Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 09 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 157976
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
У Старих Санжарах сотником був Самійло Стафарій (Спафарі)
[8, 3], наказними — Василь Павлович, Іван Віблий, Гаврило Олій
ник [17, 1]. Білицькими сотниками були Яків Цесарський, Павло
і Василь Юхименки [20, 1], наказним — Марко Лазаренко, наказ
ним кобеляцьким — Стефан Бродський, наказними царичансь
ким — Федір Васильківський, Григорій Лужковський. У Маячці
сотником був Андрій Прийма, а наказним — Гордій Семенович,
наказним нехворощанським — Іван Палецький, келебердинсь
ким — Іван Набок. У Китайгороді спочатку наказним, а з 1724 р.
повним сотником був Яків Головченко. До реєстру внесено 52 сот
ники з 49 родин (Черняки, Сулими, Самарські мали по два сот
ники).
296
В.В. Кривошея Загалом в полку зафіксовано 61 старшину з 55 родин (6 родин
мали по 2 старшини: Черняки, Балясні, Сулими, Самарські, Ти
мішовичі, Левенці).
Гадяцький полк почергово очолювали два Милорадовичі [1126,
480], наказними полковниками були Василь Велецький, Григорій
Граб’янка (полковий обозний), Мартин Штишевський (полковий
суддя) [181, 1]. Полковим осавулом був Яків Гречаний, хорун
жим — Опанас Борзевич (Борзовський), прапорщиком — Федір
Цуцмай.
Наказним 3–ї полкової сотні був Федір Сулима, у Лютенській
сотні — Онисько Величай. Сотниками куземинськими були Василь
Павловський і Михайло Семенів, ковалівським — Дем’ян Перех
рест, а наказним — Іван Гоян. За грунського сотника Іллі Мило
радовича наказним був Михайло Милорадович [1126, 481], наказ
ним комишенським — Атанасій Барзевич. 2гу Опішнянську сотню
очолював Степан Милорадович [1126, 480], а наказними в обох сот
нях були Мойсей Клименко, Іван Саско, Іван Барабаш. Реєстр скла
дають 24 сотники з 22 родин (3 Милорадовичі), усього же в полку
відомі 31 старшина з 27 родин (4 Милорадовичі і 2 Корицькі).
Данило Апостол передав Миргородський пірнач 1727 р. сину
Павлу, наказними полковниками тоді були Шемет і Василь Род
зянко, обоз очолювали Василь Родзянко і Сава Мордич, полковим
хорунжим був Іван Черкес, прапорщиком — Софрон Семенович.
Наказним сотником полковим був Василь Короленко. Омель
ницьку сотню очолював Кіндрат Леонтієв, Власівську — Михайло
Майборода, Уставицьку — Тиміш ЯкубовичБарло, Яресківську —
Самійло Стефанів Старий, Сорочинську — Микола Горонескул,
Остапівську — Данило Іванович, Шишацьку — Роман Лісницький
(наказний Пилип Отрущенко), Хорольську — Степан Родзянко,
Потоцьку — Йосип Розсоха (наказний Данило Малишів), Біло
церківську — Іван Ярослав (наказний Тихін Лук’яненко). Разом
відомо 30 сотників з 28 родин (по два представники Леонтійо
вичів і Королів).
Серед 43 старшини з 38 родин найбільшим впливом користува
лися Апостоли, Родзянки і Остроградські, до них слід додати Леон
тійовичів і Королів. Кожна з цих родин мала в цей час по два предс
тавники на старшинських урядах.
За повного полковництва лубенського Андрія Марковича наказ
ним полковником був Яків Маркович. З Яковом Марковичем това
ришував, був хрещеним його доньки [869, 48] значний і заслужений
297
Козацька еліта Гетьманщинитовариш військовий Федір Васильович Білим. 16 лютого 1725 р.
полковник Маркович на час своєї відсутності доручив йому, Семе
ну осавулу і Василю Д’яченку завідувати правлінням і полковим
судом [869, 48]. 30 листопада 1728 р. Данило Апостол надав під
тверджуючий універсал йому, «которий от давних лет до нинеш
ней своей глубокой старости в разних знатних чинах войскових
отправлял служби» [736, 114]. Немає інформації про полкового
суддю. Обозний Павло Мартос, писар Савицький, осавули Іван Гон
цевський, Семен Лашкевич, хорунжі Семен Столповський, Андрій
Бутурлим і Василь Жуковський організовували роботу полково
го штабу.
Смілянським сотником був Костянтин Велодоцький, роменсь
ким — Семен Лашкевич (наказні Денис Савусько, Лук’ян Лисенко,
Данило Савусько), чигринодубравським — Семен Кирилович, (на
казний — Бут Герасим), лохвицьким — Василь Стефанович, го
родиським — Леонтій Петровський (наказний — Кирик Василь),
сенчанськими — Семен Максимович, Кирило Криштопенко, Іван
Криштопович (наказний — Семен Слюз), лукомським — Кузьма
(наказний — Петро Сененко). Збереглися дані про наказних сот
ників чорнусівського Якова Дрозда, глинського Василя Жуковсь
кого, пирятинського Павла Кириленка. Реєстр полку становили
24 сотники з 22 родин (Жуковські і Савуські мали по два предс
тавники на цих урядах), всього 31 старшина з 28 родин.
Є згадки про наказних полковників переяславських Карпеку
і Стефана Афендика [1121, 444]. 9 листопада 1726 р. полковником
став Василь Танський. У 1708 р. «заведен был от Мазепы за Десну
неведением и там держан под караулом и как освободился немед
ленно отошел в сторону царского величества и ныне в нем подоз
рения никаково нет».
Наказним полковим обозним деякий час був Михайло Турчин,
наказним суддею Семен Новакович, а також зять Томари Павло
Черняховський. На 1723 р. зпід його володіння у нововписані ко
заки перейшли 2 посполитих, а залишилося 12 [1032, 219]. Володів
хутором над Чумчаком вище хутора війта Копцевича, на який мав
універсал ГВК (1725) [1031, 212], яким заволодів бунчуковий то
вариш Григорій Іваненко [1144, 297]. Мав на уряд с. Мельники
Іркліївської сотні. У 1725 р. перебував під арештом у Глухові.
Уряд полкового писаря посідали Семен Новакович, Карпо Бур
ляй, Дмитро Хильчевський. Полковими осавулами були Андрій
Деркач, Роман Юрченко, Прокіп Перфільев, полкових осавулів
298
В.В. Кривошея в 1726–1734 рр. повних не було [23, 14]. За корогву відповідали
Іван Адаменко і Прокіп Перфільєв.
Наказними сотниками у полковій сотні були Іван Скиленко,
Мойсей Лучченко, Григорій Чуб, Григорій Дараган. У Басанську
сотню наказним сотником протягом 1724–1725 рр. був посланий
Михайло Забіла, лише 25 травня 1725 р. був обраний і затвердже
ний повний сотник Семен Шаповаленко.
Баришівськими наказними сотниками були Федір Лушня,
у Гельмязівській сотні — Федір Аза, у Піщанській — Федір Шара
тенко, Данило Орешко, Матвій Малик, у Домонтовський — Семен
Ісаєнко, Золотоноській — Лесько Бутенко і Данило Таран, Іркліє
ві — Іван Тур, Іван Журба, Стефан Джулай, Яготині — Лук’ян
Бережний, Борисполі — Лазар і Кіндрат Шуми. У Воронків наказ
ного сотника Грицька Головка змінив у 1724 р. повний Микола
Афендик [1121, 443]. У Лепляві згадані три сотники: Степан, Ми
хайло Яременко, Іван Киржа. Реєстр сотників Переяславського
полку становив 53 чоловіки з 50 родин (по два Афендики, Дара
гани, Шарати), всього 64 старшини з 61 родини.
Загалом протягом 1723–1728 рр. відомо 440 старшин з 367 ро
дин. Серед них 4 Милорадовичі і НемировичіДанченки, 3 Шрам
ченки, Марковичі, Холодовичі, Сулими, Слабеї, Мандрики, Лисен
ки, Корицькі, Жили, Зеленські, Борсуки, 2 Янджули, Шарати,
Чуйкевичі, Черняки, Ханенки, Товстоліси, Танські, Стороженки,
Бутенки, Солонини, Соболевські, Силевичі, Савуські, Савичі, Са
винські, Самарські, Галагани, Родзянки, Полоницькі, Остроградсь
кі, Ограновичі, Мокрієвичі, Максимовичі, Лучченки, Левицькі,
 
Наші Друзі: Новини Львова