Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 09 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 163474
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
склад.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні персонального складу
урядової старшини Гетьманщини (шляхом складення реєстрів),
виявленні основних козацькостаршинських родин для з’ясуван
ня їх впливу на перебіг основних подій в Україні XVII–XVIII ст.
Мета, об’єкт і предмет дослідження визначили основні завдання:
– з’ясувати основні етапи, напрями і ступінь наукової розроб
ки досліджуваної теми;
– систематизувати і охарактеризувати стан джерельної бази;
– визначити методологічні засади, доповнити методику істо
рикогенеалогічних досліджень;
– уточнити структуру старшинських урядів та еволюцію їх міс
ця в козацькій ієрархії, здійснити структурні узагальнення;
– виявити і доповнити персональний склад генеральної, полко
вої старшини, полковників і сотників, зробити попередні розвідки
стосовно складу сотенної старшини;
– систематизувати і доповнити родоводи українських геть
манів;
6
В.В. Кривошея – виявити основні генеалогічні факти провідних козацько
старшинських родин Гетьманщини, які утримували уряди гене
ральної старшини, полковників, сотників;
– розглянути соціальні (виявити частку родин шляхетського
походження в козацькому середовищі), кланові і регіональні (ви
значити регіональну типологію основних козацькостаршинських
угруповань), національні (узагальнити дані національного складу
козацької старшини) відмінності, віросповідання козацької стар
шини;
– дослідити еволюцію суспільної значущості старшинських
родин, періоди їх політичного підйому та занепаду;
– через генеалогічні дослідження здійснити географічну локалі
зацію так званих іменних сотень, міграційних переходів козаць
кої старшини в межах Гетьманщини.
Хронологічні межі дослідження визначаються часом існування
Української козацької держави: 1648–1782 рр. Нижня межа дос
лідження обумовлена початком Національновизвольної війни
українського народу середини ХVII ст., тобто часом перетворення
старшини в правлячу еліту козацької держави. Верхня грань —
ліквідацією полковосотенного устрою і заміною його намісниць
ким управлінням, тобто часом знищенням козацьких урядів і ко
зацької старшини як суспільновпливової єдності.
Географічні межі дослідження визначаються територією по
ширення полковосотенного устрою козацької держави в його
еволюції в рамках визначених хронологічних меж.
7
Козацька еліта ГетьманщиниРОЗДІЛ 1
ДЖЕРЕЛА, ІСТОРІОГРАФІЯ
ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПЕРСОНАЛЬНОГО СКЛАДУ
КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ
1.1. Джерельна база
Дослідження персонального складу козацької старшини спи
рається на значний і різноплановий масив джерел, типологовидо
ву класифікацію яких здійснено на основі методики Л.Пушкарьо
ва [1325, 221–226], огляду основних тенденцій стану української
археографії історії козацтва Ю.Мицика [1220, 221–226]. Опира
ючись на попередній досвід аналізу джерел з історії українського
козацтва [1026; 1028; 1253; 1254; 1195, 37–39], приєднуємося до
думки, що джерела «говорять лише тоді, коли вмієш їх запитува
ти… Як тільки ми відмовимося просто протоколювати слова наших
свідків, як тільки наміряємося самі примусити їх говорити, необ
хідно скласти список питань» [885, 38]. Виявлення, відбір і кла
сифікація джерел є початком такої роботи.
Як вказувалося више, класифікація джерел проблеми опираєть
ся на загальну джерелознавчу класифікацію. Враховуючи особли
вості дослідження, з письмових джерел особлива увага надається
документальним. У зв’язку з цим здійснимо класифікацію джерел
за походженням і видами. На наш погляд, у класифікації варто
відобразити документи державного (як центральних органів влади,
так і місцевих), громадського (різних недержавних організацій,
насамперед становодворянських), церковного і приватного по
ходження. При цьому враховується, що для дослідження проблеми,
насамперед, мали українські, російські і польські джерела. Повною
мірою використані законодавчі акти, актові джерела, справочинні
документи, статистичні матеріали, причому останні для зазначе
ної проблематики мають першочергове значення. Серед джерел
з історії козацтва, а відповідно, й козацької старшини дослідники
виокремлюють тринадцять груп джерел [1029, 15–17], усі вони
використані у пропонованому дослідженні.
Джерельну базу дослідження становлять письмові архівні ма
теріали фондів Центрального державного історичного архіву Ук
8
В.В. Кривошея раїни в м. Києві та Інституту рукописів НБУ імені В.І.Вернадсько
го. Базовими стали: ф. І (Літературні матеріали), ф. ІІ (Історичні ма
теріали), ф. VІІІ (Колекція Київського університету), ф. Х (Архів
АН України), ф. ХІІ (В.Модзалевський), ф. XIV (Колекція істо
ричних документів ВР НБУ) ІР НБУ. У фондах ЦДІА міститься
величезна кількість матеріалів господарчоправового, генеалого
родовідного та статистичного характеру. Крім зазначених архі
восховищ, джерельні матеріали зберігаються в Дніпропетровсько
му [701, 7–29], Чернігівському [740, 83–90, 31–46, 72–84, 37–58,
67–82, 62–85] музеях.
Комплексні джерела козацької держави, що виникли у процесі
функціонування органів козацької адміністрації, становлять неви
черпну інформацію багатьох фондів ЦДІА України в Києві, серед
них Генеральна військова канцелярія (ф. 51), похідна Генераль
на військова канцелярія (ф. 1501), Генеральний військовий суд
(ф. 56), полкові (ф. 63, 72, 75, 80, 83, 94, 96, 98, 102, 108) і со
тенні (ф. 61) канцелярій. У фондах ІР НБУ з колекції Київського
університету в систематизованому вигляді використано збірки ука
зів ГВК за другу половину 1722–1724 рр., 1726–1727 рр. [634,
635, 636, 637, 638]. Аналіз складу документів лівобережних полко
вих канцелярій здійснила Г.Швидько [1458, 317–329], Корсунської
полкової канцелярії — Ю.Мицик [790, 3–6]. У своїй більшості всі
джерела атрибутовані і датовані.
Як уже зазначалося, першочергове значення для вивчення пер
сонального складу старшини мають статистичні матеріали. Зви
чайно, найбільш цінним джерелом цієї групи є реєстри чи компути,
розпочинаючи від першого реєстру одного з охочих козацьких
полків 1581 р. [742, 157–162], продовжуючи стислими реєстрами
старшини 10–20х рр. ХVІІ ст. [1223, 157–162], реєстром стар
шини 1638 р. [1470, 15–19], і, безсумнівно, нещодавно опубліко
ваним з сучасними коментарями реєстром Війська Запорозького
1649 р. [821; 823]. Такий же характер мають «статті» українсь
ких гетьманів з урядами Російської держави, які підписувалися
старшинами.
Реєстри козацьких полків як офіційні документи описовоста
тистичного характеру завжди привертали увагу дослідників [1024].
Автору вдалося виявити і використати 76 полкових реєстрів за
1712–1764 рр., які є архівними оригіналами, що вказує на їх ви
соку достовірність. У переписах дворів козаків і старшини нази
 
Наші Друзі: Новини Львова