Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 02 грудня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 177266
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
хорунжий Данило Петрович Апостол (1762.8.02. — 1767) [489, 1],
бунчужні Яків Степанович Тарновський (1762.8.03. — 1779) [357,
1], Осип Лукич Закревський (1762.8.03. — 1763).
Всього дев’ять родин входили до вищого керівництва козацтва,
яке погоджувало свої кроки з президентом Малоросійської колегії
Потьомкіним. До цих родин належали Кочубеї, Журмани, Дублян
ські, Туманські, Жоравки, Скоропадські, Апостоли, Тарновські
і Закревські. Як бачимо, дві з них (Скоропадські і Апостоли) репре
зентували родини попередніх гетьманів, родина Кочубіїв з їх роди
чами Дублянським символізувала вірність російському престолу
і несла антимазепинське ідеологічне навантаження, Закревські
входили до родинного клану Розумовських.
Таблиця 6.5
Шлюби і посади дітей останнього гетьмана
(станом на січень 1788 р.)
Як бачимо, лише один шлюб із зросійщиної старшинської ро
дини за походженням Гудовичів, усі ж інші — із петербурзькою
329
Козацька еліта Гетьманщини
Наталія 38 р. дійсний камергер Микола Загрязмін
Олексій у 36 р. дійсний камергер графиня Варвара Петрівна Ше
реметєва
Лизавета 35 р. генералпоручик, граф Петро Апраксін
Петро у 34 р. генералмайор (з 1780) Софія Степанівна Ушакова,
донька сенатора
Ганна 31 р. дійсний камергер Василь Васильчиков
Параска 30 р. генералпоручик, генералгубернатор Рязанський Іван
Гудович
Андрій Камерюнкер, у 28 р. посол у Данії
Лев у 26 р. полковник (з 1782) Старооскольський
Григорій у 25 р. полковник СанктПетербурзький
Іван у 24 р. генералад’ютантзнаттю. Якщо «блискавична кар’єра за Петра ІІІ ще одного ук
раїнця — Андрія Гудовича викликала у гетьмана похмурі перед
чуття» [1030, 79], то вже їх діти знайшли спільну мову і, як ба
чимо, пошлюбились.
Приклад гетьмана був дороговказом іншим старшинським ро
дам. Так і йшов би шляхом упадку, типовим для багатьох козацько
старшинських родин, рід Журманів, якби б бунчуковий товариш
Ілля Васильович Журман не одружився з Гафією Давидівною Стре
шенцовою.
Його прадід Дмитро Журман був осавулом полковим стародубсь
ким ще за Рославця (1669), обозним за Жоравки, наказним полков
ником за Миклашевського (1705, 1706) [650, 6]. Прозваний Тур
чиненком за те, що дев’ять років перебував у турецькій неволі
(В.Модзалевський вважав, що до 1669 року, хоча данних про нього
ми не маємо і між 1672–1688, тобто 14 років) [1241, 60]. У 1714 р.,
будучи вже досить старим, «в городе Стародубе, по рынку здравъ
ходячи, нечаянною смертию межъ коморами скончалъся». На той
час син від першого шлюбу Матвій уже помер. Залишилися вдова
Марія Дячиха (згодом вийшла за кравця Германа Синяка), донька
від другого шлюбу Олена, що у цьому році одружилася з Василем
Моцарським, і онуки по Матвію: Василь, Михайло, Григорій, Іван.
Завдяки тому, що становлення Василя Журмана відбувалося ще
під патронатом впливового діда, він став товаришем полку Ста
родубського (1710), значним військовим товаришем (1718), знач
ковим товаришем (1723). Шлюб Василя з донькою сотника поче
повського Івана Губчиця Єфросинією також був достатньо вдалий.
Інші ж брати відомі як козаки. У 1729 р. Василь Матвійович по
мер, залишаючи малолітніми сина Іллю і доньку Олену. Вдова
вдруге вийшла заміж за бунчукового товариша Івана Семеновича
Лашкевича. Це дає можливість Іллі залишитися на «верху» геть
манського суспільства: у 1739 р. він став військовим канцелярис
том ГВК, а вже через шість років бунчуковим товаришем. Шлюб
зі Стрешенцовою і постійні поїздки до Петербурга сприяють йому
отриманню уряду генерального судді.
Шлюб Василя Туманського з донькою генерального судді Федо
ра Лисенка Уляною підняв цей рід до вершин козацької ієрархії.
Вважається, що рід бере початки з духовенства Правобережної
України. Шляхтич Тиміш з синами Федором, Петром і Григорієм
перейшли на Лівобережжя у Переяславський полк. Останній став
священиком, а потім протопопом у Басані. Мав п’ятьох синів і донь
330
В.В. Кривошея ку. Старший Василь народився близько 1718–1720 рр. і пішов на
навчання до КиєвоМогилянської академії. Після навчання став
полковим канцеляристом переяславським, згодом перейшов до
ГВК, а під час слідтва над старшим військовим канцеляристом
Холодовичем виконував його обов’язки (1748). Посів посаду полко
вого писаря переяславського (1750–1751), а потім знову повернув
ся до ГВК уже старшим військовим канцеляристом. На цій посаді
отримав чин бунчукового товариша і 1762 р. затверджується ге
неральним писарем [1270, 239].
Полковник Петро Мартинович Юркевич 31 грудня 1780 р. отри
мав звання генералад’ютанта. Один син генерального підскарбія
Михайла Васильовича Скоропадського Петро став ротмістром, дру
гий — Яків (одружений з Євфросинією Осипівною Закревською)
майором лейбкирасирського полку. Його ж син Петро був записа
ний до лейбгвардії Ізмайлівського полку, донька Катерина напри
кінці 60х стала дружиною Олександра Семеновича Хвостова (бри
гадир у 1788 р.).
Доньку Настасію генеральний суддя Дем’ян Оболонський видав
заміж за Костянтина Тінькова, майбутнього надвірного радника
(1787), правнука стольника петровських часів Микити Леонтійови
ча. Поселилися вони в с. Купчичах на НовгородСіверщині і, зви
чайно, їх син Василь уже в 15 років був підпоручиком лейбгвардії
Ізмайлівського полку [1241, 95].
Фіксуються лише поодинокі випадки повернення на козацькі
посади тих, хто розпочав службу у російських структурах. Так,
Влас Жураковський, ставши квартирмейстром лейбгусарського
Гольшанського полку, повернувся до Гетьманщини (1762 р.) ота
маном сотенним роменським [602, 5].
Почастішали одруження чоловіків з росіянками. Син обозного
полкового чернігівського Іван Михайлович Сахновський одружив
ся з донькою підполковника Устиною Петрівною Вєткович. З пле
мінницею Григорія Теплова одружився суддя полковий стародубсь
кий Кирило Лобисевич. Після його смерті у 1757 р. вдова Гафія
Єгорівна вийшла вдруге заміж за Івана Андрійовича Миклашевсь
кого [1242, 180].
Проте у старшинському середовищі залишалися досить сильні
автономістські тенденції, які особливо проявилися під час укла
дення наказів до катеринської комісії. УНіжині проурядовий на
каз місцевого земського судді Лаврентія Селецького підтримали
лише 6, а проти виступило 55 шляхтичів. Вони підготували свій
331
Козацька еліта Гетьманщининаказ депутату Григорію Долинському. Частина непокірних була
заарештована і військовий трибунал виніс 35 смертних вироків
і 3 позбавив урядів. 14 цивільних засуджили на довічне заслання,
4 — до позбавлення рангу. Після цього 17 шляхтичів ніжинських
(і приєднаних до них батуринських) підписали запропонований
наказ Селецького. Вони представляли родини Забіл, Кулаковських,
Левицьких, Тарасевичів, Сердюків, Селецьких, Врасашевських,
Базилевичів, Камінських, Песцевичів, Виридарських, Шашке
 
Наші Друзі: Новини Львова