Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 24 травня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 152072
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
симович, Андрій Ільченко, Трохим ЗначкоЯворський, Щербак,
Андрій Мартос, Петро Лук’янович, Григорій Савицький, Федір
Григорович, Андрій Манджос. Загалом відомі три обозні, чотири
судді, шість писарів, одинадцять осавулів, шість хорунжих.
Полковими сотниками були Трохим ЗначкоЯворський, Михай
ло Скаржинський, Андрій ЗначкоЯворський, Іван Огронович,
Кулябко [186, 1], Мойсей Билин, яблунівським — Степан Ябло
новський, пирятинськими — Максим Щербак, Ісак Плевковський,
снітинськими — Павло Кулябко [184, 1], Тиміш Догмат, Іов Булю
баш, хмельовськими — Данило Тахтай, Андрій Шкляревич, яниш
пільським — Іван Корнієвич, горошинськими — Петро і Яків
Сахновські, костянтинівськими — Стефан Полетика, Стефан Ходо
ровський, жовнинськими — Іван і Данило Булюбаші, городись
ким — Максим Петровський, чорнуськими — Яким Христич,
Григорій Шостак, сенчанськими — Пилип Криштопенко і Павло
Слюз, лукомським — Іван Мальчевський, глинським — Олексій
Щербина, смілянським — Яків Таран, роменськими — Дем’ян Гай
дук, Азарій Криштофович, Яків Бойко, чигриндубравським — Да
нило Бутовський, лохвицькими — Дмитро Манко, Іван Лукаше
вич, Іван Огранович. Зафіксовано 49 сотників з 39 родин, з яких
троє Булюбашів, Ограновичів, по двоє Шкляревичів, Лахновських,
Лукашевичів, Кулябок, Криштофовичів, Значко — Яворських.
У Лубенському полку в 1764–1782 рр. було 73 урядових старшини
з 54 родин, серед них: чотири Булюбаші і Ограновичі, три Кулябки,
двоє Шкляревичів, Лахновських, Лукашевичів, Кулябок, Криш
тофовичів, ЗначкоЯворських, Шостаків, Щербаків, Скаржинсь
ких, Савицьких, Петровських, Максимовичів, Манджосів.
Переяславським полковником з 1768 р. став Григорій Іваненко
[1144, 298]. Обоз керувався чотирма старшинами: Якимом Кані
євським, Степаном Леонтовичем, Лукою Лукашевичем, Миколою
Моцоком. Полковими суддями були Петро Дараган, Базилевич,
Василь Леонтович, писарями — Іван Канієвський, Володимир
Берло, осавулами — Федір Пилипенко, Федір Дараган, Лука Лу
кашевич, Іван Зуб, Олександр Іваненко [1144, 298], Іван і Федір
Гулаки. До реєстру внесено 4 обозні, 2 судді, 2 писарі, 7 осавулів
(з яких по двоє Гулаків і Лукашевичів), 4 хорунжі.
Полкові сотні очолювали Лука Лукашевич, Христофор Костян
тинович, Степан Ілляшенки і його син Петро, Іван Тимофіїв, Іван
Базилевич. УБасані сотником був Семен Пилипенко, у Баришівці —
338
В.В. Кривошея Федір Афендик [1121, 443], у Воронкові — Дмитро Волевач, у Гель
м’язові — Андрій Козловський, у Терехтемирові — Федір Грине
вич, уЛепляві — Іван, Микола, Василь Левицькі, у Бубнові — Пет
ро Неверовський, у Піщаній — Іван Деркач, Іван Прохорович,
Володимир Лазаревич, у Домонтові — Антон Плошкевич, Михайло
Красовський, Василь Базилевич. Золотоніську сотню очолювали
Степан Леонтович, Василь Козюра, Яків Лукашевич, Кропивненсь
ку — Антон і Федір Дарагани, Іркліївську — Семен Красовський,
Павло Юзефович, Олексій Кононович, Канівецьку — Федір Іллєн
ко, Микита Куленський, Федір Богдановський, Яготинську —
Михайло Юзефович, Березанську — Петро Головачевський. 52 сот
ники (серед них 3 наказні) з 38 родин (4 Левицькі, Афендики,
2 Пилипенки, Лукашевичі, Юзефовичі, Красовські, Ілляшенки,
Дарагани, Гриневичі, Базилевичі). З 69 урядовців полку 4 Левиць
кі, Афендики, 3 Пилипенки, Гулаки, Лукашевичі, Дарагани, Бази
левичі, 2 Сулими, Канієвські, Іваненки, Юзефовичі, Красовські,
Ілляшенки, Гриневичі. Загалом уряди в полку цього періоду три
мали представники 46 родин.
Упродовж 1764–1782 рр. на генеральних, полкових урядах
і сотниками повними і наказними було 553 старшини (з них 19 пов
них і 5 наказних полковників) з 383 козацькостаршинських родин:
9 Сахновських, 5 Лукашевичів, Сулим, Левицьких, 4 Базилевичі,
Золотаревські, Забіли, Бутовичі, Булюбаші, Афендики, Шаули,
Тарновські, Руновські, Родзянки, 3 Гулаки, Гудими, Жураховські,
Калатури, Криштофовичі, Канієвські, Дарагани, Базилевські, Ма
заракії, Магденки, Ляховичі, Романовичі, Солонини, Петровські,
Шостаки, Тризни, Красовські, Кулябки, Максимовичі, Ограно
вичі, Пилипенки, Романовські, Станіславські, Тарасевичі, Уманці.
Ці 10% (39) старшинських родин — тримали 25,1% (139) урядів.
Армашевські, Базилевські, Бакуринські, Балясні, Брижинські,
Виридарські, Гаєвські, Горленки, Григоровичі, Дубовики, Жадь
ки, Жили, Заньковські, Іваненки, Ілляшенки, Кир’яки, Козинці,
Косачі, Ковалевські, Киселі, ЗначкоЯворські, Закревські, Грине
вичі, Воротиляки, Велецькі, Борсуки, Бобирі, Биковські, Алексан
дровичі, Корнієвичі, Кулаковські, Лазаревичі, Лисенки, Лукомсь
кі, Маньки, Псли, Марченки, Остроградські, Рубці, Павловські,
Пирятинські, Посудевські. Прудченки, Селецькі, Селевичі, Скар
жинські, Соколовські, Сохацькі, Троцькі, Хильчевські, Шаули,
Шишкевичі, Шкляревичі, Якубовичі, Яновські, Яновичі, Юзефо
вичі, Шрамченки, Чарниші, Стороженки, Старицькі, Соханські,
339
Козацька еліта ГетьманщиниСитенські, Семеки, Савицькі, Михайловські, Минецькі, Манджо
си, Лесевичі, Косачі мали по два представники на старшинських
урядах. Ці 70 родин тримали 140 (25,3%) урядів.
Навіть побіжний погляд засвідчує появу на політичному небо
схилі нових родин, яких раніше на значних козацьких урядах не
було. Нові історичні умови (насамперед, праця бюрократична —
канцеляристів) відкривали і нові можливості. Відновлення пові
тового устрою і водночас земських судів, підкоморіїв, а також
шляхетського інституту з посадою «предводителя» шляхетства
давали змогу дітям шляхти взяти реванш не на полі бою, а з чор
нильницею і ручкою в руках. Возні сотенні і повітові, різноманітні
підканцеляристи і канцеляристи, що дряпалися вгору по щаблях
«Табеля о рангах», заповнили всі установи в Україні. Тепер вони
могли і на штатській службі отримати звання значкового, війсь
кового чи, навіть, бунчукового товариша.
Бунчуковий товариш у нових умовах конкурував з полковниць
ким чином. Так, у 1758 р. на заміщення генеральних урядів були ви
сунуті майже одні бунчукові товариші. На 1го осавула генерально
го — три бунчукові товариші: П.Іскрицький, С.Томара, І.Жоравка,
на 2го осавула генерального теж три бунчукові товариші: В.Жура
ковський, В.Кочубей, І.Скоропадський, на писаря генерального —
бунчукові товариші В.Гудович, Я.Тарнавський, Д.Покорський, на
хорунжого генерального — бунчукові товариші Г.Гамалія [1138,
440], І.Лизогуб, компанійський полковник Г.Часник, на генераль
ного бунчужного — бунчукові товариші Г.Бороздна, П.Чорно
лузький [629, 12], компанійський полковник А.Крижанівський.
Чисельність бунчукового товариства була відносно сталою
(1733 р. — 112, 1736 р. — 136, 1763 р. — 139 тих, хто служить), але
з часом досить швидко почала розвиватися і збільшуватися така ка
тегорія як абшитовані бунчукові товариші (у 1763 р. таких було 39).
Після ж 1764 р. кількість тих, хто служить, і абшитованих різко
збільшується за рахунок того, що це почесне звання Малоросійська
колегія [837, 738] надає як військовослужбовцям, так і штатським
особам (насамперед у земських, міських та шляхетських устано
вах). Бунчуковими товаришами стають багато міщан (війти, бур
гомістри), шляхта, яка жодного відношення до козацтва не мала.
Унаслідок того, що звання бунчукового товариша тепер вище за
сотника, адміністрація була вимушена присвоїти це звання біль
шості територіальних сотників, причому вони залишаються при ви
конанні обов’язків сотників уже будучи бунчуковими товаришами.
 
Наші Друзі: Новини Львова