Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 19 лютого 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 149290
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
Базилевичів, Камінських, Песцевичів, Виридарських, Шашке
вичів, Гриценків і Часників.
У гетьманській столиці на виборах «из вельмож толко Кочу
бей, и один простой старикъ судья генеральной Дублянский были,
протчия жъ, как то: судья генеральной Журманъ, писарь генераль
ной Туманской и генеральной Асавулъ Скоропадской, которой отъ
обохъ здесь собраній, как признанной патриотъ и любитель вол
ности, и стародавныхъ правъ выбранъ въ депутаты, не было...за
болели и отъпросились въ отпускъ для лутчаго воздуха, ища
темъ народу показать, что они от всего удаляются», — писав Ру
мянцев [1167, 327].
Проте під самим наказом є підпис Осипа Туманського, правда,
не як писаря генерального, а як колезького асесора. З відомих родів
Гетьманщини підписалися Данило Бутович (військовий товариш),
Петро Забіла (бунчуковий товариш), Прохір Забіла (військовий
товариш), Василь Кулябко (підкоморій Роменський), Cтефан Ку
лябко (бунчуковий товариш), Петро Максимович (значковий то
вариш), Іван Туранський (бунчуковий товариш). Бачимо серед тих,
хто підписався, і сотенну старшину: писаря сотенного кролевець
кого Івана Сердюкова, хорунжого сотенного ямпольського Якова
Лазаревича, возного сотні кролевецької Івана Рубаху.
Останнім ніжинським полковником був Андрій Жураховський.
Обоз очолювали Юрій Сердюков і Василь Кадигроб, полковим суд
дею був Петро Базилевич, писарями — Петро Базилевич, Степан
Карпинський, Іван Уманець, Іван Романовський, Роман Лазаре
вич, осавулами — Григорій Кленус, Дмитро Григорович, Кирило
Кулаковський, Данило Тарасевич, Іван Кониський, Александро
вич, Михайловський, Іван Коробка, Григорій Омельянович, Пи
лип Приймаків, Олексій Павловський, Петро Оболонський, Осип
Костенецький, Іван Григоровський. Загалом до реєстру включені
2 обозних, 2 судді, 6 писарів, 15 осавулів, 7 хорунжих.
На чолі Ніжинських сотень були Яків Володьковський, Юрій
Сердюков, Василь Романовський, Веркіївську очолювали — Іван
332
В.В. Кривошея Виридарський (з шляхти [1162, 25]) і Сидір Армашевський, Іван
городську — Іван Григоровський та Іван Забіла, Борзнянські —
Микола Риба, Федір Забіла, Олексій Виридарський, Семен Паню
та, Прохорівську — Григорій Григорович, Воронізьку — Микола
Богаєвський, Тиміш Хильчевський, Коропську — Роман Христо
форов, Микита Сидорський, Новомлинську — Кирило Кошелев
і Осип Глушневський, Батуринську — Микита Смяловський, Ша
повалівську — Семен Сохацький і Петро Псел, Кролевецьку — Мак
сим Огієвський і Федір Коханья, Глухівську — Олександр Славсь
кий, Янишпільську — Василь Васильович Уманець, Поповську —
Василь Богданович, Конотопську — Іван Фіалковський, Колоша,
Андрій Торанський, Дівицьку — Іван Селецький, Володимир
Забіла, Олишівську — Василь Пригара. Загалом є документальні
свідчення про 56 сотників з 47 родин (3 Забіли, Шишкевичі, 2 Уман
ці, Сохацькі, Селецькі, Григоровичі, Виридарські).
Загалом до реєстру Ніжинського полку внесено 83 урядових
старшини з 67 родин (3 Уманці, Забіли, Шишкевичі, 2 Тарасевичі,
Романовські, Армашевські, Жураховські, Кулаковські, Костенець
кі, Сохацькі, Селецькі, Григоровичі, Виридарські).
У Стародубі вперше в історії козацтва Гетьманщини на чолі
полку став князь Юрій Васильович Хованський (1763–1767). Служ
бу розпочав у 1744 р. сержантом у лейбгвардії Преображенсько
го полку, став вахмістром, корнетом (з 1753), секундротмістром
(з 1761), ротмістром (з 1762), полковником стародубським (з 4 ве
ресня 1763). Хованського змінив представник старовинної місцевої
полковничої родини Михайло Миклашевський [1124, 244], а потім
полковниками були два представники родини Завадовських: Іван
Васильович і Яків Васильович. Обозну службу очолювали Василь
Рославець і Кіндрат Лайкевич, суддями полковими були Петро
Лишень, Петро Косач, Олексій Дівович, писарями — Степан Федо
рович, Іван Жданович, осавулами — Григорій Гаєвський, Федір
Панківський (у листопаді 1767 р. полковий осавул Панківський
отримав чин бунчукового товариша, а його рангові маєтності були
передані до Генеральної скарбової канцелярії), Григорій Михай
ловський, Григорій Великошапка, Василь Вітвицький, Федір
Плешко. До реєстру старшин полку занесені по три обозних, суддів,
писарів, 9 осавулів, 5 хорунжих.
Полковими сотниками були Василь Гром, Яків Семека, топаль
ським — Василь Рубець, новоміськими — Федір Силевич, Дем’ян
Горлянкевич, новгородськими — Андрій Рачинський, Галецький,
333
Козацька еліта Гетьманщинимглинські — Павло ПокорськийЖоравка, Павло Кореневський,
шептаківським — Архип Худорба, погарським — Яків Лобко, по
чепськими — Олексій Дівович, Олексій Булашевич, Мойсей Ар
шук, бакланськими — Григорій Косач [243, 1], Микола Ноздря.
Відомі 26 сотників з 22 родин (2 Соболевські, Селевичі, Семаки,
Рубці). Разом в полку зареєстровано 50 урядових старшин з 43 ро
дин (по 2 Соханські, Гаєвські, Косачі, Соболевські, Селевичі, Се
маки, Рубці).
Увесь період на чолі Чернігівського полку стояв Петро Милора
дович [245, 1]. У 1769 р. полковим обозним став Андрій Тризна.
Полковими суддями були Іван Сахновський і Яків Бакуринський
[197, 1], писарями — Яків Бакуринський і Яків Рашевський [1252,
63], полковими осавулами — Петро Каневський, Василь Павловсь
кий, Іван Сахновський, Семен Бакуринський, Яків Круп’янський,
Андрій Лисенко, Іван Долинський, Петро Посудевський. Кількісно
полкова еліта цього періоду — 2 обозні, 3 судді, 3 писарі, 4 осаву
ли, 4 хорунжі.
Полкову сотню очолювали Семен Стоінський, Яків Тризна, Пет
ро Кам’янецький. На чолі Киселівської сотні стояли Іван Шарша
нович, Іван Демидовський, Березнянської — Павло Сахновський,
Волинської — Іван Журба і Василь Лисенко, Городнянської — Ни
чипір Харченко, Роїської — Яків Круп’янський і Іван Нехаєвський,
Седнівської — Федір Римша, Федір Дубовик, Любецької — Василь
Силич, Іван Посудевський, Федір Посудевський, Іван Посудевсь
кий, Семен Репчинський, Матвій Корицький, Василь Сипига, Ви
бельську — Петро Тризна, Білоусівської — Семен Товстоліс, Василь
Корсун, Василь Красовський, Менської — Іван Бобир і Костянтин
Селиванович, Понорницьку — Богдан і Петро Брежинські, Си
нявської — Максим Жуковський, Столенської — Роман Бобир,
Слабинської — Трохим Будлянський і Петро Тризна, Сосницької —
Йосип Шишка, Омелян Станіславський, Петро Лисянський.
В цей період відомі 42 сотники з 34 родин (3 Тризни, Сахновські,
2 Посудевські, Бобирі, Брежинські, Дубовики). У Чернігівському
полку встановлено 56 урядових старшин з 43 родин (6 Сахновсь
ких, 3 Тризни, 2 Лисенки, Бакуринські, Посудевські, Бобирі,
Брежинські, Дубовики).
Лише наказними полковниками у Прилуках протягом
1763–1772 рр. були Іван Галаган [1137, 318], Петро Горленко [1140,
250], Іван Тарнавський. З 1773 р. до ліквідації полку на його чолі
стояв Олександр Якубович. Полковими обозними були Стефан
334
В.В. Кривошея Лукомський, Петро Тарнавський, Яків Огронович, Яків Кисіль,
Микита Умен, писарями — Іван Ягельницький і Андрій Гален
ковський, суддями — Іван Романович, Олександр Равич, Яків
Александрович, осавуломи — Занькевич, Яків Кисіль, Семен Бі
лецькийНосенко, Григорій Мазаракій, Микита Умен, Яків Яновсь
 
Наші Друзі: Новини Львова