Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 20 жовтня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 174741
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
варишів [1272, 35–43]. Загалом неурядова старшина нараховувала
1275 чоловік, із них служили 1006 (79%).
За гетьманування Розумовського повністю відродилося звання
і набуло широкого вжитку призначення військовим товаришем.
Загалом в полках було різних урядовців і службовців 1879,
окремо ще 550, абшитованої старшини 233 у полках і 16 окремо.
Разом з 206 старшинськими дітьми, що не служили, і 1326 відстав
ними старшинами вони налічувли 4210 чоловіки (5,8% від загаль
ної кількості козаків). Категорія старшини, яку ми роглядаємо, на
раховувала 245 урядів (не включаючи генеральних). За весь період
1734–1763 рр. на цих посадах вдалося виявити 963 урядовців.
З попереднього періоду вдалося встановити долю 297 родин:
з них зберегли вплив 220 родин. Втратили уряди 79 родин. Серед
них до старовинних козацьких родин належали Берли, Бурляї,
Лісницькі, Нечаї, Гречані, Рославці, Раковичі, Новаковичі, Рус
тановичі, Сангурські, Таранухи, Товстоліси, Цесарські, Черу
шинські, Шираї, Шашкевичі.
Випадання родин зі старшинського середовища було пов’язане
з вигасанням роду. Так, сотник кобиляцький (? — 1712–1730 — ?),
осавул полковий полтавський (? — 1722–1725 — ?) і наказний пол
ковник (1727, 1730) Сава Михайлович Тарануха (? — 1677–1730)
[6, 52] разом з дружиною Феодосією Данилівною N [574, 140] мали
п’ятьох доньок, заміжніх за Павлом Степановичем Козельським,
Єфросинія була заміжня двічі, а саме: за Василем Зарудним, сот
ником миргородським, і Петром Ломиковським, бунчуковим то
варишем, Мар’яна — за сотником кобиляцьким Максимом Яно
вичем, Марія — за священиком Іваном Гординський. Чоловічого
продовження ця гілка роду Таранух не мала.
Другою з причин випадання зі старшинського роду була відсут
ність представників чоловічої статті належного віку. Старші сини
Данила Лісницького, онуки Григорія, які були сотниками, по
мерли, а молодші служили значковими товаришами вШишаках
і Уставиці [137, 469]. Син сотника Романа Микола, який згодом
326
В.В. Кривошея триматиме Шишацьку сотню (1765–1772), народився в 1732 р.
[1285, 173] і сотником став у 33 роки.
Іноді спадкоємці того чи іншого старшини йшли до монастирів.
Так, після смерті сотника золотоніського Переяславського полку
Антона Черушинського його син Федір прийняв постриг в монасти
рі і став ченцем Ераксом, донька Пелагея вийшла заміж за Костян
тина Леонтовича, якому перейшов уряд сотника, і всі володіння
Черушинських у сотні.
Зафіксований і перехід представників роду на Правобережжя,
і як наслідок цього — відсутність серед старшини представників
цієї родини. Так, нащадок відомого полковника часів Богдана
Хмельницького [899, 16] Карпо Дмитрович Бурляй ще був наказ
ним писарем полковим переяславським (1730) і володів с. Мельни
ками Іркліївської сотні, а вже його сини перейшли на Правобе
режжя до батьківських маєтностей, а саме: Іван до сіл Карапиші
і Тупики, а Михайло в с. Мисайлівку Богуславського староства.
Деякі родини залишалися на рівні неурядової старшини — бун
чукових, військових і значкових товаришів. Рустановичі повер
нулися в священицьке середовище [687, 6], зберігаючи шлюбні
зв’язки з полковими старшинами Лукашевичами, сотниками
Леонтовичами і маючи своїх представників у середовищі значко
вих і військових товаришів [456, 55 зв].
Син полкового судді Івана Берло Андрій пішов у священицьке
середовище, став протопопом переяславським, онуки — Іван Ва
сильович (? — 1690–1761) з наказного сотника воронківського
(1728, 1730) отримав чин бунчукового товариша (з 1737.21.02),
Григорій Данилович — «певчий Высочайшего двора» (1733), Іван
Андрійович був військовим канцеляристомГВК (1747–1765.22.12.).
1735 р. помер колишній суддя полковий переяславський
(1724–1729) Семен Іванович Новакович (? — 1679–1735). Його дру
жина Горпина Романівна, мабуть, із Забузьких (1697–1765 — ?)
залишилася з неповнолітніми синами, з яких старший Федір Се
менович (1722–1769) розпочав службу з 1740 р., став значковим
товаришем, потім з 1752 р. військовим, а в 1768 р. був абшитова
ним бунчуковим товаришем.
Повернули уряди 97 родин, представники яких не фіксуються
за гетьмана Апостола. Серед них були представники родин, які
мали досить значний вплив у попередні періоди — гетьманських
родин Наливайок, Дорошенків, Скоропадських, полковничих —
Думитрашків — Райчів, Кривоносів, Силичів, Джулаїв, Лобод,
327
Козацька еліта ГетьманщиниДубин, Жоравок, Третяків, Журманів, Жученків, Громек, Момо
тів, Мурашок, Чечелів, генеральної старшини — Ломиковських,
Мокрієвичів, Зарудних, Лучченків, Шилів, таких впливових стар
шинських родин, як Кониських, Маньківських, Маслів, Манжосів,
Завойок, Звенигородських, КонаровськихСохів, Карасів, Кисе
лівських, Парпурів, Рубців, Полетик.
Відсутність втрат уряду за політичними мотивами, а також по
вернення в уряди значної частини казацьких родин, які мали ве
ликий вплив у попередній період, ще раз підтверджує лояльність
російської адміністрації до козацтва в той період у збереженні
свого абсолютного керівництва.
262 нові в старшинському середовищі родини потрапили туди
різними шляхами. Найбільший приплив відбувся зі старовиних
козацьких родин, на другому місці стояли священицькі родини,
серед яких слід відзначити Войн, Оріховських, Голятовських, Знач
коЯворських, Сенют, Миткевичів, Карлицьких, Чернецьких. По
силився приплив у козацьку старшину заможних міщан. Серед
них представники київської міщанської верхівки — Александро
вичі, Биковські, Гудими, прилуцького міщанства Гуленки, переяс
лавського Капцевичі, миргородського — Козиненки. Через військо
ві заслуги потрапляли в старшину вихідці із Запоріжжя — Грива,
Негруля, з компанійської старшини — Ясликовські, Штепи, Сло
божанщини — Моцоки. З’явилися і вихідці з Правобережжя: Скар
жинські, Білошицькі, «греческой концистории, но польской поро
ды» [491, 2] — Кондискалови, серби з національних формувань, які
служили в Російській імперії — Божичі, нащадки вохідців з Бал
кан — Волошини, Косташі, Ламани. Продовжували поповнювати
старшинські роди вихрести з єврейства — Крижановські, переяс
лавські греки — Костянтиновичі. Існував і канал призначення
старшини з російських офіцерів — князь Хованький, Радищев.
6.5. Старшина в умовах ліквідації
полково'сотенного устрою
1764–1782 рр. були роками остаточної ліквідації залишків Геть
манщини. Особливого удару полковосотенній організації завда
ло відродження повітів і утворення їх адміністративних органів
управління. Розпочався перехід кадрів із полкових структур до
земських. Генеральна старшина не змогла протидіяти цьому про
328
В.В. Кривошея цесу, а полкова урядова і особливо неурядова старшина активно
до нього долучалася. До генеральної старшини належали обозний
Семен Васильович Кочубей (1751.15.10. — 1779.13.12.), судді Ілля
Васильович Журман (1756–1782) і Олександр Павлович Дублянсь
кий (1762.8.03. — 1782), писар Василь Григорович Туманський
(1762.8.03. — 1767 — ?), осавули Іван Тимішович Жоравка
(1758–1781), Іван Михайлович Скоропадський (1762.8.03. — 1781),
хорунжий Данило Петрович Апостол (1762.8.02. — 1767) [489, 1],
 
Наші Друзі: Новини Львова