунської (1649 р.).
Колишній сотник корсунський (1638 р.) шляхтич Андрій Ба
лакшеєнко (Балакчеєнко) був козаком сотні Василя Гаркуші
(1649 р.), в той же час згадані Федір Балакчеєнко у полковому то
варистві [823, 131] і Левко Балакчій в сотні Гаркушиній, який став
городовим отаманом корсунським (1653.05.) [1233, 114]. Отаман
Корсунського полку (1638 р.) Михайло Скиба, мабуть, і є Скиба
Старий з Тишком Скибенком — козаки сотні Василя Гаркуші
81
Козацька еліта Гетьманщини(1649 р.). Отаман сотенний (1638 р.) Москаль (Москаленко) Се
мен разом з Василем і Сергієм ввійшли до сотні корсунської Мар
ка Бажаненка (1649), їх родичі були ще у восьми сотнях полку.
З родини дрібних овруцьких шляхтичів походив Лаврін Гри
горович Пашковський, який перебрався до Корсуня ще на початку
ХVІІ ст. Неодноразово обирався військовим писарем (1614, 1617,
1619, 1624 рр.), був послом на сейм (1632 р.). Мабуть, один з близь
ких соратників Максима Кривоноса. Козак Ольшанської сотні
Лисянського, а потім Корсунського полку (1649 р.), писар полковий
корсунський (1649 р.). Крім нього у 1649 р. у козацькому війсь
ку у Білоцерківському полку (сотня Коростишівська) були Павло
і Прокіп Пашковські, у Корсунському полку Матій Пашковсь
кий — козак Ольшанської сотні [1162, 165]. З цієї родини похо
див пізніший полковник комонний Григорій Пашковський.
За гетьманування Хмельницького в Корсунському полку ві
домі дев’ять повних полковників: Іван Шангирей, Станіслав Мро
зовецький, Лука Мозиря, Спіл [715, 351], Антон Кілдей, Іван Золо
таренко, Максим Нестеренко Бут, Яків Улізько, Іван Дубина
Гуляницький [826, Т. 8, 1244].
Попередньо Іван Золотаренко 1649 р. був у полковому това
ристві [823, 131], Яків Петрович Улізько (за реєстром 1649 р. Яцько
Петриченко [823, 131]) — в сотні Василя Гаркуші. Відомий також
Іван Улізченко, мабуть, брат Якова, бо поминався у його субот
нику [1062, 29].
Наказними полковниками були вісім старшин: Михайло Івах
нюк, Мисько Стадниченко, Антін Кілдей, Семен Дубина, Мисько
Дубина, Максим Нестеренко Бут, Дмитро (Дементій) Трутина.
У Корсунському полку відомо п’ятнадцять Гуляницьких. Разом
з тим, у реєстрі 1649 р. немає жодного Дубини. Проте троє з Ду
бин протягом 1654–1657 рр. перебували на трьох найвищих уря
дах в полку. Семен і Мисько наказні, а Іван — повний полковник
[826, Т. 8, 1244]. В одному з документів за 1660 р. серед значних
козаків корсунських названий Іван Дубина Гуляницький [1233,
115]. Це дає змогу зробити припущення, що Дубини корсунські і Гу
ляницькі корсунські — це один рід.
Городовим отаманом корсунським згаданий Яким Грабар з сотні
Івахненка. Тимко Бондаренко, який у полковому товаристві кор
сунському був уже у 1649 р., пізніше став отаманом цього това
риства (1656 р.).
У 1631 р. у Київському Михайлівському монастирі був записа
82
В.В. Кривошея ний поминальник козака корсунського [695, 92 зв.] Парфена Пру
тила: Парфен, Євдокія, Семен, Євдокія, Іван, Юліана, Терентій,
Марія, Зіновія, ієрей Стефан. Сотник Корсунського полку (1649
[823, 137]) Демко Прутилчич належав до цього роду.
Серед корсунських сотників є згадки про Богдана Кондратенка
(1654), який у 1649 р. був серед полкового товариства. Він з трьома
товаришами і дев’ятьма козаками 24 жовтня 1654 р. виїхав з Кор
суня до царя [620, 119].
Козак сотні Гаркушиної (1649) Яцько Яковенко (Яковлєв), а по
тім сотник богуславський (1655) разом з уманським сотником Ти
мофієм Семеновичем також їздив до царя [620, 122].
Серед сотенних містечок Корсунського полку мали бути Сміла
(з В’язовцем і Тарасівкою) і Стеблів (зі Склемичем, Сидорівкою,
Щербачинцями, Скірупчинцями, Лебодинчим, Лучовим, Тонопів
кою). Генеалогічний аналіз дав змогу встановити, що сотня Гав
риленкова — це Звенигородська сотня (раніше її очолював Мак
сим Нестеренко Бут), а Куришкова і Корчовського — Стеблівські
(раніше цю сотню очолював Мисько Івахниченко). Ці населенні
пункти і раніше належали до Корсунського староства [827, 657].
Звенигородську сотню очолив Гринець Гавриленко, тут же були
його родичі Ясько і Юхно, значним впливом користувалися родини
Погорілих [699, 300] (Михайло) та Кальницьких [699, 300] (Яр
мола). Старшина у 1637 р. Федір Бабиченко був із Стеблева, його
родичі Мандик, Микита, Процик, Степан Бабиченки зареєстро
вані козаками сотні Корчовського (1649).
Вільшанську сотню у січні 1654 р. очолював якийсь Андрій
(в сотні 1649 р. вісім Андріїв і тому важко надати перевагу якомусь
із них).
 
Наші Друзі: Новини Львова